Ремонт техніки своїми руками (нові технології)

[Ґонта]

Зависит от принтера и материала. На правильных принтерах даже пистолеты печатают.

Ну там не тільки ж принтер правильний. Там і матеріал відповідний.
Пістолет з АБС-пластику можна тільки водяний зробити

[Dnepr]

Ну там не тільки ж принтер правильний. Там і матеріал відповідний.
Пістолет з АБС-пластику можна тільки водяний зробити

Делают и огнестрельный, только боек из гвоздя и хватает его на десяток выстрелов. Погуглите если интересно.

[Northwood]

Что самое интересное, мне тоже в ближайшее время нужно будет у них изготовить 4 пластмассовые детали. Не для рекламы, но результат мне понравился.

[megapadlo]

интересный сайт.

[suslo]

Делают и огнестрельный, только боек из гвоздя и хватает его на десяток выстрелов. Погуглите если интересно.

Проще тогда уж из пары труб под дробовой патрон - и надёжнее(руки/ноги/лицо на месте) и поражение почти наверняка на небольших дистанциях.

Тащ Гонта, а шо имеете сказать по поводу прочности материала? Больше интересует жёсткость относительно других материалов встречающихся в быту. Например сравнительно с пластиковой картой банкоматов? Или относительно родной детали блендера - жесткость одинакова или ABS проигрывает/выигрывает?

[Ґонта]

Відповідаю на питання про міцність.
Як зміг - провів експеримент із першою забракованою деталькою. Розкурочив її наухналь.

Перше, як і передбачалося, дуже легко пальцями знявся ось цей обідочок. Його товщина була 0,5 мм, тому це не дивно. Саме тому я його й не робив у другій моделі.





Приклавши трохи більше зусиль пальцями (але все одно легко) зламав три великі трубки.
І тут теж дива немає, площа дотику кожної з друбок до платформи теж мала - товщина стінки трубки 1 мм.
Ну і важіль сили був височенький.
А от окремо кожен із зламаних циліндрів розламати навпіл у пальцях не вдалося.







Трохи більше зусиль довелося прикласти, щоб відламати центральну втулку.
Якщо чесно, чекав, що зламається по червоній лінії. Але зламалася по білій.





Ламати - так ламати.
Розламати на дві частини саму втулку було важкувато. Бо вона маленька, пальцям місця не вистачало.





І наостанок - спробував зламати основу впоперек по центральній білій лінії.
Як і очікувалося - безрезультатно.




Якщо порівнювати із оригінальною деталлю, то АБС пластик має меншу пружність та еластичність, він жорсткіший. Оригінальна деталь у пальцях прогиналася, принаймні пальці відчували. Ця ні.

Завтра як і обіцяв, опублікую фото другої деталі. З коментарями

[Школа устного счета "Соробан"]

Ух ты. Спасибо. Буду знать (жестко раскаивается что выкинул поплывшую в блендере деталь)

[Ґонта]

Отримавши піднесення після першого успішного застосування нових технологій, вирішив створити ще щось корисне. І тут до нас у гості завітала колега дружини з чоловіком. Пару років тому з ним трапилося нещастя – втратив свої золоті руки. Ліву – нижче плечового суглобу, праву – нижче ліктя.




Ось на цю частину правої руки і почали ми фантазувати насадку для дрібних побутових потреб.
Вирішили зробити конусоподібний стакан – зручніше буде надівати без додаткових кріплень. І до нього насадку, в якій можна кріпити ложки-виделки-олівці.
Зняли мірки і в результаті отримали модель ось такої штуковини.




Але тут перший бар’єр, про який потрібно пам’ятати при 3D друкові – максимальний розмір робочого простору принтера. У нашому випадку принтер друкує моделі з розмірами до 14 см у кожному вимірі. А висота нашої моделі значно більша.
Що робити? Можна друкувати частинами і потім склеювати. І це навіть не страшно – у місці склеювання модель потім буде міцнішою, ніж у інших прошарках.
Але тяга до досконалості взяла гору – вирішено робити модель на різьбовому з’єднанні. І як з’ясувалося потім – правильне рішення. По-перше, можна потім окремо додруковувати додаткові насадки, по-друге – є досвід проектування різьбових з’єднань та досвід передбачення можливих помилок. Але про це далі.
Отримуємо ось такий макет і надсилаємо на друк.




В результаті маємо основу вагою 151 г та насадку вагою 49 г








Головний момент, що заспокоїв хвилювання під час примірювання – мірки були зняті точно, та основа моделі майже ідеально підійшла до руки. Модель була трохи більша, але це було навпаки добре – всередину стакана помістили вирізаний шмат від підкладки під ламінат. Товщина підійшла, пористість матеріалу дозволяє руці добре входити та міцно тримати на собі стакан.
Ну а далі працюємо з насадкою – дриль, надфілі, електролобзик зробили свою роботу, і в насадці є отвори під ложку/виделку та під олівець, яким можна працювати на клавіатурі.
У торцевий отвір теж можна монтувати інші необхідні інструменти, але це вже як дозволить фантазія.





Ну і знов про міцність.
Молоток, звісно, ще не використовували, а для "дрібних побутових потреб" великого навантаження не потрібно.
При надіванні насадки і фіксації товариш ставить насадку вертикально раструбом до гори, і масою свого тіла втискає руку у отвір. Тут сили діють не вздовж шарів, а впоперек, тому ламатися не повинно. Та й товщина стінок моделі вибрана така, щоб був запас міцності.

[abominog]

Це вам не флешки з дерева робити (сподіваюся, j не образиться )

Спс за наводку (пишется вместе ).

Саме так я й уявляв...для навантаженних деталей воно не підходить.

Кстати да. Когда-то пришлось покупать мех. предохранитель для бошевской мясорубки, довольно дорого взяли для такой детали. 3-Д модель обошлась бы в разы дешевле. Но, вот, вопрос прочности...

[Ґонта]

Спс за наводку (пишется вместе ).


Кстати да. Когда-то пришлось покупать мех. предохранитель для бошевской мясорубки, довольно дорого взяли для такой детали. 3-Д модель обошлась бы в разы дешевле. Но, вот, вопрос прочности...

Повторюся - тут треба дивитися на вектори сил. Ну і експериментувати із постдрукованою обробкою поверхні.
Та й технології не стоять на місці.

[Ґонта]

Ну так ось – про досвід проектування різьбових з’єднань.
Ті, хто працюють у 3д редакторах, скажуть, що зробити різьбу не так вже й складно. Все правильно – різьба моделюється дуже просто, але це якщо говорити про комп’ютерні моделі. Якщо ж думати про друк, то є нюанси.
По-перше, проблеми з розміром. Як я писав раніше, внутрішні діаметри, на відміну від зовнішніх, друкуються не точно, і мають розмір менший від запроектованого. По-друге, при створенні комп’ютерних моделей для моделювання гайкової різьби, як правило, використовують вже створений гвинт як різець. Але навіть якщо друк був би точним, то пара гвинт-гайка все одно б не загвинтилася. Бо зазор між ними все одно потрібен.
Тому щоб із створеного гвинта зробити різець для гайки, необхідно цей різець збільшити у діаметрі. На скільки? Залежить від різних факторів, але у моєму випадку довелося окремо робити кілька варіантів і обирати найкращий. Експериментально зупинилися на збільшенні різця на 6-7%. При діаметрі гвинта 28 мм діаметр різця зроблено 30 мм – підійшло ідеально. Тільки не забувайте, що збільшувати потрібно лише у двох вимірах. Висота повинна залишитися без змін, інакше нитки різьби гвинта не збігатимуться із гайковими.

І другий момент, з яким можна довго морочитися.
Вже готовий макет обробляється спеціальною прогамою-слайсером, яка обчислює всі шари, з яких буде створено модель та всі рухи голівки. І якщо у моделі з точки зору цієї програми будуть помилки, то їх можна довго шукати. Програма як партизан – говорить, що помилки є, а де і які – мовчить.
Я створював окремо тіло насадки і різьбу. А потім їх об’єднував у одну модель. Розташовані вони були без зазорів. Але це для мене. Для програми – зазор існував. Товщиною 0 мм, але все ж таки існував – втрутилися тонкощі та програмні особливості змодельованої різьби. Тому саме тіло різьби довелося трохи вживити в тіло насадки. На 1 мм. Помилки пропали.

[Ґонта]

І не скажу, що вийшло все ідеально із цією насадкою, але це вже питання не до друку, а до проектування та самої ідеї.

Сам метод кріплення стакана на руку все ж таки не ідеальний. Хоча поки що іншого не бачу, тому хочу порадитися з форумчанами, можливо у кого будуть ідеї.
Пориста прокладка за кілька днів експлуатації трохи «всілася» і стакан трохи вільно сидить на руці. Потрібно постійно його підправляти.
Кріпити із фіксацією по периметру не годиться – при здавлюванні руки довго насадку не вносиш. Можна використовувати лямки, які кріпляться до стакана насадки і перекидаються через голову, зачіпляючись за інше плече. Але теж не годиться, бо задача складніша – кріплення потрібно таке, щоб можна було самостійно без сторонньої допомоги насадку знімати – надівати.
Буду вдячний за всі ідеї.

[katri.na]

вау, действительно здорово. Как же вам повезло "накануне повстречать"... )))

[Hex]

будущее близится

[katri.na]

а может можно сделать уплотнители, но не по периметру, а перпендикулярно в нескольких точках (3\5\8 как понадобится)?

[Serpent]

Ув, Гонта, есть 3Д сканеры. С их помощщью можно снять копию руки, ну а таи уже про проторенной дорожке.

[Михалыч (Москва)]

Отримавши піднесення після першого успішного застосування нових технологій, вирішив створити ще щось корисне. І тут до нас у гості завітала колега дружини з чоловіком. Пару років тому з ним трапилося нещастя – втратив свої золоті руки. Ліву – нижче плечового суглобу, праву – нижче ліктя.




Ось на цю частину правої руки і почали ми фантазувати насадку для дрібних побутових потреб.
Вирішили зробити конусоподібний стакан – зручніше буде надівати без додаткових кріплень. І до нього насадку, в якій можна кріпити ложки-виделки-олівці.
Зняли мірки і в результаті отримали модель ось такої штуковини.

А вот такие приспособы не легче ли сделать?

Мне кажется, это гораздо легче и дешевле "зробить" чем городить огород с применением 3Д печати.
Удачи.
Если есть вопросы по протезированию, заходите к нам на огонек:
http://www.disability.ru/forum/index.php?item=29&page=1
Это русскоязычный портал для инвалидов. Там есть и странички про Украину. Присоединяйтесь, если, не дай Бог, что-то у кого-то...
С наступающими праздниками!

[Михалыч (Москва)]

Отримавши піднесення після першого успішного застосування нових технологій, вирішив створити ще щось корисне. І тут до нас у гості завітала колега дружини з чоловіком. Пару років тому з ним трапилося нещастя – втратив свої золоті руки. Ліву – нижче плечового суглобу, праву – нижче ліктя.



Ну і знов про міцність.
Молоток, звісно, ще не використовували, а для "дрібних побутових потреб" великого навантаження не потрібно.
При надіванні насадки і фіксації товариш ставить насадку вертикально раструбом до гори, і масою свого тіла втискає руку у отвір. Тут сили діють не вздовж шарів, а впоперек, тому ламатися не повинно. Та й товщина стінок моделі вибрана така, щоб був запас міцності.

А вот, правда, более серьезная и требующая наличия хорошего специалиста - протезиста, но более чем достойная альтернатива:

Это полноценные культеприемники при парной ампутации рук ниже локтя. Они сделаны по гипсовому слепку с культей, и с применением всех возможностей протезной мастерской, т.е. в домашних условиях такое не изготовить. Но, и результат соответствующий! По крайней мере, этот мой пациент был и остается очень доволен такими вот минипротезами.
Удачи.

[Ґонта]

А вот такие приспособы не легче ли сделать? Мне кажется, это гораздо легче и дешевле "зробить" чем городить огород с применением 3Д печати. Удачи.Если есть вопросы по протезированию, заходите к нам на огонек:http://www.disability.ru/forum/index.php?item=29&page=1Это русскоязычный портал для инвалидов. Там есть и странички про Украину. Присоединяйтесь, если, не дай Бог, что-то у кого-то...С наступающими праздниками!

Саме такими варіантами він користувався раніше. Ми вирішили піти далі, щоб отримати трохи більше функціоналу.А за сайт про протезування дякую, вже читаємо.

[oleg orenda]

Гонта-МОЛОДЕЦ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!