
Допис від
j
Все так.
Спочатку у всесвіті не було нічого окрім протонів (я про атомарний рівень).
Як тільки почалося гуртування протонних мас навколо статистичних флюктуацій щільності того первинного "газу", стала практичною можливість самозапалу реакцій синтезу ядер гелію з водню. Запалали перші зорі.
Поволі водень вигоряв, гравітація "підтискала" той борщ до купи, температури та тиск піднімалися, досягаючи порогу старту реакцій літію та більш важких елементів. Аж до заліза.
Чому саме на залізі зупинка - не знаю, не вивчив докладно.
Так ось на цій "залізній" стадії майже миттєве припинення синтезу прибирало відцентровий променистий тиск, який стримував гравітаційний стиск, вибухала супернова.
Так ось саме цей процес, вірніше його частина, а саме надстискання ядра зорі перед вибухом і дарували всесвіту елементи важчі за залізо аж до усіх природних трансуранових.
Вочевидь, параметру температури та тиску за таких вибухів не досягали рівня, який би уможливлював появу під час вибуху елементів з так званого "плато стабільності"
Тому їх треба майструвати самотужки.
Ятакщєтаю
Bookmarks