Наші пологи в ПЦ.
БУКВ БУДЕ БАГАТО, НАЛАШТОВУЙТЕСЬ ДІВЧАТА )))))
заздалегідь прошу вибачення за мій хфранцузький і знаки розділу (немає дружби у мене з ними).
Прокинулась я десь о 12 ночі, 8 липня від незрозумілого болю, спочатку не могла допетрати на що він схожий, і як встала захотілось до клозету подумати о високом ))) встаю і бачу кров…промайнула думка що це пробка…вичекала ще деякий час щоб виключити факт кровотечі ( бо гайнула б я в ту ж секунду на 103…з цим краще не шуткувати), що і було виключено (ттт). і так я ходила думала о Високом майже всю ніч ))) – організм чистився як міг в кратчайшіє срокі. І таки відходила фрагментами пробка (слиз я таки видивилася). Це чудодейственноє действиє не припинилось і під ранок, періодично мені хватало в попереку як на місячне, чи щось на це схоже. Прийшов ранок, підкрадався день, а я все «корчилась» від періодичного болю в попереку. Чоловік залишився дома на випадок « а може сьогодні….» Подзвонила я своїй супроводжуючій в пологах, описала ситуацію, і ми прийняли рішення бути дома поки між переймами не буде по 10 хв. проміжок.
Я весь день дрімала і коли не могла перечекати біль, коханий робив масаж попереку – це допомагало. Десь о 17 вечора, таки між переймами вже було по 10-7 хвилин проміжку. Ми зібрали сумочки під рученьки і поїхали в ПЦ. На прийомному покої мене оглянула Самарець і констатувала що я в пологах з відкриттям в 4 см. Мене оформили і відправили в пологовий зал на 5 поверх.
Народжувала я з лікарем Анжелою Григорівною і акушеркою Юлією. Була присутня ще лікар ( можливо це була анестезіолог чи …ну, не знаю я словом хто це був, але явно не медсестра). І от, я така красапєта з 7 вечора витягувалась на шведській стінці і між переймами час скорочувався, все йшло чудово і тут мене надумали уложити на кушеточку послухати серцебиття…20 хвилин і все що я «напрацювала» на шведській стінці коту під хвіст…так я протанцювала до 22 ночі (бо по протоколу я мала лягати на КТГ щоб контролювати стан дитини достатньо часто як на мене). Мені вже і пузир прокололи і це дало свої позитивні наслідки, але кушетка з КТГ були моїми злійшими ворогами в цих пологах…відкриття 8 см (а мало вже бути по ходу більшим як мінінум на 2 см) а час йде і всі починають нервувати за мій шов і дитину ( я зовсім не хвилювалась) вирішили мене стимульнути окситоцинчиком о 23 ночі, бо сил моїх висіти на стінці вже не було і думала я про ЧУДОдійне КС, але в голос не казала ))). Прийшли потуги ( я була настільки рада що біль став іншого характеру, що у мене відкрилося друге дихання і я давай тужитись що сили. І ось, майже о першій ночі, 9 липня народився наш Синочок!!! Стрємітельно я захотіла розродитись і порвалась. Народила на кушетці )))) (хай їй грець) , лежачи на спині…з окситоцином в вєнку, і трошки втомленими і напруженими від ситуації лікарями….гггг……не дуже природньо як на мене… але не КС.
Пробули ми в пологовому залі до ранку і перевели мене на 3 поверх в палату. Була я сама (скукотіща як для балакучої Катрусі, навіть телевізор не допомагав) Навіть зі швами я почувалась чудово! Дискомфорт був мінімальний як на мене.
Виписали нас на 4 добу. Без пафосу. Ми вийшли на вулицю і пофотались на травичці. В ліфті головне кнопочку "0" замість "1" нажати і ти, вільний від фотографів )))))
Після всього перенесеного мною, чоловіком, синочком і мед. персоналом, можу сказати, що в моєму випадку це велика праця як з мого боку так і боку мед. персоналу. Вимучились вони морально, а я - фізично. Я була вдячна навіть за такий перебіг ситуації, бо народились ми природно, а не КС (хоча, до нього все йшло). з грошима я розпрощалась легко, бо бачила їх працю і бігали вони біля мене, що квочечки разом з моєю супроводжуючою і чоловіком.
п.с. я витанцьовувала між переймами, що на танцях, ну і на потугах відкрився талант співати
Вага у нашого хлопчика була….кхм…3950г., зріст 54 см. (а на останніх УЗД мені казали що плід невеличкий… до 3500 грамчика…)
Bookmarks