А ви не вважаєте, що - нехай не про різні паспорти - але все ж треба було думати?
І що день сьогоднішній є прямим і неминучим наслідком відсутності таких роздумів, а головне - практичних кроків?
Постійних і наполегливих зусиль побудувати тут якийсь гармонійне і унікальне поєднання останніх досягнень західної цивілізації і азійщини в гіршому її значенні ( бо Японія і Південна Корея - теж Азія). Конкретно, русского міра, як гідного спадкоємця Золотої Орди. Гібрид Тараса Шевченка і Віссаріона Бєлінського .
Україну, як таке собі тихе болото. Заповнене біомасою, яка добре вивчила свої права і періодично, але не занадто рішуче ( щоб не зіпсувати настрій начальству) вимагає їх дотримуватись, водночас хворобливо-агресивно реагуючи на згадки про обов'язки.
Про що співали ще в 1991 Брати Гадюкіни. Надзвичайно актуальні і сьогодні дві пісні
https://www.youtube.com/watch?v=x9ecFcvueMk
https://www.youtube.com/watch?v=ohnqkxvfhYs
Обидва тексти - суцільна цитата. І про болото, і про "а на Україні - лад і спокій... з нами партія і Бог".
Так може правильно вчинили балтійські країни, а не ми?
Bookmarks