Потери за время АТО

[Harald]

"Ваши" - я имел в виду с Днепра. И это классно, что именно вы считаете всех нашими.

И Вы с другими краматорцами -- тоже наши.

[kotena]

И Вы с другими краматорцами -- тоже наши.

именно это и пыталась объяснить на берегу Азовского моря в Бердянске женщине из Мариуполя , у нее правда была нейтральная позици-"нам все равно, на референдум и выборы президента не ходили"... пришлось объяснять что мы их любим

сорри за флуд

[Korrrsar!!!]

ребята, а можно я вас попрошу,очень сильно?
не надо флудить в этой теме, пожалуйста - в любой другой, только не здесь.
когда она постоянно обновляется в подписках - это капец.
скорей бы эта тема ушла на самые дальние страницы раздела((
пожалуйста, не апайте её ради поговорить.

[Пришелец]

Да... это они... нам сказали, что экспертиза не подтверждала сначала Максима... потом уже и Артёма... семья в надежде разместила посты... скорее всего будут делать экспертизу ДНК... ничего конкретного не говорят...

Была подобная история... Там Тоже два брата (но не близнецы, а погодки), думали - обоих порвало снарядом, но один из них - попал в плен... Вернулся через год. Тот, кто не вернулся - мой одноклассник. Разное может быть. В любом случае - мы должны помнить, что Десантники не умирают. Они уходят в небо.

[Vedma]

В боях под Иловайском погиб боец батальона "Азов" Николай Березовой, муж Татьяны Чорновол

[mr.Burns]

В боях под Иловайском погиб боец батальона "Азов" Николай Березовой, муж Татьяны Чорновол

Вічна пам'ять Герою!

[Spartaque]

Сегодня Анатолия похоронили с почестями в родном Днпропетровске. Провести в последний путь пришли одноклассники, друзья, сослуживцы, много людей, которые даже не знали его, но пришли отдать дань памяти отважному ГЕРОЮ.

Выражаем самые искренние соболезнования семье погибшего. Невозможно найти слова, которые облегчат боль утраты. С вами скорбит вся Украина! Вечная и светлая память!

Здравствуйте,спасибо Вам огромное за поддержку!

[Harald]

Здравствуйте,спасибо Вам огромное за поддержку!

Светлая память Вашему папе, а Вам -- соболезнования и сил выдержать это горе.

[Spartaque]

Погиб мой одноклассник, Голозубов Анатолий. Сражался в рядах батальона "Днепр". Вечная слава ГЕРОЮ!

Здравствуйте! Меня зовут Ксения Верчева,я дочь погибшего Героя Анатолия!
Я могу с Вами пообщаться?

[Spartaque]

Спасибо Вам за поддержку!

[AntareS16]

Да... это они... нам сказали, что экспертиза не подтверждала сначала Максима... потом уже и Артёма... семья в надежде разместила посты... скорее всего будут делать экспертизу ДНК... ничего конкретного не говорят...

Анечка,держитесь.надежда умирает последней.Будем молиться за мальчиков,что бы они были живы. Написала в ФБ Филатову,может чем-то поможет,распространила в соцсетях.Очень хочется верить в лучшее.

[Манула]

Тетяна Чорновол
Прощання з моїм Миколою- завтра

Борисполі о 12.00. В каплиці, що біля могили Чубинського (автор нашого Гімну). Микола його так його гарно виконував, так щиро. Він вірив в ті слова всією душею.

Він був справжнім. Він не був вояком у фейсбуку, він не думав про піар чи політичну кар'єру. Він просто воював за Україну, за свою землю, адже він народився і прожив більшу частину життя на Донбасі. Він мріяв звільнити від сепаратистів і москалів рідну Горлівку.

Він не просто вважав це обов'язком кожного справжнього чоловіка, він вірив, що такий шанс дається раз на тисячу років, що його покоління робить ВИБІР бути Україні чи ні.

ВОЛЯ або смерть – ми вибирали на Майдані. УКРАЇНА або смерть -у війні з Росією.

Він вірив, що якщо критична маса українців, кожен для себе зробить цей вибір на користь останнього, то, щоб не було, якою не буде важкою ціна, Україна зрештою переможе. З аморфної маси, що так сяк трималася вкупі, нарешті постане справжня Україна. Країна, де патріотизм, служіння своїй країні, гідність – норма. Де над тими, хто хоче бути корисний для держави не сміються, як над дурниками. (Хоча сміються -каліки. Моральні та розумові. Бо без своєї держави, ми, українці, завжди були "скотом на убой")...


Ми були з Миколою однодумці. Він мене підтримував, навіть, коли мені доводилося ризикувати життям. Він один такий, хто вважав, що заради країни можна пожертвувати всім.

І це при тому, що він мене сильно кохав, всі 12 років нашого спільного життя. Який він був щасливий, коли я вижила після замаху. Як він ходив за мною на Майдані, як тінь. Він мене не зупиняв, але, як при цьому боявся за мене. Я знала він вирішив, якщо смерть, то загинути першим...

Я знала, як він мучився, а після Майдану в мене стало таке страшне життя, що не було часу, можливості та сил вибачитися-пригорнути. Я так перед ним винна.

Він загинув, бо це – війна. Він загинув, бо був світлим і справжнім. Під снайперським вогнем він кинувся витягати пораненого Світляка. Він ставився до своїх обов'язків командира, по особливому, він вважав, що відповідає за кожного. А мого Миколу став витягати Роман (Сокіл), який взяв на себе обов'язки командира. Сокіл тягнув його за ноги та отримав кулю в живіт, зараз бореться за життя. Така наша чота...В ній найкращі.

Я теж була в ній... Світляк мене навчив чистити мій автомат. Я чистила і кулемет Миколі. Всі сміялися. А мені хотілося чимось бути корисною. Бо я розуміла, що присутність близької людини це тягар для командира. Я обіцяла бути ззаду, як в Маріуполі.

Я не могла не бути з ним, з ними. Я тікала з Києва, з уряду, коли була найменша можливість. Ми були однієї крові. Я тільки серед них почувала себе цільною. Мені було з ними, як рідними людьми. Вони були найкращі, бо, коли людина робить вибір собою пожертвувати заради країни в ній проявляються найсвітліші людські якості, підлості відходять на другий план. В уряді-навпаки.


А коли він загинув мене не було поряд...Я усвідомлювала, що він на війні, що він може загинути, але я так молила, щоб я була поряд, якщо це станеться. Я зараз питаю себе: а може я би допомогла? Ми були ангелами охоронцями один одного. Я порятувала його в Черкасах (в часи Майдану), він врятував мене 19 лютого.

Може я би допомогла? В нього поранення було в ногу, він стік кров'ю, далеко від мене, за тисячу кілометрів...

А ще він зі мною попрощався. А я ні...

О п'ятій ранку він мені прислав СМС: "Штурмуємо Іловайськ. Зв'язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю".

Я його прочитала тільки вранці. Написала відповідь: "Тебе люблю дуже. Тримайся". А потім дивлюся, ще СМС. А в них, що він... загинув Виходить я вже мертвому писала...

Я примчалася в Урзуф на ту дачу Януковича, яку ми разом захоплювали, ще в травні. Вона стала базою для батальону "Азов". Вона стала нашим домом. Я забігла в кімнату, де жила наша чота. Його речі – акуратно складені...

Він був такий акуратний, розумний і грамотний. Він завжди перевіряв мої тексти на помилки. Він завжди мав проблему з працевлаштуванням через мою журналістську діяльність.

Я напередодні йому навіть не подзвонила. Я була морально вбита і зла. І вирішила йому не дзвонити. В той день я поїхала в Конча-Заспу, і дізналася що ворог України Юрій Іванющенко продовжує будувати "Нове Міжгір'я" в Конча-Заспі, за яке мене вбивали в грудні.

Уявляєте "Нове Межгіря" будується нині!!!! І це той Юрій Іванющенко який організовував ескадрони смерті, який запустив маховик сепаратизму на Донбасі. Він продовжує будувати хороми, а мій чоловік загинув...

Але не даремно, не даремно, не даремно!!!! Наша Україна є і буде!!! Його жертовність його кров буде прикладом, наснагою для найкращих. На його крові і крові інших, хто зробив свій ВИБІР і пройшов дорогою до КІНЦЯ, Україна переможе зараз, і буде триматися в майбутньому (так, як наша незалежність постала на крові вояків УПА). Він був з тих клітинок організму України, які борються за виживання не лише прямих нащадків, а за майбутнє всього роду.

За майбутнє, в якому будуть звісно жити не тільки гідні українці, а і підлі, споживачі життя, кати і злодії (ті, які грабують країну, поки інші за неї гинуть, будуть завжди, така правда життя).

Проте наша справа дати шанс гідним. Тому все це не даремно. Герої живуть не даремно. Геройство, самопожертва не буває даремним. Ніколи. Ні в якій ситуації. (А що може бути даремніше і гидотніше ніж життя на туалет, навіть якщо це золотий туалет в Міжгірї чи Монако).

Мій Микола!!! Моє Сонечко!!! (він називав мене – "кунічка", а дітей, так смішно, -"чебуречками"). Я не знаю,як мені далі... Пробач мені. Я тебе люблю.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/c...53ea176f84041/

[Vedma]

Юрий Бутусов
6 мин. · Киев · отредактировано ·
Важно. Сегодня 12 августа произошла трагедия в пригороде Донецка поселке Мандрыкино. Группа украинских военнослужащих вступила в бой с пророссийскими боевиками. В результате сражения 12 украинских воинов пали смертью храбрых, 13 попало в плен - все после тяжелых ранений. Российские СМИ традиционно сообщили, что якобы погибшие - члены "Правого сектора". "Цензор.Нет" получил официальный комментарий по этому поводу от руководителя общественного Центра по обмену военнопленными Владимира Рубана:
"12 августа в бою в поселке Мандрыкино погибли военнослужащие, следовавшие на ротацию, которых по прибытию в воискую часть должны были зачислить в состав одного из батальонов Территориальной обороны. Соответствующий приказ подготовлен, документы ждали их на месте. 13 раненых военнослужащих официально зачислены на службу в Вооруженные силы Украины. Мы рассчитываем, что несмотря на некоторые провокационные заявления, ко всем захваченным в плен бойцам будут относиться как к военнопленным. Мы надеемся, что к ним будет адекватное отношение и оказана медицинская помощь. В противном случае, процесс обмена военнопленными, в котором в последнее время наметился серьезный прогресс, понесет ущерб, что может иметь очень серьезные последствия для судьбы военнопленных в ходе этой войны".


Дмитро Ярош
39 мин. ·
Хріново! Тільки поїхав до столиці, одна з боєвих груп напоролась на "підарасів". Маємо страшні втрати... Помстимося!!!

[on-off]

Не очень понял, 13 раненных зачисленны. У 12 погибших какой статус будет? Добиваться отметки об участии в АТО.

[Maksi]

за Степановку все молчат.

[rrroman]

6:33 потерь больше чем за девять лет Афганистана
7:05 потери скрываются. настоящие больше в соотношении 1:10

Объясняю на примере.

10 числа погибло реально 11 человек. Официально подтвердили 5, соответственно, сообщили о 5-ти. А потом, когда остальные подтвердились, уже никто особо не сообщает.
Но если смотреть на общую статистику, то она примерно соответствует, их всех туда включают.
Волонтеры практически всегда в курсе примерно реальной ситуации, скрыть хотя бы двухкратную разницу нереально.

[on-off]

Объясняю на примере.

10 числа погибло реально 11 человек. Официально подтвердили 5, соответственно, сообщили о 5-ти. А потом, когда остальные подтвердились, уже никто особо не сообщает.
Но если смотреть на общую статистику, то она примерно соответствует, их всех туда включают.
Волонтеры практически всегда в курсе примерно реальной ситуации, скрыть хотя бы двухкратную разницу нереально.

сколько на сегодняшний день?

[rrroman]

сколько на сегодняшний день?

На сегодня не знаю.

Станом на 11 серпня, за весь час проведення АТО загинули 568 українських військовослужбовців та 2120 отримали поранення

[баба-ягья]

информацию о погибших выдают только когда тело опознано. остальных обозначают без вести, до проведения экпертизы

[rrroman]

информацию о погибших выдают только когда тело опознано. остальных обозначают без вести, до проведения экпертизы

Ну я о том же, только другими словами.