Цитата Допис від ~ Электра ~ Переглянути допис
Жовтень 2021, Азов, острів Бірючий, улюблені, роками кохані місця. Вже прохолодно, але сонце яскраве, повітря смачне, море розкішне.

Нас 6 дорослих, 7 дітей. Чоловіки куховарять і навіть купаются в морі. Пані неспішно балакають, сидячи на пісочку з вінішком. Діти, ще нелякані війною, днями гацають по остріву. Що вони їдять? Та хто зна, іноді отловлюємо).

Останній подих літа. Нещодавно остаточно відступило оте ковідне дурнобесіє, життя налагоджується. Всі спокійні, радстні,якісь плани будуються в розмовах...

Таке за гроші не купуєшь (с).

А потім 2022,все полетіло в прірву. Дещо, як той Бірючий на Азові і те наше життя, назавжди.

Зараз я теж хочу тільки миру. Бо в ту "річку" я вже ніколи не війду, і тією, якою була, не стану. Нажаль.
липень 2013 року , я гуляю з малим берегом Чорного моря в Орджо, обоє засмаглі мов негри .... по дорозі на вокзал зупиняємось десь Білогороському районі для фото на лавандовому полі , 28 травня 2014 року я малого вивозила в Запоріжжа, додому на 4 дні він зміг повернутись тільки в серпні 2019 року , в шафі так й висів його костюм на останній дзвоник 2014 року, тоді я розуміла , що все - вже ніколи не буде цього дому й цього міста для мене,
в березні 2022 року виїджали з другого дому й не розуміли чи буде куди вертатись, бо бтр авсободітєлєй вже стояли під ЖК ....
28 квітня 2022 року -я дома , нема вікон , дверей , але є стіни...
я гадаю така ж, коли мене біль -я плачу, коли мені приємно я радію, тільки трохи пріоритети змінено.... я купила собаку,про яку мріяла все дитинство, але тоді не дозволяла мама,потім мала дитина, мало часу, бо робота , потім аренда, потім новий ремонт, зараз - щеня погризло трохи стіну й шпалери - тьфу, хер з ними, підклею, замажу... в мене не модні штани - хер з ними , мені в них зручно, нема корпоратива на новий рік - хер з ним, я краще цей час проведу з рідними....
я не хочу входити " в ту річку", я хочу мати змогу мріяти й здійснювати можливе, без страху за життя ...не чути слова - як війна прийшла....