Якось, нещодавно я вже торкалася теми ідеологічної експансії Росії в Україні. Я називала це війною. Але війна передумовлює, принаймні, якийсь спротив. Спротиву немає. Те, що відбувається, більше скидаєтьчя не на війну, а на окупацію. Усі центральні канали - УТ-1(частково), ІНТЕР, ICTV, СТБ, КРТ, 34 канал, 11канал, 1+1, НТН, новий канал, К-1(частково) - знаходяться в інформаційному просторі сусідньої країни. Якщо увімкнути телевізор ввечері, в саму праймову годину - побачимо сусіда. Це його побутові історії, його медіазірки, а головне - його вояки. Люди в камуфляжі захопили телепростір, їх преподносять українському глядачеві, як "нашых ребят". ДИВІТЬСЯ НАШЕ НОВЕ КІНО - пропагують анонси. Тобто, інформаційно, кордони відсутні. І "піпл хаває"---
чужий менталітет і чуже трактування історії, дещо далеке від правди. Цей геніальний хід зроблено завдяки байдужості і зраді національних інтересів десь в самих верхах української влади.
Вчора, в програмі "Новий час" по 5 каналу Євген Жеребецький назвав це явище нашою великою бідою. "Не дай боже, - сказав він - події почнуть розгортатися, як в Грузії - хто стане захищати країну?!" Якось, в книжковій крамниці, наштовхнулася на книжку під назвою "Старший брат". Портрет Путіна на обкладинці, а всередині, с перших сторінок художній опис російського бліц-крігу, де зворушливо описані сцени братання російськоі та української армій. (Таких, як я, мабудь прийдеться поставити "к стенке", щоб не заважали єднанню народа).
Перед очима раптово постає сите мурло Богдана Ступки: "Треба жити дружньо..." Так, багата ти на зрадників, рідна земля.
Пригадався епізод із "Термінатора 2", коли хлопчик питає в Термінатора : "Невже ми приречені?"
Bookmarks