может немного не в тему, но, мне кажется, это важно:
ДАВАЙТЕ И В ДНЕПРЕ!!!

ЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАЖАЮЧИХ ВІДВІДАТИ ПОРАНЕНИХ ХЛОПЦІВ У ШПИТАЛІ.


Дорогі наші бажаючі допомогти!
Щира дяка вам за те, що вас так багато. Тих небайдужих, хто прагне хоча б своєю присутністю полегшити біль поранених, донести до них тепло своїх сердець.
Але пораненим часом бракує сил, аби не показати своїх страждань стороннім. Їм потрібні сили, перш за все, для одужання. Їм потрібен відпочинок. Бо багато хто сподівається знову повернутися до лав Збройних Сил. Вони ж – герої.
Ви не уявляєте собі, скільки бажаючих намагається потрапити безпосередньо до палат, надати адресну допомогу, спитати, поговорити, зазирнути у вічі. Люди намагаються потрапити в палата протягом усьго дня, не зважаючі на процедури, час для прійому їжі та тихого часу. Людям здається, що таким чином вони допомагають пораненим. Повірте, це не завжди йде на користь одужанню, та й що там казати, психологічному стану поранених.
З іншого боку, волонтерам, які заходилися з самого початку допомагати нашим пораненим захисникам, теж непереливки – постіно відповідати на одні й ті самі запитання, дуже багато однакових питань. Нам бракує часу приділяти увагу в такій кількості всім зацікавленим волонтерською допомогою. Але й ігнорувати вашу зацікавленість ми не маємо права.
Тому, порадившись із тими, хто вже трохи подолав біль і може сприймати інформацію, ділитися емоціями, ми вам, наші небайдужі, пропонуємо ПРИХОДИТИ ВЕЧОРАМИ, з 18-ої до 20-ої, до парку Центрального військового шпиталю, куди ми запрошуватимемо поранених, що прагнуть спілкування.
Від них вже, навіть, надійшли пропозиції щодо тематичних бесід. Про ситуацію на фронті вони знають краще за нас з вами, проте їх цікавить сила-силенна питань, у яких вони не обізнані: правові, юридичні й фінансові (бо ж держава не поспішає робити їм “реверанси”), культурні й соціальні. Вони послухали б і вірші, й про подорожі, і просто цікаві життєві історії.
Будьте толерантними, не питайте про ТЕ, що вони ще й досі самі не усвідомили. На це, часом, потрібне ціле життя.
Будь ласка, приходьте, спілкуйтеся, наповнюйте один одного позитивом, діліться теплом сердець. Ми будемо щиро вдячними вам за таку допомогу.

Текст: Ксения Пономарева