Ваш перехід з СЗР був ознаменований скандалом з ніби-то незаконною приватизацією службової нерухомості на вашу користь. Наскільки це відповідає дійсності?
Дякую за це запитання. Оскільки воно було пов’язане з оперативною діяльністю, то я довго тримав тишу з цього приводу. Але раз ви це питання порушили, то, як я розумію, мені не вдасться уникнути відповіді і тепер уже немає оперативної необхідності приховувати правду.
В ході попереднього інтерв'ю я говорив про загрози зовнішнього втручання у внутрішню політичну ситуацію в Україні і втручання у виборчий процес.
… і про додаткових 350 млн доларів на роботу російських спецслужб в Україні.
...і про велику кількість різних методів, засобів і технологій, які з високою вірогідністю могли бути використані. Так от завдяки професійній роботі і чіткій і системній взаємодії між розвідспільнотою, Службою безпеки України переважну більшість спроб вдалося нейтралізувати.
Що не вдалося всім спільно побороти — так це так званий “чорний піар” і його використання для дискредитації і впливу на громадську думку, особливо в контексті виборчого процесу.
За останній час - думаю, що з початку війни, українське суспільство стало дуже агресивним і залюбки сприймає будь-яку негативну річ. Погодьтесь, дуже важко широко розповсюдити інформацію про щось хороше в Україні, але як тільки буде щось погане, то це розлітається моментально. Саме цю технологію активно використовували ті, хто хотів вплинути на виборця, на громадську думку і на виборчий процес в Україні.
Використовувалися абсолютно різні інструменти, серед яких і “корисні ідіоти”. До них відношу так званих ображених, недооцінених, непрофесіоналів чи імітаторів. І тих людей, які просто недостойні того, щоб отримувати кошти платників податків за свою бездіяльність. Сповідуючи таку політику і роблячи відповідні кроки протягом півтора року я, звісно, нажив собі дуже багато ворогів. Тих, хто вважав, що я їх несправедливо звільнив, усунув з посади, недооцінив, або не призначив на керівні посади — незважаючи на вимоги прямим текстом, чи прохання з усіх боків.
Так а з квартирою що?
Ситуація з квартирою є дуже простою. Коли я заступив на посаду керівника СЗР, то підрозділ внутрішньої безпеки (ВБ) відразу порушив переді мною питання про необхідність охорони мене і моєї родини. Але за законом державна охорона надається президенту, прем’єр-міністру, голові ВР України, міністру закордонних справ, але точно не голові СЗРУ і я не наважився просити про охорону у президента.
Проте невдовзі після мого призначення підрозділ внутрішньої безпеки СЗР запобіг нападу на квартиру, де я жив. І тому за наполяганням оперативників ВБ була розроблена операція з легендування мого реального місця проживання. Одним з елементів якої була прописка мене за іншою адресою. Коли вибирали місце, то було два варіанти: використати для цього одну з квартир, придбаних СЗРУ для своїх співробітників (а це означало б заблокувати її отримання тими, хто її так довго чекав), або використати протокольне помешкання, яке належало службі років 15. Вибрали другий варіант.
Ось власне і пояснення, чому службове помешкання СЗР України асоціювалося з її керівником колишнім Єгором Божком.
Фізично Ви в ній жили?
Ніколи не жив. Був у ній один чи два рази, зараз вже точно й не пам’ятаю. Після звільнення з СЗР мене було одразу виписано з цієї квартири, жодного стосунку до неї не маю. Так що вона належала і належить державі в особі СЗР України.
Як думаєте, хто вкинув цю інформацію?
Я не думаю, я знаю. Але я не вважаю за потрібне говорити про це вголос.
От чому я почав з технології «чорного піару»? Тому що мій випадок не поодинокий. «Чорний піар» став ключовим інструментом впливу на цьогорічні вибори в Україні. Атака була спрямована не стільки проти мене, скільки проти одного з кандидатів в президенти, який власне напряму і призначає голову СЗР. А працює це дуже просто: щоб навісити ярлик людини, яка їла рибу достатньо просто торкнутися до неї руками, вимазаними в рибі.
Bookmarks