Якщо
перекладати (а переклад в цьому випадку
необхідний, оскільки оригінальна назва у автора виникає ситуативно і обігрується), то потрібно звернутися до етимології оригінала.
Послухаємо автора:
Я пришел в гости к другу, а его маленькая дочка примеряла пушистую шубу, которая тащилась по полу, <…> Девчонка постоянно падала, запинаясь о шубу. И её отец после очередного падения воскликнул: «Ой, опять чебурахнулась!». Это слово врезалось мне в память, я спросил его значение. Оказалось, что «чебурахнуться» — это значить «упасть». Так и появилось имя моего героя.
Вікіпедія про значення слова у словнику Даля
В «Толковом словаре живого великорусского языка» В. И. Даля описано как слово «чебурахнуться» в значении «упасть», «грохнуться», «растянуться», так и слово «чебурашка», определяемое им в различных диалектах как «шашка бурлацкой лямки, привешенная на хвосте», либо как «ванька-встанька, куколка, которая, как ни кинь её, сама встаёт на ноги"
Дуже вдалим відповідником до російського дієслова чебурахнуться на мій погляд є дієслово беркицьнутися.
Отже маємо ім’я для нашого героя -
Берки́цько
А назву Дибилятко збережемо як візитну картку того, хто вигадав цей та безліч інших дибіляткових "перекладів" на кшталт нацюцюрника або піхволаза.
Допис від Ґонта
Якщо перекладати (а переклад в цьому випадку необхідний, оскільки оригінальна назва у автора виникає ситуативно і обігрується), то потрібно звернутися до етимології оригінала.
Відповісти з цитуванням
Bookmarks