Цитата Допис від Obelix Переглянути допис
Надежнее тридцатку потратить на свою жизнь, ибо инвестирование - это очень стремно.
Лично бы я не вкладывался ни в бетон, ни в банк.
Бачу тут не всі розуміють слово "інвестиція", тому й непорозуміння.
Інвестиція - це не сходити на базар і купити щось на що хватить грошей, це ПРОГРАМА дій, які приноситимуть користь.
Тому і бетон і банк - можуть бути гарною інвестицією, якщо людина розуміє що робить.

Цитата Допис від Obelix Переглянути допис
И это... Дать ребзю квартиру - это чо, пунктик такой? от СССР остался? пыжиковую шапку и дубленку еще до кучи ))
Имхо (ну это чисто свое имхо) - есть дом родительский. Живите. Хотите жить отдельна - живите. Желание жить отдельно возникает в том возрасте, когда уже есть возможность зарабатывать. На что заработаешь - там и будешь жить )) Но зато сколько радости будет. (помню свою первую малосемейку, хоум свит хоум)
Заработают на треху в центре - ОК. На виллу в Монако - ОК. Мы только порадуемся. Но если что - родительский дом примет заблудших детей и нальет тарелку борща )

Что дается даром -не ценится. И также эксплуатируется, ....и часто прое6уется.
Так что я не парюсь насчет квартир и старшей дочке, и малышам )
Тобі дуже хотілося жити в "радітєльскам домє"? А твоїм зазнобам??
Особисто мені, власна квартира була потрібна максимум у 18, але заробити на неї я спромігся лише у 24... полишивши всі творчі натхнення і спортивну карєру у шухляді нейздісненних мрій.
Я вже не кажу про те, що діти проживаючи з батьками після 20-ти, майже в 100% лишаються інфантильними соціальними незграбами.

Власний куток і батьківщина - дають потужню базу для реалізації талантів і творчості, а чи скористається людина тим шансом - то друге питання.
В любому випадку пройо6ування молодості на роботі, заради власного кутка, а тим паче серед чужого народу - депресивна і рабська доля.