- Блін, бабло. Гдє раздобить бабло? - нєрвно бормотав Путін, сумно пересчитуя остатки в свойом кошелькє. - Шолковий путь у ніх, відітє лі… Лунна програма… Сволочі!
Внєзапно шось зазвонило. Путін достав із кармана лапоть, актівно мєрцаюший екранами з двух сторон, і притулив до вуха:
- Слушаю!
- Вєрнувся з гор Сілуанов. Сказав, шо Кадиров нє даст крєдіт і даже наоборот, просіт дєнєг, - доложив голос Мєдвєдєва.
- Скотіна… Знаєт, шо я нє могу щас єго хєрачить, і пользуєтся, - пожалувався Путін.
- А я вот айфоном скоро пользоваться нє смогу! - обіженно возразив Мєдвєдєв. - І почєму когда просиш по-чєловєчєскі создать російський аналог, шоб тютєлька в тютєльку, только яблучко не надкушене, в отвєт получаєш какой-то, блін, йоптафон?
- Та сколько можно? Достав уже своїм нитьйом! - возмутився Путін. - А Цзіньпіню, мєжду прочім, понравілось. Сказав, шо отдаст тєлєфон в музєй архєології в качєствє експоната.
- Как я єго понімаю! - сокрушонно замєтіл Мєдвєдєв.
- Потому шо у нєго дєньги на хароший тєлєфон єсть, - замєтіл Путін. - А у нас нєту. Так шо нє отвлєкай, я щас в актівном поіскє.
Путін отбив звонок, провєріл счот і тихо матюкнувся. Затєм хіщно озирнувся по сторонам, замєтіл прємьєра Малазії і срочно побєжал к нєму.
- Слиш, Нажиб, у тєбя дєньгі єсть?
- Нє понял? - удівілся прємьєр Малазії. - Ето шо, те саме ***ло, которе сбило наш самольот?
- Я нє сбівал, *** буду! - завєріл Путін. - Укропи стрєлялі, Раша Тудей в прямом ефірє показувала…
- Охрана, хто єго пропустіл? - взволнованно поінтєрєсувався прємьєр-міністр Малазії. - Какой-то бомжара бєгаєт по солідному мєропріятію, беспокоїть нормальних людей, клянчіт дєнєг... На стройку іді, ілі вагони по ночам разгружай!
- Охрєнєл? Я вєлікій! - обідився Путін. - А твою нєдострану расхєрачу, понятно? Сразу послє Турції.
- Расхє… Шо? - офігєв малазійский прємьєр.
- Правда же, он забавний, - раздався веселий смєх позаді Путіна і хто-то дружескі двинув його по плечу. От удара Путін потєряв равновєсіє і ляпнувся мордой в осєнню лужицу грязі.
- Я сначала хотєл єго вообщє нє пускать, но потом вдруг подумал: а шо, пусть прієзжаєт, народ нємного повєсєліт, - сказав Цзіньпін, витирая об лєжащєго Путіна ноги.
- Ета зараза хєрачіть мєня обєщала, - пожалувався прємьєр Малазії.
- Ай, как нєхарашо! - сокрушонно закивав головою Цзіньпін, осторожно поднімая Путіна за шиворот. - Нємєдлєнно ізвінісь, бо останєшся без Сібірі.
- Ізвінітє, - угрюмо проізньос Путін, отряхуясь от грязі.
- Ідіот…
Прємьєр Малазії покрутив пальцем у віска і отправілся дальше.
- Слушай, Цзінь, может ти мнє всьо же чуток одолжиш? - с надєждой попросив Путін, заісквающе улибаясь. - А то нам тут очєрєдной гуманітарний конвой собірать…
- Дєньгі, тєбє? - брєзгливо скривився Цзіньпін. - Достроїш газопровод і, возможно, тогда будєм говоріть про какіє-то дєньги.
- Ясно, - грустно вздохнув Путін, оглядуясь по сторонам. - А шо вон то за старуха? Впєрвиє віжу. Ти, случайно, не в курсє, у неї бабки какіє-то єсть?
- Ето моя жена, - строго сказал Цзіньпін. - У неї бабла нємєряно, но тєбє ніхрєна нє даст.
- Ах, какая красівая, юная дєвушка! - дєланно восхітілся Путін, доставая із-за пазухи плєд. - Разрєшитє?
Путін прожогом кинувся к женщінє і накинув плєд їй на плечі.
- Ну как, хорошо согрєваєт?
- Е-е-е… - замялась женщіна, нєдоумьонно оглядуясь по сторонам.
- Бєрітє, совсєм нєдорого. Какіх-то жалкіх нєсколько мілліардов долларов. Тєм болєє, шо сєгодня у нас проводітся акція: каждому покупатєлю плєда два раба із Новороссії в подарок.
- Пу Тін Ху? - уточнила женщіна, вопросітєльно глядя на Цзіньпіна. Тот согласно кивнув. Женщина с отвращєнієм скинула плєд і протянула охранніку.
- Пу Тін Ху, і-ді на… - с кітайським проізнєсла она і гордо отвєрнулась.
- Та шо за піздєц! Гдє же раздобить бабки? - расстроївся Путін.
- Слиш, заправщик, - бодро крикнув Обама, прівєтліво махая рукой. - Іді сюда, дєло єсть.
- Уже бєгу! - обрадувався Путін, отчаянно сємєня короткими ножками.
- Скажи-ка, заправщик, почом у вас сєгодня солярка? - поінтєрєсувався Обама. - А то пацани із рєспубліканской партії хотят подогнать в Україну тяжолую бронєтєхніку, нада чєм-то її залить. А ти, говорят, бєнзовози через граніцу контрабандой гоняєш…
- Барак, прошу тєбя, нє начінай, - расстроївся Путін. - Лучше скажі, можеш дєнєг чуток одолжить? Ілі хотя би богатих інвєсторов подогнать, ми їх самі ограбім.
- Нє Барак, а містер Обама - ето раз, - наставітєлньо проізньос Обама. - І два - условія наші знаєш. Ісполніш - подумаєм.
- Ай, - махнув рукой Путін. - Достали своїмі условіямі. Сколько можно не понімать і не признавать наше право хєрачить хохлов?
- Очєнь долго можно, - отвєтіл Обама. - Кромє того, це прібильно. У нас уже новості про Росію виходят отдєльной программой в відє рєаліті-шоу. Рейтінгі сумашедшіє. Продюсери сльозно просят растянуть удовольствіє хотя би на трі сєзона.
- Зато ви тупиє! - агесівно парірував Путін. - Вот запрєщу ваші доллари - і рухнєт мірова економіка…
- Доллари запрєтіш, говоріш? - обрадувався Обама. - Обєщаєш, нє кінєш?
- І нє умоляй, не передумаю, - гордо завєріл Путін. Обама достал мобільний:
- Альо, букмекєр? Ставлю сто тисяч долларов на то, шо Росія скоро запрєтіт доллар.
- Ето щас било шо? - не поняв Путін.
- Нє обращай вніманія, - попросив Обама, широко улибаясь. - Главноє нє тормозі, даві нас своїмі санкціямі. А-а-а! Страшно.
- Козьол, - пожав плєчами Путін, висматрюя, кого би єщо попробувать розвести. Но вокруг уже било пусто. І только охраннікі с кривою усмєшкою косилися на нього, крєпко сжимая своє оружіє і на всякий случай дєржа на взводє курок
Відповісти з цитуванням
Допис від Leonidas
Bookmarks