Минуло два роки й мені нагадали про цю тему. Цікаво, що помаранчевим кольором слова у тексті виділено за рік до помаранчевої революції, коли самі помаранчеві не знали свого кольору.
Стійкість суспільній системі надає взаємозалежність її елементів. Як тоді, так і сьогодні я не можу погодитись з ефективністю системи, яка приймає закон, а потім батогами заганяє людей у рамки цього закону.Такое общество - это система со сверхчувствительной обратной связью и по теореме Виннера неустойчива
Якщо ти справді розумний керівник - то створи таку систему, в якій люди добровільно (принаймні вони так мають вважати) роблять те, що ти від них вимагаєш.
І якщо вони щось зроблять не те - відповідатимеш ти - бо у твої обов'язки входило добиватись від людей необхідних для суспільства результатів. Оскільки ти сам сказав що ти розумний, і впораєшся з людьми - то на нерозумних, що потрапили у твоє підпорядкування немає чого посилатись. Вони не брали на себе відповідальність, бо знали що вони не впораються.
Якщо люди мислять правильними категоріями, живуть у реальному світі і не керуються при прийнятті рішень ілюзіями - за такими людьми не треба встановлювати цілодобовий нагляд. Можна бути переконаними, що вони не нароблять дурниць, й тобі не доведеться за них відповідати.При відсутності свободи слова як знати думки кожного? І навіщо?
Якщо ж ти знаєш, що у людини в голові немає нічого, крім сюжету з "Бригади" - зрозуміло що тут будуть питання до людини. Як визначити без свободи слова? Свобода слова - це право на росповсюдження дезінформації, тобто поширення ілюзій у суспільстві. Не годиться. З кожною людиною можна й треба проводити співбесіду. Оскільки неможливо найняти величезну кількість психологів на державну службу, такими треба робити людей на громадських засадах. А організацією, що з-поміж іншого слідкуватиме на громадських засадах за суспільною думкою буде партія, яку я нині репрезентую.
Bookmarks