Переведення Путіним України до категорії «терористичних організацій» навряд чи має викликати здивування. Це типова «переговорна тактика» росіян: якщо на їхні ультиматуми не погоджуються, вони оголошують партнерів по перемовинах терористами — і цим виправдовують як відмову від подальшого діалогу, так і будь-які нові власні злочини.
Але якщо памʼятати, що Кремль від початку не бажав жодних перемовин і погодився на них лише для того, щоб замилити очі Трампу, ці характеристики не мають великого значення. Путін буде продовжувати розмовляти рівно стільки, скільки сам буде зацікавлений у збереженні діалогу з Трампом — і тільки якщо перемовини стануть необхідною умовою для цього діалогу.
Та й у самому визначенні когось терористами з боку російського лідера теж немає нічого серйозного. Кремль роками називав терористами «Талібан», щоб зрештою законодавчо відмовитися від цього визначення й запросити посла терористичного режиму до Москви — тоді, коли більшість держав світу досі не визнають режим «Талібану» в Кабулі як легітимний. І — нічого!
Тож не варто вважати, що щось справді змінюється, коли Путін комусь погрожує чи говорить про терор. Його справжні дії пов’язані не з емоціями, а з холодним, жорстоким розрахунком.
Допис від KSh
Bookmarks