Книга ХХ століття

[Dzhmil]

Сьогодні подумав: а яку книгу ХХ століття – белетрестичну, красного письменства – можна назвати найбільш знаковою, визначною для всієї Землі? Для всього людства, всесвіту читачів?

Чи є така книга взагалі? Книга, яку можна назвати Книгою Століття? Причому, не лише в реґіональному чи навіть цивілізаційному масштабі, а в масштабі всієї плянети.

Я гадаю, що це «Сто років самотності» Гарсія Маркеса.

Хто має ще якісь думки?

[Lurga]

Dzhmil, боюсь, "Майн кампф" оказалась куда более значительной, нежели весь Маркес.

[Dzhmil]

Чи була "Моя боротьба" Гітлера популярнішою та впливовішою за духом від роману Маркеса? Адже більша частина світу не читала "Мою боротьбу", а якщо й читала, навряд чи могла прийняти її месідж близько до серця - то треба бути німцем. До того ж, важко назвати твір Алоїзовича белетристикою.

[Kaktus]

Екзюпери, "Маленький принц" - мой выбор.

[серый карп]

Есть одна книга, но на украинском языке она к сожалению не издавалась, а в русском переводе два передёргивания переводчика в угоду издателям из-за непонимания.
Несколко тысяч люде стали калеками

А для меня книга 80-х - "Малюк и Карлсон". Русский перевод - нервно курит. Не отдавал книгу в библиотеку 5 лет.
До сих пор вспоминаю, ищу на развалах это издание, синяя обложка с Карлссоном, может кто-нибудь видел? Перечитывал каждые 2-3 месяца. Аффтар жёг нипадеццки!

[Lurga]

Dzhmil, ну, я бы не назвал это и философским/политическим трактатом в чистом виде... Что же до беллетристики -- пожалуй, "Дай вам бог здоровья, мистер Розуоттер" Воннегута.

[Dzhmil]

Екзюпери, "Маленький принц" - мой выбор.

Цікава думка, я навіть якось цю книгу не згадав, мабуть, тому що читав її років 25 тому, але пригадую, що тоді вона здалася мені дуже насиченою незбагненною філософією, чимось вельми химерним, що я з оглядом на той час і свій вік сприйняти не міг. Треба буде її перечитати, цікаво, якою я побачу цю філософію зараз?

Есть одна книга, но на украинском языке она к сожалению не издавалась, а в русском переводе два передёргивания переводчика в угоду издателям из-за непонимания.

Що за книга?

"Дай вам бог здоровья, мистер Розуоттер" Воннегута.

Гм... Вонегут? Як автор найвпливовішої книги ХХ століття? Як на мене, масштаб не той, хоча я саме цей твір не читав, але "Котяча колиска", "Сирени Титана", "Бійня", "Сніданок для чемпіонів" створили в моїй голові певний імідж цього автора...

[Lurga]

Dzhmil, Маркес как зеркало мировой революции?

ЗЫ Как-то, когда учился на филфаке, преподша вещала на тему того, что в современном мире понятие саги не существует. На вопрос, чем же является, в таком случае, "Сто лет одиночества", она не нашлась что ответить.

[Dzhmil]

Справа в тому, що "Сто років самотності" є напрочуд універсальним для всієї землі романом, він близький всім її мешканцям. А його стилістика взагалі не піддається визначенню: сага або притча, розуміння Святого Письма людиною ХХ століття - від Буття до Ревеляції крізь призму життя одного роду людського?

[Mostovoy]

"Над пропостью во ржи" - было много шума.

[Dzhmil]

По-моєму, твори Селінджера не пережили свого часу. І навіть у масштабах США вони дуже регіональні, навіть більше, ніж твори Фолкнера: у того Південь, а в Селінджера як не верти, один Нью-Йорк. Багато прихованих сенсів і натяків у Catcher In the Rye або Franny є зрозумілими тільки мешканцям Нью-Йорка і більш нікому.

[Dzhmil]

До того ж, Сел релігійно зациклився на Сході та дзен, і тягнув це до своїх творів до речі й не до речі, почасту вочевидь штучно нав'язував до своїх персонажів. Навіть у "Ловці" він не втримався від цих дзенських штучок. То був дух часу, дзен, буддизм, Схід взагалі у 1950-60 рокі в США, The Lantern, Махаріші, психоделія, але не все ХХ століття...

[Mostovoy]

Спорить не буду, потому как "...было много шума..." и на то время СССР "раскручивало" эту книгу, знать не знаю, что было на "западе".

[Dzhmil]

На Заході теж, принаймні в Америці. Причому думки полярно розходяться: одні вважають цю книгу ледве не шедевром, найкращим, що взагалі з'явилося в американській літературі, а другі - пасквилем і ганьбою Америки.

На мою думку, роман дійсно дуже сильний, ця книга була, можна сказати, моєю кишеньковою, з одним уточненням - до двадцяти-двадцяти двох - щось таке років. Після цього віку її чарівність якось почала зникати, поки не зникла остаточно. Захоплюватися Catcher In the Rye в дорослому віці - однаково, що захоплюватися в такому ж віці "Преступлением и наказанием". Тобто є ознакою глибокого інфантилізму.

[Mostovoy]

[Kaktus]

Цікава думка, я навіть якось цю книгу не згадав, мабуть, тому що читав її років 25 тому, але пригадую, що тоді вона здалася мені дуже насиченою незбагненною філософією, чимось вельми химерним, що я з оглядом на той час і свій вік сприйняти не міг. Треба буде її перечитати, цікаво, якою я побачу цю філософію зараз?

Перечитайте. Я думаю что эта книжка не для детей. Там слишком много сконцентрированного смысла, для такого мелкого размера.

[Lurga]

Dzhmil, ну, если речь идёт о разноплановости, то был такой г-н Кржижановский, по сравнению с которым даже Борхес курит в сторонке ручку от лопаты. В плане читаемости мало кто из писателей 20-го века может потягаться с Кастанедой... Ну и так далее... Что же до человеческих ценностей, вложенных в одну книгу, то, опять же, лучше названной книги Воннегута ничего не припоминается.

[Dzhmil]

Кржижановський? Це не той автор совєтського "пляну ГОЕЛРО", яким комуняки всі вуха прожужжали?

[Lurga]

Нет, вот этот.

[Kaktus]

Я могу предложить еще одну книгу.
Казандзакис, "Грек Зорба".