"Красная горка" или "Гробки"???

[MIV-05]

Кто знает, прошу ответить.

Следующее воскресенье после Пасхи православные в России именуют как "Красная горка, на Украине как "Гробки". Вроде бы и россияне и украинцы относятся к одной вере, а "название дня" разное... Кстати, судя по названию, и значение этих дней также разное - в русском названии этого дня слышится мне нечто радостное, а в украинском навевает печаль.

Что вы знаете об этом? В чем отличие и почему в одной конфессии столь разные "темы дня"?

[Людмила Лепешкина]

В воскресенье - первый день, когда в церкве начинают венчать, после великого поста и святой седмице. А вот "Гробки", по церковному Радоница - это первый день, когда поминают усопших - это во вторник, завтра.

[MIV-05]

Спасибо, Людмила!

Что-то тут не сходится. Я, с-но, обратила внимание на эти названия "из-за телевизора" Практически один за другим вчера посмотрела новостийные блоки по какому-то российскому каналу - там показали Лужкова. приветствующего молодоженов, обвенчавшихся в хороший праздник "Красная горка". А затем по украинскому 5-му ("канал чесных новын") каналу в новостях диктор сообщила, что сегодня (ну, т. е. вчера) в день. называемый "ГРОБКИ" начались поминальные дни на Украине.
Може "чесны новыны" чего-то перепутали.

[Людмила Лепешкина]

MIV-05, скорее всего перепутали - я была в церкви в воскресенье и там священник все подробненько объяснил...

[gorta]

Нашли кого слушать! Это я про 5-й канал. Ну, покрайней мере в религиозных вопросах они не шарят. А "красная горка" она на то и красная, что многие венчаются после пасхи

[MIV-05]

Я так примерно и предполагала, скорее всего, оговорка на 5-м канале.
Не могли же мы так уж глобально засамостийнить, что и православные праздники в один и тот же день разными у нас стали.

[Dzhmil]

Українське і московське православ'я дуже відрізнялися одне від одного в царині ритуалів, кола святих і саме свят, оскільки Москва поглинула Українську Православну Церкву лише 1686 року. Цим і пояснюються відміни у церквоних звичаях українців від москалів. 1919 року Українська Церква була відроджена.

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, упала и ...ржала....Ну вы хоть бы батюшку из УПЦ спросили прежде....

[Хваннадальсхнукюр]

Dzhmil, приведи пример хотя бы одного кардинального различия?

[Dzhmil]

Dzhmil, приведи пример хотя бы одного кардинального различия?

Москалі хрестять дітей, окунаючи їх у "купель" з водою. В Українській Церкві хрестять, поливаючи водою на голову.

упала и ...ржала....

Добре, хоч не обосралась.

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil,

Москалі хрестять дітей, окунаючи їх у "купель" з водою. В Українській Церкві хрестять, поливаючи водою на голову.

- и часто вы при обряде крещения бывали? И так и так крестят и там и там...

[Dzhmil]

Російська православна церква Московського патріярхату хрестить дітей виключно в спосіб занурення в воду.

Ось що пише митрополит Іларіон (Огієнко) в своїй книзі "Українська Церква":

"Московська Церква здавна скоса дивилася на всі окремішності нашої Церкви, бо для неї все те, що не було таким, як у неї, вважалося єретичним. Як знаємо, українців у Москві перехрещували, не ховали їх на своїх кладовищах, прозивали ляшенками, і пізніше уніятами. На українську церковну науку давно вже казали — пресвітеріянство, кажуть так і тепер... І при кожній можливості Москва затирала силою всі наші церковні окремішності...

Українська Церква мала свої богослужбові книжки, мала їх в добрих, науково виправлених виданнях, але московський уряд, духовний і світський, усі їх понищив, а на їхнє місце запровадив свої, «ради одиночества церковнаго». Що від цього Церква віддалялася від народу, на це Москва не звертала жодної уваги. Таким чином, наші друкарні перевернули на московські, хоч ці друкарні таки завзято боронились за своє національне обличчя. Докінчив це Петро І, що 5 жовтня 1720 р. височайше наказав без цензури в Київській та Чернігівській друкарнях нічого не друкувати...

[…] Наша Церква за всі віки свого існування мала свою власну вимову богослужбових книжок, наприклад Ђ (ять) вимовляли як і, е як е (а не є), и як и (а не як і), г як г (а не ґ), θ як т чи ф і т. ін. Цю споконвічну вимову Синод нам понищив, силою вимагаючи від нас вимови російської: Ђ вимовляти як є, и як і, е як є, θ як ф і т. ін. У цій справі особливо жорстокий був митрополит Самуїл Миславський, що силою накинув московську вимову не тільки до церков та шкіл, але й до священичих родин, погрожуючи віддачею в «світські команди» за невміння читати з російською вимовою...

Українська Церква, змушена боротися з католицтвом та уніятством, ще з XVI віку пишалася своєю проповіддю, бо це для неї була справа життя й оборони. Москва живої проповіді не знала, а тому й косо поглядала на українську церковну проповідь й лаяла українців: «Заводите вы, ханжи, єресь новую — людей в церкви учите, а мы людей прежь сего в церкви не учивали... Беса вы имеете в себе, и все вы ханжи...». Синод пізніше запровадив цензуру проповідей — за проповідями сильно стежили, а це довело до того, що духовенство зовсім збайдужіло до церковної проповіді.

Російський Синод понищив нам наші українські особливості в требах, накидаючи нам конче своє московське. Так, наприклад, він наказав викинути присягу молодих з вінчання, хоч вона завжди була в нашій Церкві (від старої присяги залишалася в нас сама тільки назва «шлюб», що визначає вінчання, а давніше визначала присягу). В хрещенні Москва вимагала від нас тільки погруження, тоді як у нашій Церкві широко знане й обливання. Москва ж накинула нам свій спосіб правлення богослужб, тоді як у нашій Церкві церковне передання було інше; наприклад, у нас Євангеліє читали обличчям до людей, царські врата під час Літургії були більше відчинені й т. ін.

В Московській Церкві, особливо за її синодальний час, сильно розвинулася так звана триязична єресь, цебто ложна наука, що признає святими богослужбовими мовами тільки три давні мови: давньоєврейську, грецьку та латинську. До цих трьох мов додали в Москві ще четверту, давньослов'янську, правильніше — російську церковнослов'янську, обернувши таким чином триязичну єресь на чотириязичну. Російська Церква вперто трималася цієї єресі, виклятої ще в IX віці Св. Кирилом, і виганяла з Української Церкви все те, що в ній було вже своєю живою мовою (наприклад, читання Євангелій та Апостолів, Синаксарі й т. ін.). Не допускалась навіть українська проповідь, хоч це виразно протирічило навчанню апостола Павла (див. І Кор. XIV).

Український народ добре не розумів церковнослов'янської мови, але таки пильнував її розуміти, а це допроваджувало до зовсім хибного розуміння Св. Письма. Так, наприклад, в Україні поширені образи на тексти: «Очі мої вину (завжди) ко Господу» (Пс. 24; 15), де намальований чернець, що держить в обох своїх руках по вийнятому окові... Або ще відомі образи на тему: «Взиграся младенець во чреве ея» (Лука 1; 41), де намальована Єлизавета, а в животі її грає на скрипочку дитина... Це не пародія на ці тексти — це твір боголюбного маляра, що справді так зрозумів цей текст, коли його духовні провідники пішли проти наказу апостола Павла, що навчав: «Коли не подасте ви мовою, зрозумілою слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!.. І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві і промовець чужинцем мені... В церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, ані ж десять тисяч слів чужою мовою» (І Кор. 14; 9, 11, 19).

Своє ставлення до Св. Письма Москва накидала й Українській Церкві — забороняла їй мати свої переклади аж до 1905 р., і тільки по цьому часі св. Синод змушений був поблагословити Євангеліє українською мовою. Звичайно, таким своїм ставленням, що нагадує ставлення католицьке, св. Синод сильно спинив глибшу християнізацію українських мас.

Мало цього, Російська Церква накидала й накидає нам свій російський і свій церковнослов'янський тексти Св. Письма, часто навмисне перекручений і неузгоджений з оригіналом. Так, наприклад, у листі св. Апостола Павла до Євреїв 6:7 російський переклад св. Синоду подає таке навмисне неправдиве читання: «Земля произрастает злак, полезный тем, для которых и возделывается», тоді як в оригіналі по перекладах цілого світу читаємо: «Земля родить рослини, добрі для тих, що їх і обробляють». Або ще приклад із Старого Заповіту. В Книзі Естер (Есфір) 1; 22 оригінал і переклади цілого світу (серед них і Острозька Біблія 1581 р.) дають: «Щоб кожен чоловік був паном у домі своєму й говорив мовою свого народу». Це дуже важливе для поневолених народів Росії місце російський св. Синод дає так: «Да будет страх им в жилищах их...».

Російський св. Синод забороняв українцям малювати образи та будувати церкви свого стилю, силою накидаючи нам стиль московський (святі конче з великими бородами, церкви конче московського стилю). Так само силою св. Синод накинув нашому духовенству свою духовну одіж та зовнішній вигляд «одиночества ради».

Якогось особливого питання про конечне стриження бороди Українська Церква, як і Церква Грецька, не знала, цебто ношення бороди не вважалося невідмінною ознакою православ'я. Питання про бороду накинула нашій Церкві тільки Церква Московська. Як знаємо, так званий Стоглавий Собор 1551 р. постановив «не брити брад и усов не постригати» і доводив це цитатою з Апостольських Правил та 11 Правилом VI Вселенського Собору.

Пізніше виявилось, що цитати ці сфальшовані, бо канони ані слова не говорять про необхідність бороди, і це на цій фальші Собор постановив: «Проклинаєм богоненавидимую блюдолюбнаго образа ересь, еже остригати браду...» І нічого не допомогли дальші постанови — довга борода й сьогодні в Російській Церкві вважається ознакою православ'я.

Зазначу тут, що в давній Україні навіть усі ченці стригли своє волосся.

Московський Синод помалу відібрав від нас нашу книжку канонів, що друкувалася в нас під назвою Номоканон і мала в собі немало й своїх місцевих соборних постанов, і замінив її з 1839 р. так званою «Книгою правил», зовсім неповною супроти нашої й супроти старої «Кормчої». Зробив це Синод неправно, бо без Собору, самовільно.

Ось таким чином синодальна неканонічна Російська Церква винищувала помалу всі національні окремішності Української Церкви, що від віку панували в ній. Це винищування явно йшло з порушенням канону — 8 Правила III Всесвітнього Собору, який наказував: «Святому й Всесвітньому Соборові вгодно, щоб кожна єпархія заховувала в чистоті й без перешкоди ті права, які належать їй від початку, на основі звичаю, що здавна закорінився».
Знищення національної Української Церкви було й проти Св. Письма, бо Апостол Павел навчає (Рим. 12; 4 — 5, Еф. 1; 22 — 23, Кор. 12), що Церква мусить бути цілим тілом. Це тіло здорове, коли належно працюють усі його члени. Як же могла бути здоровою Церква на Сході слов'янства, коли в неї силою знищили такого важливого й найпершого члена, як Українська Церква?"

[Мэгги]

Українське і московське православ'я дуже відрізнялися одне від одного в царині ритуалів, кола святих і саме свят, оскільки Москва поглинула Українську Православну Церкву лише 1686 року. Цим і пояснюються відміни у церквоних звичаях українців від москалів. 1919 року Українська Церква була відроджена.

Откуда такие познания? По-моему, УПЦ МП и УПЦ КП отличаются только нелюбовью друг к другу и разным языком службы. Календарь, праздники и обряды одинаковые.

[Мэгги]

...

[Ґонта]

Мэгги, у Вашому останньому дописі є два золотих слова якими Ви характеризували володіння інформацією у Джміля і у Вас - "познания" та "по-моему".

[Dzhmil]

Мэгги, по-перше, Українська Православна Церква з митрополією в Києві і Російська Православна Церква мають різні історичні шляхи, розвивалися в різних умовах, що й обумовило їхню різницю. Сьогодні принципова (і для простих мирян найсуттєвіша) різниця між Українською Православною Церквою і Церквою Московською (РПЦ та її філією УПЦ МП) в політиці впливу на уми людей - церква є потужним чинником формування самосвідомості суспільства і залишається величезним авторитетом у величезної кількості населення. І якщо Українська Церква є осередком відродження саме української національної духовності, то філія РПЦ - "УПЦ МП" проводить відверту диверсійно-підривну, антиукраїнську роботу в Україні, баламутячи народні маси, зводячи наклепи і брехливі перекручення на істинну Православну Церкву в Україні, на Київський Патріярхат і особисто на Патріярха Всієї Русі-України Філярета.
Про решту - читайте мій постінґ вище.

[Мэгги]

Ґонта, мои познания в этом вопросе глубже, чем Вы предполагаете. Отличия еще можно найти, пожалуй. Но они пока непринципиальные. К ИНН КП проще относится, например.

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, ну вы бы сами в церковь-то завернули прежде чем по поисковикам шариться...
Он человек грамотный, конечно но это смешно...

українців у Москві перехрещували, не ховали їх на своїх кладовищах, прозивали ляшенками, і пізніше уніятами.

- а тарас Шевченко, который у самой Смоленской церкви похороненный на кладбище смоленском?

Так, наприклад, він наказав викинути присягу молодих з вінчання,

- я. как венчаная могу сказать. что это бред - это есть и никуда не делось.

В хрещенні Москва вимагала від нас тільки погруження, тоді як у нашій Церкві широко знане й обливання.

- папеньку на вербное воскресение крестила - представляете какая ванна потребовалась бы (прости Господи). Да и младенцев в купель не опускают, а обливают.

-наприклад, у нас Євангеліє читали обличчям до людей, царські врата під час Літургії були більше відчинені й т. ін.

- ну прям как у нас...

довга борода й сьогодні в Російській Церкві вважається ознакою православ'я.

- у наших батюшек бороды кому какая идет к лицу - есть разные (кстати и в украинских церквях чистовыбритых не наблюдала)

[Мэгги]

Dzhmil, вообще разница между МП и КП есть, я же неспорю. Например, МП считает, что в КП совсем нет святости и все таинства, проведенные КП, недействительны и вообще обращение к КП грех (раскольничество). УКП на это тоже есть ответ. Но для простых прихожан по сути большой разницы нет. Если только их не накрутят святые отцы против конкурентов. Большинство "бабушек" разницу не понимают.

[Aphelion]

[quote="Dzhmil"]

Dzhmil, приведи пример хотя бы одного кардинального различия?

Москалі хрестять дітей, окунаючи їх у "купель" з водою. В Українській Церкві хрестять, поливаючи водою на голову.
Глупость. И там и там "практикуют" оба варианта. Это не является уклонением от канона. Всё зависит от окружающих условий. Если уж на то пошло, то крещение нужно проводить в Иордане, окунувшись в его водах.
Кстати, православных за поливания некогда называли обливанцами и обвиняли в отступлении от канонов. Пока нескольких иностранцев не крестили путём окунания в прорубь.