+1 тоже обратил внимание...есть такое...Допис від Siame
Ali Tatar-zade
1 мин. ·
Коли сосульки починають капати, ти цього одразу не відчуваєш. Йдеш собі, там десь капає. Тут десь капає. А ти ж не варан в пустині, щоб реагувати на кожну краплину, правда ж? Але потім в якийсь момент ти розумієш, що почалось відтаяння. Коли критична маса випадково почутих і побачених крапель відкладається в товїй голові.
Отак і з разговорчиками в строю. Йдеш на своїй волні, а люди про щось своє говорять. Обривки фраз, а ти не звик дослухатись. Але в голові воно відкладається. І мозок сумірує.
За минулий тиждень я почув близько півсотні обривків бесід, суть яких зводиться до того, що грошів сука нєт і похоже нє будєт. Молоді бізнесмени в кєдах, величаві старці в поношених куртках, де минулоріч в петлицях майорили колорадські стрічки, оскаженілі тьоткі в болоньях і з розкладними телефонами, що оруть в слухавку невідомому співбесіднику:
- А мнє плєвать, как там ***ово в Українє! слишиш, насрать! Я спрашиваю, когда у нас зарплата!
Уборщиці по кутках публічних заведєній, що шушукаються і ти чуєш:
- Хоть ході, хоть увальняйся. С такой зарплатой пусь самі сібє моют.
От такая вона підступає, кримська вєсна вторая серія.
"Даже в тех случаях, когда нам не до шуток, нас угнетает не неприятность сама по себе, а то, как мы её воспринимаем" 
Bookmarks