Кілька місяців тому я відкрив для себе Квітку Цісик. Зараз я вже маю компакт-диски з двома її українськими альбомами "Kvitka" та "Kvitka Two Colors", які вийшли в 1980 і 1989 році. Від них я просто в захваті! Як на мене, немає кращого українського виконавця чим ця Квітка, яка народилася й виросла в Амеріці.
Рекомендую всім, хто цікавиться традиційною українською музикою.

Ось що пише про Квітку українська Вікіпедія

Квітка Цісик на сайті Умка

Цікава стаття з "Народного оглядача", яку я знайшов в неті. Нажаль ця сторінка зараз не відкривається. Тому ставлю її тут:

Згадаємо Квітку Цісик

22:55 25.01.2003

«Присвячую поривам нескореного українського духа і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану»

Від редакції НО:
Донька українських еміґрантів, Квітка Цісик записала два лазерні диски українського фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два кольори».
«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу». Cпівачка померла від раку грудей 29 березня 1998 р у віці 44 років у себе в Манхеттені.

О дивна квітко України...

Не пам'ятаю, щоб коли-небудь її показували по телевізору, жодного разу не доводилося бачити її фото надрукованим у якомусь престижному журналі чи газеті. Тільки по українському радіо час від часу звучав її ніжний, таємничий, проникливий голос: "Два кольори мої, два кольори, червоний -- то любов, а чорний -- то журба", або ж: "Як на ті чорнобривці погляну, бачу матір стареньку..."
І ось недавно, знову ж таки по радіо, у передачі "Пісенний Олімп" довелося почути: "Послухайте пісню у виконанні незабутньої Квітки Цісик, що передчасно пішла із життя..."
Хто вона була, де і як жила, чому так тужила за Україною -- так і не пощастило ні від кого довідатися. Відомо одне, та й то не уточнене, що була Квітка Цісик українською емігранткою у Канаді, і, бездоганно оволодівши місцевою мовою та звичаями, все-таки залишилася відданою дочкою рідної, далекої землі.

Судячи з імені, вона, напевно, походила з Карпат чи Прикарпаття, бо саме там жінкам нерідко дають такі поетичні імена -- Квітка, Зірка, Ружана...

І як було приємно іноді суботнього дня під час концерту на замовлення слухачів почути по радіо у її виконанні оновлену "Черемшину" чи розтинаюче душу: "Чуєш, кру-кру-кру... в чужині помру, заки море перелечу -- крилонька зітру..."

Чому ж, коли вона передчасно померла, так кволо і байдужо відреагував на це край, котрий небіжка палко, до нестями любила? Невже тому, що душевний Квітчин голос важко долинав до земляків через шквальне ревіння "реміксів", "хеві-металів" та інших атрибутів сучасної естради?

Ії пісня ніколи не підсилювалася з допомогою могутньої техніки, не супроводжувалася оглушливим оркестром, не демонструвалася під фонограму. Вона лилася з душі, котра через океани тягнулася до історичної батьківщини.

І оскільки більшість із нас сьогодні осліплена блиском фальшивих цінностей, оглушена брязкотом фальшивої музики, то через те, напевно, так мало й залишилося серед нас тепла і душевності.

Квітка Цісик не була народною артисткою України, але коли подивишся на деяких наших "народних", які тільки-но відхопивши це звання, відразу починають витягувати трелі як не російською, то англійською, прагнучи бути поміченими в Голлівуді чи бодай у Москві, то мимоволі приходить думка, що далекій заокеанській співачці вищезгаданий титул пасував би куди більше.

"О мій русявий Прометею, загублений в ночах війни!" -- вигукнув колись Андрій Малишко, оспівуючи смерть улюбленого героя.

"О дивна квітко України, що висохла на чужині", -- в унісон хочеться підхопити, поминаючи нашого далекого соловейка, Квітку Цісик...

На мене дехто ображається, що я не асоціюю деяких наших супер-популярних естрадних "шоу-менш" з образом неньки-України. Таки не асоціюю.

А Квітку Цісик -- так.

Від редакції газети "Вперед": На жаль, доводиться констатувати: у грунтовному "Словнику співаків України" Івана Лисенка, виданому у Києві 1997 року і справедливо відзначеному "Вечіркою", Квітка Цісик окремої статті не удостоїлася. Хотілося б, аби цей прорахунок було усунуто при майбутньому перевиданні словника.

************************

Тоня Білоус (СД, Бельгія)

Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.

Я - КВІТКА

Я - квітка степова,
Я - всих і нічия.
Я сонцева коханка,
Я вітра забаганка.
Полин - купіль моя,
Пірнай - і я твоя.

Я - квітка лугова,
Гойдаюсь в травах я.
Я у вінку співанка,
Пелюсткова веснянка.
Вуста з нектаром я,
Відпий - і я твоя.

Я - квітка польова,
У житі бавлюсь я,
Я - жайворонка любка,
Грайливая голубка.
Купальська врода я,
Милуйся! Я - твоя.

Я квітка у гаю,
Царюю як в раю:
В промінні ніжусь я,
Під трелі солов'я.
Жаги оздоба я,
Вдягни - і я твоя.

Я - квітка лісова,
Купаюсь в росах я,
Я громова любаска,
Дощу - жадана ласка,
Духмяний килим я,
Ступи - і я твоя.

Одне лиш прошу, пам'ятай:
Не рви мене і не ламай.
Землі, життя - оквіта я.
Я - всих, твоя і нічия.