Люди, не літайте
Люди, не літайте за кордон через Львівську митницю!
Краще летіть до Польщі, а звідтам поїздом, або автобусом. Або -до Києва, а тоді теж - поїздом. Це я пишу не в пориві емоцій , чи гніву, це я заявляю виважено і не безпідставно!
Це-вступ. А зараз буде аргументація цієї заяви...
З 2001 року, коли я вперше приїхала в Україну вгості після виїзду в 1992 році, я вже побувала тут з десяток разів. Тому досвід "спілкування" з українськими митниками в мене вже є і я можу на цій підставі зробити певні висновки.
Ні в Києві, ні в Раві Руській, ні в Медиці українська митниця не є такою, як вона повинна бути. Але у Львівському аеропорту вона є подібна до банди наперсточників, що орудує на підхваті один до одного, тому я можу зробити висновки, що це не митниця, а організоване злочинне угрупування!
Як тільки в руки львівських митників потрапляє ваш паспорт, як громадянина іншої країни, чи українського громадянина, що проживає постійно за кордоном, то ра***те, що без хабаря вам вже від них не вийти! Як не буде за що, то вони вам знайдуть! Будьте певні!
Отже, що було цього разу.
Прилетіла я прямим рейсом з Франкфурта до Львова. Тільки забачили американський паспорт- плати на здоров"я страхівку. Без проблем! Я живу в такій країні, що мене цим не здивуєш. Скільки? 10 доларів! Заплатила. Виписали мені полісну книжечку. Вдома придивилася, що там сума 30 гривень. Цікаво! А куди ж пішла 21 гривня? Для України то ж не копійки. І взагалі, яке право мають митники називати оплату митних послуг в іноземній валюті ?
Повертаюся назад. Взяла зі собою дві невеликі сумки, бо не зала, що щось прийдеться везти. Бачу, що не все входить. Думаю, візьму ще одну додаткову і заплачу, як положено - за тарифом, але переживаю, бо знаю, що то не проста митниця. Як ж буде? Маю 150 гривень, то може , вистачить.Ага! Щоб но часом! Приходимо на реєстрацію, кажу що маю третю сумку і хочу заплатити. Куди? В КанадУ 120 доларів! Знову долари.
В Америку? 150 доларів. Скільки??? Знаю ж що в Америці платиться 20 дол. А тут звідки такий тариф? І в мене гривні , а не долари. Кажу, що йду одну сумку розпакую і віддам родичам. Чую тихо звертаються до мене:" Давайте 500гривень і оформимо... Що робити? Йду знімаю ще з банкомату 350 гривень і плачу. Багаж оформляють, але жодної квитанції мені ніхто на ті гроші не дає.
Йду дальше на перевірку багажу. Перше беруть паспорт в руки .Ставлять на ленту всі сумки, що протягує їх через x-ray, себто рентген. Дивляться прискіпливо, аж двоє!Щось між собою перемовляються тихо Тоді кажуть брати свої сумки і ставити на стіл для детального огляду. Ставлю. Риють все, перекидають. Щось шукають. Нічого не знайшовши, кажуть забирати. Ага! Так то й легко! Все збурене, спробуй тепер закрий! Мучуся з п"ять хвилин.
Тоді перехід в інший зал. Для чого? Хіба мало однієї перевірки?
Знову стіл, за яким сидить здоровенний хлоп. Те ж саме запитання: "Що везете?" Вже двоє перерили , ще й третьому треба розказувати. Які подарунки? КомУ? Кажу, що ніяких таких. Цукерки, дітям сувеніри, трохи касет, компакт дисків, книжки. А що в сумочці?
І тут почався КОШМАР!!!! Про який я докінчу пізніше ....
Отже, що ж було далі...
Як почула я запитання митника:" А що в сумочці?" , то відразу зрозуміла, що мені - хана! В сумочці в мене лежав в зеленому оксамитовому футлярі золотий чоловічий ланцюжок вагою 10 г і вартістю 1,100 гривень!!!! Я його положила навмисне зверху в сумочку, щоб запитати, чи мені декларувати його, бо я його везу для себе, чи взагалі віддати родичам, що мене проводжали, як скажуть , що везти не можна. Але за тою всією процедурою з зайвою вагою , я зоасім забула це зробити. Тим більше , що декларації навіть і на очі не потрапляли, щоб згадати про це. Як потім вже я побачила, ті декларації були затицяні десь так в кутку при вході, що і при бажанні їх треба було б шукати зі свічкою! У Києві їх спеціально ходять і пропонують кожному, хто вже стоїть в черзі . А тут - іє , і так , що їх і нема . Фокус-мокус!!!
Я й кажу:
-В сумочці в мене золотий ланцюжок.
-Давайте сюди!
Не встигла я його витягнути і простягнути, як дядько двохметровий , рухом ілюзіоніста вхопив те пуделочко і під стіл сховав. Не знаю, може він думав , що я з ростом 158 сантиметрів на нього накинуся і почну виривати йому з рук, але те , що це був рух не державного службовця, а хижака, що нарешті накинувся на свою жертву, то було точно!
І почався довжелезний монотонний монолог.
- А я ж вас питав, що ви з подарунків везете. А ви сказали, що нічого не везете. А тут виявляється, що ви маєте недозволені, незадекларовані речі. Ви їх сховали, не задларували і хотіли через "Зелений коридор" пройти таким чином. Зараз будете писати заяву-пояснення на ім"я начальника Львівської митниці, чому ви вирішили приховати це , бо згідно до статті такої то ви порушили закон про перехід митного контролю і т. д . і т. п.
Мене вже й голова почала боліти, поки він то скінчив говорити. Одне , що я вхопила з тої дурної мови , було те, що я йшла через "Зелений коридор" . ЯК? ДЕ ВІН?
Митник обертається позад себе і показує мені табличку над його головою ще на метр вище "Зелений коридор"!
Провели мене через ретрен , перерили сумки , а тоді ще притягнули на "Зелений коридор". Таке можна тільки подати Задорнову, як сюжет для його нової теми!!! Зелений коридор - це дійсно одне відділення , через яке ти сам обираєш, коли кажеш, що нічого , крім власних рнчей не везеш і нічого не маєш до декларації. А тут примусово притягнули і кажуть, що то я йду через "Зелений коридор"! Я жодного разу не йшла на той коридов в Києві, бо ніколи не знаєш , що вони скажуть , що треба декларувати. А що він у Львові є , то перший раз побачила. Тим більше, що який то "Зелений коридор" , якщо через нього в примусовому порядку всіх перепускали , хто приходив після рентгену ?
Дали мені чистий листок і пишу я заяву, яку мені інспектор диктує. Диктує суржиком, а я пишу по-своєму, правильно. Він глянув на мене, бачу , аж щелепи стиснув. Диктує мені , що згідно зі статтею такою то... А я кажу , що не буду писати, бо ніякої статті не знаю. Тоді він відривається і починає давати прикази, щоб принесли Конституцію України і ще якийсь їхній митний кодекс. Приносять той Кодекс, тицяють мені якоюсь статтею, я дописую заяву, віддаю йому. І раптом бачу, що мене кличе рукою та сама жінка, що робила мені обшук сумок. Підходжу до неї, а вона мені так притишено:"я ж вас пропустила, а ви там купу золота везете! Що, хочете, щоб то все оформляли? Давайте 100 дол і вас зараз пропустять." Кажу, що ніякої купи я не маю, а маю тільки 1 ланцюжок для себе і не знала, чи то треба було декларувати, бо золото взяла вперше, та і для себе. А тим більше , що і декларацій ніґде не було видно. І де я вже маю які гроші, як все видерли від мене за сумку.? Вона тоді так злосно:"Ну то хай роблять з вами , що хочуть!"
Вона ні разу до нас в зал не заходила, то звідки вона знала, що тут робилося? Хіба не одна банда, яка діє "сообща"????
Ну і закінчення цієї історії.
Побачив митник, що я грошей не буду їм платити і почав складати Протокол про порушення митних правил. Там було писанини на 5 хвилин, а то й менше, а він писав то 20 хвилин. Щоразу перериваючись на якісь дзвінки, шуканням за чимось. На моє запитання, чи він то спеціально все робить, щоб я не полетіла сьогодні, він злісно відповів, що він не спить, а старається все зробити вчасно. Нарешті мені принесли те, що шукали по всьому аеропорті - Конституцію України, де дали прочитати, які права я маю. Я мало не зірвалася сміхом! Щастя, що стрималася.
Коли протокол був складений, мені тицьнули де я маю підписатися, прийшла та ж кобітка, що пропонувала мені відкупитися від них 100-ма доларами, підписалася, як свідок і сказали, що зараз визначать, який штраф я маю заплатити. Я відповіла, що не маю грошей для штрафу. "Ну , тоді ваша справа піде до суду,Ольга Петрівна !" Нарешті по-людськи звернувся до мене інспектор. "Робіть, як вважаєте по закону ,"- відповіла я. Ланцюжок в мене сконфіскували, а дали мені на руки копію протоколу. , де було зазначено, що я маю з"явитися на слухання справи 25 квітня 2006 року на 10 годину за адресою м.Львів, вул.Чоловського,2.
І от в мене тепер дилема: як поступити? Приїхати я не зможу, бо і робота , і кошти немалі, щоб задля того їхати. Залишити то все так як є, тобто не з"явитися, чи не прислати свого представника не можу не тому тільки , що шкода своєї речі, а більше з тієї причини, що це означає опустити руки і признати, що банда сильніша і вона дальше чинитиме беззаконня на кордоні і зі мною, і з моїми родичами, і з моїми земляками.
Признати себе порушницею після того, які порушення вчинили представники влади щодо мене - теж не вихід.
А як поступити? Хочу, щоб форумляни висловили свою думку, а тим більше ті, хто знайомий із законами України. Отже - допоможіть !
__________________
Відповісти з цитуванням
Допис від Aphelion
Bookmarks