Яросю ми чекали довго, причому це "довго" вимірювалось не одним роком. А ще довше тягнувся час, коли "ось-ось".
Наприкінці лютого на плановому прийомі у гінеколога я напросилась на "подивитись що ж там". Вердикт- "скоро": шийка м'яка, голова низько. Термін майже 38 тижднів.
3 березня я явилась до лікаря, з яким домовлялась про пологи, а вірніше сказать, що я з першого дня звістки про вагітність налаштована була народжувати тільки з нею.
Огляд. Питання чи з речами я. Оформлюємось у відділення патології вагітних. Потім були ще огляди лікарем палатним та завідуючою-"О.. Шикардос. Шийка готується. Відкриття палець, при бажанні два"
В палаті була чудова компанія, я в повній впевненості, що скоро мені в інше відділення, речі толком не розкладаю. Ну лежу чекаю. Питання рідних та знайомих почали дратувати. Обіцяю всім, що як народимось то я обов'язково скажу.
Минає день, другий.... тринадцятий. За цей час я вже вивчила графік чергування лікарів в пологовому відділенні, (бо мене ж передавали по зміні-рубець же ж), за цей час мені два рази підслоювали пузирь, сподіваючись, що почнеться, телефон вже майже мовчав-надоїло всім чекати.
І ось 18 березня. 40 тижднів 5 днів. обход лікарем, мене "обходить" нічого все як було. Вона порадила випить касторки, я сказала, що я вчора ввчері випила 1 ст.л з кефіром, лікар каже, що то не то пальто, треба натщесерце і 2 ложки. Ну я і бахнула 3 ложки з лимончиком- нормально, мені противно не було. Послаблювальний ефект настав години через 2-3, чому я була несказанно рада, бо славнозвісна проблема вагітних мене вже замучила. Провалялась я цілий день в якійсь напівдрімоті, навіть уголочки зі згущенкою мене на надихали (по них ми стежку протоптали за останній тиждень). Почала готуватись на сон))))
Слід зауважити, що чоловік отак, в очікуванні, відгуляв відпустку і сьогодні вийшов перший раз у нічну зміну. Написав мені, що вже на роботі, я відповіла, що сьогоді можливе чергування у пологовому. На це він відповів, що таке він вже два тиждні чує.))) Я написала на форумі, про те що продовжую насолоджуватись вагітністю і тут мене накрило,мені тааак різко захотілось вимкнути нетбук))). Час 20:20. Потім знову приход, але ж я про схватки не думаю я ж впевнена що то касторка. ))) і мені треба спать.
Обхід чергового лікаря, чергова фраза: "Скарги є?"-"Є. Живіт болить". Пішли писать КТГ на ньому схватки не фіксуються (блін, ну як це? просто медсестра на шлунок мені поставила датчик). Огляд- "як хочеш під нагляд заберу тебе в родзал, але це не воно" Повернулась в палату, думаю от я сімулянтка, а воно ж стає періодичніше. Я вийшла з палати стою в коридорі, трусь об трубу (доречі на неї всі з переймами, як риба не нерест сповзаються))). На схваткосчиталкі бачу періодичність 5-7 хвилин. і не знаю, що мені робити. Сказали ж, що це не то. І я стою, як дурочка. І тут бачу, що по коридору біжить мій ангел- моя Ольга Вячеславівна (Вона приїхала до когось на кесарів, а тут і я ), я кинулась їй на шию і кажу, що мені болить низ живота схваткообразно і періодичність є. Вона мене на огляд, звідкись взялась і медсестра і та чергова лікар, яка сказала мені спать. "Піднімайте на 2 поверх!" Я не повірила, що то мені. )))) Речі в палаті зібрала за 2 хвилини.
Одяг для чоловіка залишила в приймальному відділені.
І ось вона пологова зала... Мене запросили, перевдягли в лікарняну сорочку, поствили КТГ (перейми фіксувались вже ого-го як). Чую в коридорі голос чоловіка, виходю його зустріти, а він стоїть не перевдягнений, біля нього помічаю метушіння акушерки з приймального, яка намагається дізнатись куди пішов попередній чоловік, бо речі мого чоловіка вона віддала йому)))). Посміялись.Знайшли речі.
На 6 см. прокололи пузир- води хороші. Відкриття йде. На переймах чоловік тре мені поясницю, як бачив в кіно, а мене це дратує, потім він почав це робити з інтенсивністю, яка підходить мені і його допомога стає неоціненною.А ще йому головне було закрити рота, навіть, якщо слово не доказав, на переймі.
Схватки я переживала тільки стоячі, нагнувшись над столом або почепившись на драбину.Ні на карачках, ні на фітболі я не могла. Ще ходили в душ, на поясницю його направляли-ооо, то блаженство і під душем до 9 см відкриття.
Хочу сказати, що я максимально концентрувалась на правильному диханні та розлабленні обличчя, візуалізувала хвилю. Це мені дуже допомагало. І взагалі, всі пологи я поводила себе мовчки, ну тільки на потугах видавала характерні звуки. Я повністю поринула у процес пологів, контролер в моїй голові прокидався в ті моменти, коли ставили аппарат слухати сердечко дитини, я кожен раз дуже хвилювалась, але все було гуд.
Народжувати хотіла вертикально, але довелось на рахманіновці. Треба було бачити, як я на ній виляглась- по діагоналі, одна нога в підставці інша просто і сама зручна позиція голови - на трубі)))Коли дозволили тужитись, це було блаженство.. Я трудилась.. Не відмовилась від пропозиції потрогати голівоньку на виході.. І знову працювати. Знадобились зусилля, щоб стримувати потугу і співати оте "ху-ху-ху".
Почали збиратись люди в пологовому залі, багато людей, в т.ч анастезіологи. Ольга Вячеславівна поспішила мене заспокоїти, сказала, що просто "готовність номер 1", так має бути при пологах з рубцем.
Через 10-15 хв потуг я відчула " ХЛЮП" і помітила на очах чоловіка величезні сльози.Потім донечку поклали на мене, перше, що я зробила це її понюхала і запропонувала зробити так само Андрію. Йому ця частина знайомства майже не вдалася бо соплі та сльози застували))). А даремно, бо так пахне щойно народжене щастя. Вага цього щастя 3650 гр, зріст 52 см. 8-9 по Апгар)))
Пуповину героїчно перерізав тато.
Потім близько 3 хвилин я була під наркозом- ручне обстеження, знову ж таки "так потрібно".
Десь до 6 ранку ми були в пологовому- відпочивали та продовжували знайомитись. Зателефонували Марусі- вона перша дізналась про народження сестрички.
Ось так, на світанку, почалося нове життя нашої родини!!
Допис від m-zeka
Танечка с десяточкой тебя!!!!!! Время летит очень быстро.....
Spoiler: мої пологи
Ваші права у розділі
Bookmarks