Юрій Іллєнко. Відкритий лист Президентові
Адреси не знаю.
Україна. Президентові.
Власне, адресу можна було б написати з відомого оповідання А.Чехова про Ваньку Жукова: „На дєрєвню дєдушкє” - все одно до Вас, Вельмишановний пане Президенте, цей лист не дійде.
Ви, Вельмишановний пане Президенте, для українців недоступні.
Для Вас інформацію про українців створюють, як би це так не образливо сказати, не українці. Зовсім не українці. Далеко не українці. Або українці з народження, але яничари з виховання. Власне, більшість партії адміністративного ресурсу НСНУ - яничари політичні, яничари економічні, яничари культурні, яничари національні.
Тобто приховані або неприховані українофоби інших національностей. Не всі, звичайно, але абсолютна більшість. Знаємо, що Ви не любите, коли хтось виступає проти Ваших друзів. Знаємо, що Ви друзів не зраджуєте. Ви це казали багато разів. Це добре говорить про Вашу честь і щире українське серце. Поширте коло Ваших друзів, яких Ви не зрадите ніколи, на всіх українців, які Вас теж ніколи не зрадять.
Лише українці Вас не зрадять.
Решта вже зрадила.
Не маю сумніву, який саме портрет українця і мій, зокрема, створили для Вас Ваші друзі-яничари. Про це свідчить приголомшлива поразка Вашої партії на виборах.
Ви скажене, що то не Ваша партія, що Ви Президент усієї України, а не однієї партії? Ми це від Вас вже чули, Вікторе Андрійовичу. Але вся Україна напередодні виборів вкрилася бігбордами, плакатами і лайтбордами, як лящ лускою, на яких було великими червоними літерами написано, ніби кров'ю, як клятва: „Ющенко перемагає - перемагає Наша Україна”. Графіка перемоги „Нашої України”: з 52% у березні 2005 до 14% в березні 2006. Женіть в три шиї Ваших друзів, менеджерів Вашої „перемоги”. Це національна катастрофа. Вони загнали Вас у глухий кут. Ви, знаю, полюбляєте Тараса Бульбу. Навіть сприяєте тому, щоб Жерар Депардьє зіграв культового українця полковника Тараса. Боюсь, що Депардьє доведеться поміняти знамениті слова: „То що, синку, допомогли тобі твої ляхи?” - на інші слова: „То що, батьку, допомогли тобі твої не українці?!” Україна пам'ятає, як голова „Нашої України” постійний представник Кучми в „Нашій Україні” проголосив на установчому з'їзді майже словами Кучми: „В нас немає ідеології. Нам ідеологія не потрібна”. Його батько Кучма увійшов в історію України як Президент, що зрікся української ідеї, української ідеології. Саме українська ідеологія так високо вознесла Вас, шановний Вікторе Андрійовичу. Саме українці на Майдані („нас багато - нас не подолати”) вознесли Вас, пане Президенте, на саму верхівку влади.
Я маю право так говорити, бо я один із тих „нас багато”, один із мільйонів чатових Майдану, один із українців, що вознесли Вас на ту вершину. 22 листопада 2004 мене винесло на сцену, де я сказав, ні, де мною сказало пророчі слова: „Яке щастя, що я дожив до дня, коли мій народ підвівся з колін. Народження нації. І не приведи, Господи, щоб цей народ знову став на коліна, хоча б і перед тим, кого ми зараз оберемо Президентом.” І тричі в голос прокричав зі сцени: „Ющенко наш Президент!” - „Так!” - неначе грім відповів тисячоголовий Майдан. І так - тричі. Так, трикратно, козацьке коло обирало собі гетьманів. Вони загнали Вас у глухий кут. З одного боку - можлива небезпечна для України коаліція „Єхануров - Тимошенко - Мороз”. Не знаю, як у Вас, а в мене від такої коаліції - мороз по шкірі. Я так і бачу (а в мене дуже розвинута уява як в кінорежисера, гіпертрофована уява), професійна уява, бачу, як смерть з косою починає жнива розпачу по Україні. І най мені не кажуть, що пані Юля знає якісь економічні закони, яких ми не знаємо, що відразу зроблять Україну квітучою. Мені особисто не потрібна економіка, яка не українська, а просто економіка олігархів не українців.
Моя уява малює чітку картину, і іншої не буде, це знають всі, і Ви, пане Президенте, теж це знаєте, як повноправний Прем'єр-Міністр підкошує під корінець безправного Президента. Така перспектива мене не гріє ані в мороз, ані в спеку.
Це глухий кут для Вас номер один.
Глухий кут номер два - коаліція „Наша Україна” - „Регіони”. В такої коаліції є лише одне продовження - „Майдан - 2”. „Майдан - 2” - буде вже іншого кольору, не помаранчевого, а червоного. Кольору, про який писав Тарас Шевченко: „Поховайте, та вставайте...”. Щоправда, Майдан може і не встигнути підвестися, як Ахмет-хан витолочить копитами своїх кошлатих коників всю Україну аж до Карпат.
Той, хто отримав „Золотого Ярлика” на володіння східним улусом-регіоном з Кремля, з українським Президентом зробить те саме, що баскаки робили з князями Київської Руси. Читайте „Слово о полку Ігоревім”. Глухий з найглухіхіших кутів вималювався на третій день після виборів у передачі Савика Шустера „Свобода слова”. Його постійна героїня - тьотя Мотя Ветровая, девіз якої, як відомо: „лучшє бить ізнасілованой, чєм сукраінізірованой!”.
Фальсифікації все ж, на жаль, були. Простий перерахунок голосів під час вилучення всіх зіпсованих бюлетенів створює у новому Парламенті коаліцію: „Прогресивний соціалістичний Параліч + Комуномаразм + Регіональна Проказа”. Чим для України може закінчитися така коаліція зрозуміло всім. Українців і Україну буде занесено до „Червоної книги” як таких, що зникли.
Президент, який допустить зникнення українців і України... навіть написати таке не підіймається рука.
Вікторе Андрійовичу, це я вже звертаюся до Вас як українець до українця, ми з Вами однієї крові. Пам'ятаєте у Кіплінга, ведмідь Балу вчив малого Мауглі виживати у джунглях: „Коли тобі стане зовсім зле, гукни: ми з тобою однієї крові! - і тебе врятує сильний брат”.
Вікторе Андрійовичу, з глухих кутів виходу немає. Вихід лише в тому, щоб проламати паркан, що поставили навкруги Вас. Паркан, який Вас відгорожує від українців. Вікторе Андрійовичу, крикніть вголос: „Я з Вами однієї крові!”. І ми українці врятуємо Вас, ми знову підіймемо Вас ще вище. Треба визнати, що фальсифікації були. Фальсифікації спотворили справжню картину виборів. Фальсифікації відбулися з вини „Партії Регіонів”, БЮТ і „Нашої України”, хоча Ви все робили, щоб фальсифікацій не було. Вони підступно зробили це за вашою спиною. Визнавши ганебний факт фальсифікацій, треба оголосити вибори такими, що не відбулися. Призначити нові вибори через такий проміжок часу, за який з Вашою допомогою буде повернено в політичне коло України - українську ідеологію і носіїв цієї ідеології, яких політичний картель „6+2” вивів з гри і оголосив „непрохідними”.
Отой ганебний міф про те, що українець непрохідний в український парламент, отой злочинний продукт московських і сіоністських піартехнологів спрацював на повну потужність. Виборці побоялися втратити свої голоси і віддали їх в руки тих, хто загнав Вас у глухий кут.
Перше, що треба зробити - повернути в Україну українську ідеологію. Лише вона має стати провідною в українській політиці - і це, власне, і є головною історичною місією українського Президента. З руїни української ідеології, яку вщент зруйнував Кучма, а довершили руйнацію його поплічники, які отримали притулок в списках „Регіонів”, „Нашої України”, БЮТ, - виростає потужна сила, яка належить, власне, новому поколінню молодих українців, - і вона стане домінантою наступних Парламентських і особливо Президентських виборів.
Історія, повторюю, двічі шансу нікому жодного разу не давала. Ваша велич у Ваших руках, Вікторе Андрійовичу, а підтримку Вам Ми, Українці, гарантуємо.
Цей лист зі своїм підписом - українець, Юрій Іллєнко, я спробую передати безпосередньо Вам, вельмишановний Вікторе Андрійовичу.
П'ять примірників розішлю до головних засобів масової інформації з марною надією, що їх оприлюднять. П'ять тисяч примірників роздам по Україні, щоб кожен чатовий Майдану, кожен українець підписався під цим листом на Вашу підтримку.
Може, тоді цей лист переконає Вас, що треба не лише „думати по-українськи”, а нарешті, „діяти по-українськи”. Господь дарує Вам останній шанс стати великим Президентом України, не змарнуйте його, Вікторе Андрійовичу.
З щирою повагою до Вас,
Українець Юрій Іллєнко,
Лауреат Державної премії імені Т.Шевченка,
Лауреат Державної премії імені О.Довженка,
Лауреат Московського, Канського, Тегеранського та інших Міжнародних кінофестивалів, академік Академії мистецтв України, професор, кінорежисер, кінодраматург, кінооператор, РУХівець від дня заснування РУХу до його розколу, член партії націоналістів Всеукраїнське об'єднання „Свобода”, яка не пройшла в Парламент через злочинне зомбування виборців, ніби „українець непрохідний в український парламент”.
Відповісти з цитуванням
Допис від Vedma
Bookmarks