Я чесно скажу. Мені Крим не болить. Я давно (ще до усіх цих подій) говорила, що не варто тримати у складі України території, які не бажають бути її частиною. Тим пак, що історично - вони зовсім недавно і насильно українські. Так розв"яжеться багато проблем, адже будувати щось із однодумцями значно ефективніше, ніж коли хтось постійно саботує.
Давно не була в Криму, але мене й не тягне. А в дитинстві, коли щороку гостювала у родичів, він мені завжди здавався іншим світом. З опитувань, спілкування зі знайомими і в мережі знаю, що переважна більшість кримчаків прагне Росії.
В останні дні намагаюсь викликати в собі почуття жалю - і не можу

Навіть трішки соромно. Винною відчуваюсь трішки хіба через татарів, чия кров хоч і в невеликій кількоті, але тече в мені. Ці люди - більші українці ніж деякі і ми за них відповідальні, адже в Росії їм буде непереливки.
От цікава аналітична і дуже твереза думка. Реальність є такою. Хоча жодної проблеми це не вирішує.
Bookmarks