Я всегда на обращение по-украински отвечала по-украински.Допис від ЛЫСЫЙ ГНОМ
| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
|
|
Я всегда на обращение по-украински отвечала по-украински.
Бо плач не дав нікому ще свободи,
А хто борець - той здобуває світ
Відбулася.
А що таке? Що за проблема?
что отвечали "по -украински" - это правда.
но писали при этом на своем родном языке.
Вы вообще сами-то разберитесь : что такое "русский язык", что такое "украинский язык", что такое новодельный "рюский язык" ...
какой из них главнее и старше ((
и не изменяйте языку на котором думаете - и будет все хорошо
минимум 2 из 3 изображений - не относится к 20-м годам 20-го столетия ...Відбулася.
А що таке? Що за проблема?
Вы утверждаете, что не было ни какой насильственной "русификации" территории Украины ?
уверяю, Вы - ошибаетесь.
Корито хата кулемет
Компот кульбабка ідіот
Залізо кіт вода чавун
Потвора ікла почекун
Кір мавпа всюдихід
Тополя крапка Казахстан
Лани ліси скажені пси
Сичать мовчать
Їжак сардак томат
Кабак цикорій нумізмат
Табак льодяник чорний рак
Три зірки жевжик коропи
Трикутник лінь свердло паски!
Тому я у бібліотеці у 80-х завжди брав новітню фантастику українською та читав.
А російською її не було. Те ж було з молдавською книгою.
Потім мені пояснили що на цьому у СРСР робилися плани та відмивалися гроші від цехових оборуток.
Але це реально було.
Востаннє редагував TZETZE: 23.04.2017 о 19:40
не могу говорить о 60-х, 70-х годах прошлого века
но что касается 80-х, то прекрасно помню, что в "Доме книги" на проспекте Карла Маркса все мало-мальские интересные книги продавались именно на украинском языке
серии "приключения" или "шпионские" можно было купить - но только на украинском
однако и в то же время школьников 5-8 классов легко освобождали от изучения украинского языка - только по желанию родителей без всяких проблем
Вы абсолютно правы. Книги можно было купить ТОЛЬКО украинские.
но и освобождение от изучения украинского языка в школе - выдавалось слишком уж легко. с этим спорить не станете?
очевидно - шла борьба
Да, было такое. В СССР был курс на создание общности "советский человек" и общего официального/рабочего языка - русского.
Ну так там еще предполагалось к 2000 году убрать разницу между умственным и физическим трудом за счет автоматизации, дать каждой семье квартиру, расширить, углубить и всячески развиваться. И еще много чего.
Вот почему-то украинские деятели уперлись только в язык а про квартиру или автоматизацию вспоминать не хотят.
А там еще БАМ строили, догоняли и перегоняли, в космос летали и стояли за мир во всем мире. И за политику разрядки международных отношений стояли.
А еще в Узбекистане продавались все новинки на русском. Иногда, было дешевле раз слетать в Ташкент за пачкой книг чем тут покупать книги с наценкой...Но то смотря кому...
БАМ - строили не имея генерального плана строительстваДа, было такое. В СССР был курс на создание общности "советский человек" и общего официального/рабочего языка - русского.
Ну так там еще предполагалось к 2000 году убрать разницу между умственным и физическим трудом за счет автоматизации, дать каждой семье квартиру, расширить, углубить и всячески развиваться. И еще много чего.
Вот почему-то украинские деятели уперлись только в язык а про квартиру или автоматизацию вспоминать не хотят.
А там еще БАМ строили, догоняли и перегоняли, в космос летали и стояли за мир во всем мире. И за политику разрядки международных отношений стояли.
А еще в Узбекистане продавались все новинки на русском. Иногда, было дешевле раз слетать в Ташкент за пачкой книг чем тут покупать книги с наценкой...
В Ташкенте ни когда не видел хороших книг на русском (ни разу). Видел в Туркмении и в Ашхабаде и в Мары и Чарджоу и в Красноводске.
В Узбекистане в Ташкенте - не разу не попал на хорошие книги, видимо там была большая русская диаспора и они все раскупали
Хорошие книги часто видел издания Душанбе. Там легко можно было купить три тома Дюма - просто зайдя в любой книжный
та невже?
ви не в курсі через що почалася колективізація, голодомор?
ви ж "знавець" історії.. аяй.
Невже через українізацію, що відбувалася як результат політики "коренізації"?
Вы, пардон, перемёрзли? Меня НИКТО НЕ МОЖЕТ заставить что-либо делать. А уж тем более ольгинец. По-украински я писала с самого начала пребывания на форуме. Писала и пишу тогда, когда ХОЧУ. Я хочу, а не кто-то другой. Зарубите себе это на носу и не несите больше ахинею.
В 80-х была уже не борьба, а практически агония украинского языка. Если б Союз продержался еще 20-30 лет, то с украинским языком у нас сейчас была бы примерно такая же ситуация, как сейчас в Белоруси с белорусским, а то и хуже. А борьба шла в начале 20-го века и даже до этого.
а ви, "історик", ***, всього цього не знали?"Ти серйозно чи по-українськрму?” — цей афоризм теж належить тьоті Моті. Його залюбки уживав росіянин в Україні. Але факти казали, шо українізація — це річ серйозна і реальна. Її статистичні осяги можна порівняти з вибухом торпеди, що проламав загрозливу діру в боці імперського корабля. Мільйони українських дітей почали вчитися рідною мовою; — те, за що тяжко боролися кілька поколінь українців, стало реальністю. У 1930 році 89% книг в Україні були видані українською мовою. XI з’їзд КП(б)У (1930) констатував, що йде "бурхливе зростання українізації серед пролетаріяту й головне серед його основних кадрів. Поруч цього ми маємо безперечне систематичне зростання складу українців серед пролетаріяту, при чому процес українізації набагато випереджає зростання нових кадрів. За минулі три роки набагато збільшилося тих, хто говорить, читає і вміє писати українською мовою, [...] Культурне обслуговування робітничих мас українською мовою, опанування рухом робітничої маси до культурно-національного будівництва і дальше прискорення і розвиток цього руху профспілки України повинні взяти до своїх рук і йти на чолі мас [...]
Ці три елементи — школа, преса й українізація пролетаріату — міцна база, що справді забезпечує в найкоротший строк нечуваний розвиток української національної формою і пролетарської змістом культури”.4
Все це породило тривогу в Москві. Там зрозуміли, що продовження цього процесу означатиме кінець московської домінації в Україні. За роки українізації викристалізувалися дві тенденції, що поставили під сумнів імперську перспективу. Поперше, стала ясною особлива роля села в процесі українізації. Виявилося, що село — це не лише консерватор національних традицій (як було досі), але й могутній каталізатор (прискорювач) українізації в місті. Найталановитіші автори і діячі 20-их років прийшли з села — це була могутня, 40-мільйонова база українізації. З неї пливла густа, насичена українством кров і наливалася вжили українських структур, що день за днем формувались у місті. Мускулятура цих структур росла на очах. Потужна, 40-мільйонова ріка українізації пливла з села до міста, і вже видно було, що ця свіжа, буйна сила задавить московську домішку.
Сталін, основний теоретик більшовиків з національного питання, добре розумів це. Досить процитувати уривок з його виступу на X з’їзді РКП(б) 1921 року:
"Ясно, що коли в містах України досі ще переважають російські елементи, то з бігом часу ці міста будуть неминуче українізовані. Років 40 тому Рига являла собою чисто німецьке місто, але тому, що міста зростають за рахунок села, то тепер Рига — латиське місто. Років 50 тому всі міста Угорщини мали німецький характер, а тепер вони мають характер мадярський. Те ж саме можна сказати про міста України, які мають російський характер, але які будуть українізовані, тому що всі міста зростають за рахунок села. Село — це представник української мови, і ця мова увійде в усі українські міста, як панівна мова”.5
Подруге, стала ясною різниця між архаїчним і модерним націоналізмом. Перший був здатний лише до самовідтворення в традиційних формах і міг співіснувати довгі роки з колоніальною структурою, в рамках чужої імперії, при наявності чужої династії. Цей, модерний, був агресивний і динамічний, нетерпимий до колоніальних конструкцій і схильний до пожирання їх. Формула його звучала: село плюс національна інтелігенція, що органічно виросла з субстанціональної гущі.
...
На очах Москви формувалася нова структура. Вона була комуністичною, але українською. Устами Хвильових вона твердила: "Ідеї пролетаріату нам і без московського мистецтва відомі...". Наступним етапом у реалізації гасла "Геть від Москви!" неминуче мусів бути реальний відрив України від Московщини, а отже — розпад імперії. Всі розуміли, що без України Москва сходить автоматично на рівень допетровського князівства 16 сторіччя. Осяги українізації (і паралельних процесів в інших республіках) торкалися не лише літературних дискусій. Неросійські народи здобулися на такий вагомий і загрозливий для імперії успіх, як територіяльні війська. На кінець 20-их років з 17 дивізій, дисльо- кованих в Україні, 8 були територіяльними, тобто складалися практично з самих українців. Українська мова впроваджувалася в цих військах як мова спілкування і команди. В деяких військових школах теж почали впроваджувати у викладанні українську мову. Інші неросійські народи мали те саме: були дві білоруські дивізії, дві грузинські, одна вірменська, татарський полк, таджицький полк і т. д.
Виробилися також окремі системи освіти. Наприклад, в Україні під керівництвом наркома освіти Григорія Гринька зформувалася система освіти, зовсім відмінна від московської. Додаймо до цього економічну концепцію Волобуєва, згідно з якою Україна мусить бути окремим господарським організмом. І так було в кожній галузі життя. У Москві зрозуміли: якщо це потриває ще десятиліття
— імперія розлізеться на клапті, як це сталося недавно з Австро- Угорщиною. І ще одну істину зрозуміли в Москві: аби зберегти імперію — потрібен тоталітаризм. У всьому. Тільки єдино- неділимість влади забезпечить єдинонеділимість імперії. Опір московського шовінізму ("тьоті Моті") процесам національного відродження не припинявся ніколи, але у 1920 роки він був
неефективним з двох причин. Перша — приватна власність автоматично відчиняла дорогу плюралізмові життя; це було, як свіжий дощ на паростки національної стихії. Друга — 1920 роки були продовженням хвилі піднесення, збудженої вітром недавньої революції. Але з кінця 20-их років соціяльно-історичний маятник хитнувся в другий бік. Енергія національного відродження вичерпується; цеозначало початокспаду. Імперська стихія відчула, що прийшов час для реваншу. Він розвинувся у трьох напрямах: 1) Знищення приватного господарства в селі і створення тоталітарно-колективістичної конструкції — колгоспу, 2) Викорінення приватного принципу з індустрії й торгівлі, 3)3нищення плюралізму в галузі культури, тобто заборона всіх об’єднань і проголошення єдиної "спілки письменників", "спілки художників", журналістів, кіномистців... В основі цілого лляну лежало роздушення структури села, яке завжди було здоров’ям нації. Сталін добре розумів ключову родію села в національно-визвольних процесах. Він писав, що "селянство являє собою основну армію національного руху [...] Без селянства не може бути сильного національного руху. Це і є те, що мається на увазі, коли ми кажемо, що національне питання — це по суті селянське питання”.7 8
Плануючи штучний голод 1933 року, Москва хотіла смертельно поранити село в першу чергу не як соціяльно "невигідну” групу, а як основний ресурс для зросту національної стихії. Постишев, присланий в Україну з диктаторськими повноваженнями у 1933 році, висловив це досить ясно:
"Помилки й промахи, припущені КП(б)У в здійсненні національної політики партії, були однією з головних причин прориву 1931-32 років у сільському господарстві".*
Однієї цієї фрази досить, щоб зрозуміти, пружиною катастрофи 1933 р. було національне питання. Пленум у 1933, а потім XII з’їзд КП(б)У в січні 1934 року проголошують, що "головною небезпекою на Україні є місцевий український націоналізм".9 Цебув повний поворот у національній політиці Кремлю: досі основною небезпекою в національному питанні вважався "російський великодержавний шовінізм". На XII з’їзді КП(б)У Постишев заявив, що "1933 .рік був роком розгрому української націоналістичної контрреволюції’’.10 Отже, трагедію 33 року Москва розглядала в
першу чергу як етап у боротьбі з українським національним відродженням. Селянський і національний аспект трагедії були зв’язані у тісний вузол. Якраз на весні 33 року, коли мільйони селян вимирали з голоду, в Україні проводилися масові розстріли. Жертвою їх були дві категорії, інтелігенція та українські комуністи, що належали в минулому до інших партій (укапісти, боротьбісти, українські есери).
Востаннє редагував watra: 23.04.2017 о 20:31
чего Вы так взбесились?
В 80-х была уже не борьба, а практически агония украинского языка. Если б Союз продержался еще 20-30 лет, то с украинским языком у нас сейчас была бы примерно такая же ситуация, как сейчас в Белоруси с белорусским, а то и хуже. А борьба шла в начале 20-го века и даже до этого.
"хочу-не хочу" но чисто визуально именно раздолбай и балбес TZETZE попросил Вас писать "на украинском"... и ВЫ эту просьбу сочли возможным удовлетворить - чего стесняться? ))) все - красиво
Запомните, милочка, ни какой агонии украинского языка ни когда - НЕ БЫЛО и быть не могло
мне мой дед присылал в бандероле толстенную книгу. белого цвета. украинско-русский словарь называлась эта книга. это был 1987 год. книга легко поступила на территорию тогдашней ДРА.
и неоднократно мною использовалась для перевода разных незнакомых слов
...
и я был там далеко не единственным украинцем . так что Ваше - "агония украинского языка" спрячьте . украинцы - рано-поздно, всегда чувствуют себя украинцами.
можно - хихикать. можно смеяться
но мой дед, 1912 года рождения, отставной советский полковник и член КПСС (ВКП(б) с 1939 года, легко выслал мне в 1987 году украино-русский словарь без всякого хихиканья... по первой просьбе
наверное он считал и себя и меня - украинцами?
Востаннє редагував ЛЫСЫЙ ГНОМ: 23.04.2017 о 20:51
цц істерично гаслами таваріщєй сталіністов скиглить.
впірод, цц.Винуватцями української трагедії Постишев і московська партійна преса оголосили націоналістів, що пролізли в партію, і процес’’українізації”. 50 тисяч українців було виключено з партії та, в більшості, заарештовано. Чубаря усунули з посади голови Раднаркому України, Скрипник поповнив самогубство. На зміну ’’українізації” прийшла русифікація.
Да, я взбесилась! Меня бесит, когда мне приписывают то, чего у меня и в мыслях не было!Если Вам что-то там кажется - сходите к доктору, а не вываливайте все свои болячки на головы других.
По-украински я отвечаю тогда, когда хочу. Отвечала и до того, как их заклинило на этом вопросе. И отвечаю только тем, кто сам пишет по-украински, и исключительно тем, кого УВАЖАЮ! Ни одному, ни второму ольгинскому уроду я НЕ ОТВЕЧАЛА по-украински! А именно это они от меня требовали. Да, именно ТРЕБОВАЛИ - просьбой там и не пахло! И никогда ни одному из них (равно как и остальным ватникам) НЕ ОТВЕЧУ на этом прекрасном языке.По-украински я писала с самого начала пребывания на форуме. Писала и пишу тогда, когда ХОЧУ. Я хочу, а не кто-то другой.
Да что Вы говорите??? Откуда ж тогда столько русского вокруг? Откуда столько тварей, которые вопят, что их родной язык - русский, украинский они не знают и знать не хотят, и что никто не имеет право заставить их выучить этот жуткий язык?Запомните, милочка, ни какой агонии украинского языка ни когда - НЕ БЫЛО и быть не могло
мне мой дед присылал в бандероле толстенную книгу. белого цвета. украинско-русский словарь называлась эта книга. это был 1987 год. книга легко поступила на территорию тогдашней ДРА.
и неоднократно мною использовалась для перевода разных незнакомых слов
Ватра дуже смішна. Вона не розуміє що у СРСР 30-х та світі навкруги СРСР відбувалися різноманітні процеси.
Репресії 30-х були всюди у СРСР, не тільки в Україні. Це легко знайти - було б бажання.
Все інше - пов'язане із індустріалізацією СРСР та потребою придбати за валюту новітні технології та обладнання із урахуванням політичної ситуації у світі.
Отой україноцентризм під час аналізу світових подій - не дуже гарний інструмент...
спорить с тем, что преподавание. обучение. ведение документации велось на русском - конечно не стану.Да, я взбесилась! Меня бесит, когда мне приписывают то, чего у меня и в мыслях не было!
По-украински я отвечаю тогда, когда хочу. Отвечала и до того, как их заклинило на этом вопросе. И отвечаю только тем, кто сам пишет по-украински, и исключительно тем, кого УВАЖАЮ! Ни одному, ни второму ольгинскому уроду я НЕ ОТВЕЧАЛА по-украински! А именно это они от меня требовали. Да, именно ТРЕБОВАЛИ - просьбой там и не пахло! И никогда ни одному из них (равно как и остальным ватникам) НЕ ОТВЕЧУ на этом прекрасном языке.
Да что Вы говорите??? Откуда ж тогда столько русского вокруг? Откуда столько тварей, которые вопят, что их родной язык - русский, украинский они не знают и знать не хотят, и что никто не имеет право заставить их выучить этот жуткий язык?
но то, что Вы написали про агонию украинского языка - это абсолютная не правда. у русских не было и не будет возможности отменить украинцев - как национальность. во-первых потому что люди именующие себя русскими - сами по себе не однородны ...
как же им воздействовать на культуру украинцев - только силой?
так у них и силы то уже нет... все что им дали - все растеряли. и это - добре
Там было слово "практически", если Вы не заметили. Настоящая агония была бы лет через 20-30, если бы работа продолжалась. Когда 90% населения говорит и думает на русском, обучение на русском, СМИ на русском, документация на русском, - только, мягко говоря, неумный человек будет утверждать, что украинский живёт (точнее, жил) нормальной жизнью.Повторюсь: большое количество книг на украинском - не показатель. Лично я в те времена покупала книги только на русском языке, не смотря на то, что украинским владела свободно, - книги на украинском брала только в исключительных случаях.
Ваші права у розділі
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
 |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks