На лірику потягнуло... (Знову не моє...)

[Faust]

а мені дуже подобається Наталя Левицька-Холодна.

Будеш завжди цю ніч пам’ятати
Не забудеш, о ні, моїх уст,
І цвістимуть, цвістимуть, тарлати
В твоїм серці вогнями спокус.
Ти боїшся, ці спогади палять,
Боягузом тікаеш від них.
Та дарма, сниться танго, и заля,
І в куточку причаєний сміх.
Чорний погляд твій гордий і злісний
Ти не хочешь прийняти любов.
Та дарма, я гадюкою стисну,
Я візьму з твого серця всю кров!

[Adiga]

Отличные стихи)
Только я не перевела себе слово "тарлати")

[Ґонта]

Отличные стихи)
Только я не перевела себе слово "тарлати")

Не знаю, із якого джерела взято ці рядки, можливо це просто помилка при розпізнаванні тексту.
У тій версії, що є у мене, цей рядок звучить так:

«І цвістимуть, цвістимуть шарлати»

Шарлат - застаріле слово, синонім слова пурпур, багрянець, багрянь, багрець - густо-червоний колір.

[Ґонта]

Наталя Лівицька-Холодна

Відома поетеса українського зарубіжжя, дочка президента УНР в екзилі Андрія Лівицького - Наталя Лівицька-Холодна народилася 16 червня 1902 року на родинному хуторі біля Гельм'язіва (нині Золотоніського району на Черкащині). Вісімнадцятирічною дівчиною вона залишила Україну, і з того часу почалися її поневіряння країнами: Польща, Чехія, Німеччина, США, Канада.
Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матеріальні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет.
Досить швидко зближається з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком.

Наталя Лівицька-Холодна мешкала у Празі, але у Подєбрадах мала багато друзів, яких часто відвідувала. Так було і того разу. Поетка поїхала на якусь вечірку. Там під час розмови з друзями Лесею Крат та її братом Борисом до них підійшов якийсь чоловік і заговорив до Лесі. Про подальший перебіг подій Наталя Лівицька розповідала так: "Раптом Леся до мене: "Натусю, дайте мені Вашу квітку". Я без роздумів вийняла з волосся квітку і подала їй. Раптом із здивуванням побачила, що та квітка помандрувала до її співрозмовника... Він заклав її до петлі свого жакета і, низько вклонившись, подякував мені".

З волі випадку на вечірці не було Петра Холодного (молодшого) – майбутнього чоловіка поетки, з яким у неї вже тоді почався роман. Наталя Лівицька не могла не захопитися Євгеном Маланюком. Надто романтично відбулося їхнє знайомство, і надто привабливим він був на той час: і зовнішньо – гарний, високий, стрункий, атлетичний; і літературно – вже визнаний поет. Саме Євген Маланюк познайомив її із найкращими тоді зразками поезій, завдяки йому вона відвідувала літературні збори, творчі вечори, він був слухачем і критиком її перших віршів. Наталя Лівицька-Холодна згадувала: "...Він одного разу на якихось літературних зборах представив мене присутнім словами: "Наша Анна Ахматова". Порівняння з Ахматовою, якою тоді зачитувалася поетка, збентежило молоду дівчину, але, безумовно, дуже потішило.

На жаль, Євген Маланюк сприйняв захоплення Наталі за кохання. Його чекало гірке розчарування – відмова, і більше того – шлюб коханої з іншим...

У 1927 р. Наталя переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк»Авторка багатьох поетичних збірок: "Вогонь і попіл", "Сім літер", "На грані", "Перекотиполе" та ін.

Кінець XX століття – тяжкий час для Наталі Лівицької-Холодної: один за одним відходять її друзі, у грудні 1989 року помирає її брат Микола Лівицький, а 24 січня 1990 року не стало Петра Холодного. Цим втратам передує смерть Євгена Маланюка у лютому 1968 року

Майже два останні десятиліття свого життя Н. Лівицька-Холодна провела у будинку престарілих пансіонату ім. І. Франка у Канаді, де і померла у 2005 році.

[Adiga]

Гонта, спасибо, что вы ответили)
Обалдеть, 103 года прожила!

[Faust]

Не знаю, із якого джерела взято ці рядки, можливо це просто помилка при розпізнаванні тексту.
У тій версії, що є у мене, цей рядок звучить так:

«І цвістимуть, цвістимуть шарлати»

Шарлат - застаріле слово, синонім слова пурпур, багрянець, багрянь, багрець - густо-червоний колір.

джерело - бібліотечна книжка. Написала, так як запам'ятала, по пам'ті. Можливо помилилася , але мені казали, що тарлати, це якась квітка.

[Ґонта]

джерело - бібліотечна книжка. Написала, так як запам'ятала, по пам'ті. Можливо помилилася , але мені казали, що тарлати, це якась квітка.

Якщо Ви не помилились, і в тексті дійсно «тарлати», то це слово має бути деінде ще. Буду шукати.

[Harald]

Якщо Ви не помилились, і в тексті дійсно «тарлати», то це слово має бути деінде ще. Буду шукати.

Iталiйською мовою tarlata -- поточена черв'яками , угорською tarlat -- художня виставка

[Ґонта]

Iталiйською мовою tarlata -- поточена черв'яками , угорською tarlat -- художня виставка

Ви ще не чули, що означає це слово мовою Берега Слонової Кістки! (Тільки не питайте - що, бо я теж не чув ).

А от шарлат - слово хоча й застаріле, але не забуте. І дуже доречне у історичних творах або творах «високого стилю»

Микола Бажан, «Будівлі»:
« .................Одягнені в шарлат,
Тоді здвигав свої дзвіниці злотокуті,
Мов пишні бунчуки бундючний гетьманат».

Маргарита Фігулі. «Вавілон»:
«Бундючну будівлю Фінікійської корабельної спілки огорнула темрява. Біля неї на Євфраті погойдувалися два навантажені кораблі. Вони везли до Індії мідь із Лівану, глиняний посуд із Кносса, шарлат із Сідона, вино й олію з Фінікії, знамениту цинамонову мазь із Вавілона».

Ну й переклад з Екзюпері:
«Найближче до планети маленького принца були астероїди 325, 326, 327, 328, 329 і 330. Спершу він вирушив туди: треба ж знайти якесь діло та й чогось навчитися.
На першім астероїді жив король. Убраний у шарлат і горностай, він сидів на престолі — дуже простому, а все ж величному.»

[Harald]

Ґонто, я теж вважаю, що тут йдеться о шарлатi, мабуть, автор мав на увазі якісь квітки шарлатного кольору.

[Faust]

тоді я переплутала, забула

шарлати, так шарлати. Згодна.

[QQQ]

Скоро и украинский язык отомрёт(а зря, такой красивый). Потому что его официально усложняют по принципу, нусть сложно и нелепо, лишь бы как можно меньше походил на русский.
А "литературный" украинский - отомрёт, как неконкурентноспособный ( чи як "той, що неможе конкуруваты" - почувствуйте разницу).

Как можно усложнить "литературный" язык? Это все равно, что "официально усложнить библию"
Он потому и "литературный", что содержит в себе основные правила написания ипроизношения. А все что за рамками этого - жаргон, местные наречия, "суржик" и т.д.
Англиский с французским и немецким тоже похожи, но это же не повод этим странам настраивать друг против друга свое население.
На настоящем, литературном языке,разговаривать легко. Попробуйте сами.

[Ґонта]

Знову на лірику потягнуло.
І знову - не моє.

Людмила Ясенська:

Де шукати спокою? У яких долинах?
У просторах зоряних і світах нових,
У степах незораних, чи на полонинах,
У лісах неходжених — вічних і живих?

Де шукати спокою? У розмовах щирих?
В теплоті сердець людських, чи на самоті?…
«Спокою симфонію чутно в залах Вічності.
Ти - частина Вічності. Спокій є в тобі».

Де шукати мудрості? У яких глибинах?
В морі дум і знань людських, на сторінках книг?
«Мудрість править Всесвітом. Ти — його дитина…
Мудрість — в серці Всесвіту, і в очах твоїх».

Як мені себе знайти, щоб життєвий вирій
не приспав і не спалив, не втопив в журбі?
«Все візьми і все віддай, бо у повній мірі
ти належиш світові, цілий світ — в тобі».

Квітень 2008

[Ґонта]

Людмила Ясенська

Зорепадом завершилось літо...
.......

Зорепадом завершилось літо.
Дощ осінній змиває фарби.
У минуле здуває вітер
все, за чим шкодувати не варто.

Шкодувати, повір, не варто…
Те, що вже відлетіло, ніколи
не повернеться. Вічна варта —
Час пильнує за рухом по колу.

Все по колу — здобутки і втрати,
перша зелень і лист золотавий,
сміх і смуток, і світ картатий:
то стрімкий, то нестерпно млявий.

То про що шкодувати? Зорі
не шкодують ні світла, ні мрії,
не застигли у мертвій покорі, —
крізь часи і віки пломеніють.

Краще світло в собі відродити.
Хай там що — не керуйся докором,
легко йди, а навчишся світити —
у спіраль перейде твоє коло.

Краще сіяти радості ниву,
щоб засяяли усмішки всюди,
славословити вітер і зливу…
Все в свій час неодмінно буде.

Краще мрію свою згадати,
день наповнити світлом і сонцем,
то нічого, що хмари-ґрати
не пускають проміння в віконце.

То нічого, ти ж любиш осінь,
її стриману чуйну силу…
Гаснуть пристрасті… Неба просинь
все складає у чашу миру…

Настає не останній ранок,
Спокій сходить на трон осінній.
Глянь — розлився густий серпанок
по долині туманно-пінній…

День новий роздає смарагди,
Стиглим златом вбирає коси,
одягає в розкішні плахти —
Зустрічайте красуню Осінь.

Цей осінній смарагд ясний
оберегом для тебе стане.
Тож натхненно працюй до весни.
До тепла. А воно настане.

Квітень 2008

[Mostovoy]

Для Olivia.

Твёрдость позиции не есть жестокость поступков.

Предлагаю Вам расмотреть вариант интернационализма, глобализма языков:

- Русский язык: каждое слово имеет своё понятие и предназначение, смысл и дух. Поэтому лирические стихи так объёмны в передаче чувств. Поэтому технический язык так объёмен в передаче значений. Но посравнению с Украинским языком не столь мелодичен и весёл. Рок музыка на Русском языке - более ужасно передаётся, чем на Украинском языке.

- Украинский язык: к каждому слову имеется такое количество уменьшительно-приятно-удлинённых суффиксов. Поэтому колыбельные и шутливые песни на Украинском языке его Достоинство. Согласен, что лирика, как в стихах, так и в песнях, только исключения из правил - на Украинском языке слабовато. Но на Русском весь мир матерится - мне стыдно.

- Французский язык: очень длинный язык, передавать информацию на Французском языке - это кошмар. Но зато лирику, как в стихах, так и в песнях -Русский язык - отдыхает!

- Английский язык: очень короткий и быстрий язык, одно слово несёт много понятий и смысла. Духа - нет. Поэтому передавать информацию очень просто - передал, а потом быренько додул, что значит. Рок музыка - это Английский язык.

- Арабский и Индийский язык: то короткий, то длинный - поэтому он философичен! Дух - очень мощный. Послушайте их молитвы! Мы - отдыхаем!

- Китайский и Японский: разница смысла слов передаётся повышением или понижением тона голоса. Дух - уступает Арабскому языку, но Русский язык отдыхает по Духу перед Восточными языками. А Японские танки - передача переживаний в одну, два и три строки - но огромен объём в поиске Истины.

Далее...

[Harald]

чому латиною тільки рецепти виписують, але ніхто зараз не розмовляє?

Не лише рецепти, ще й Вiкiпедiя латиною написана: http://la.wikipedia.org/

[Dzhmil]

Дивно, куди пропали мої коменти щодо цих мов?

[Ґонта]

Зайвий Олександр - поет Наддніпрянщини.
"Не помру, не згорю, не розтану..."

Не помру, не згорю, не розтану.
Я, біду обдуривши сліпу,
Животворним колодязем стану
В приорільському нашім степу.

Поки схід чебрецем намалює
День без мене в рахманних полях, -
Із Чумацького Шляху зроблю я
Над колодязем журавля.

Я на зруб візьму в райдуги кола,
А цебром буде небо ясне.
Прийде дівчина сонячночола
І, всміхнувшись, води зачерпне.

[Толстоевский]

Не знаю, із якого джерела взято ці рядки, можливо це просто помилка при розпізнаванні тексту.
У тій версії, що є у мене, цей рядок звучить так:
«І цвістимуть, цвістимуть шарлати»
Шарлат - застаріле слово, синонім слова пурпур, багрянець, багрянь, багрець - густо-червоний колір.

Scarlet - по-английски "алый". Имена Скарлет и Шарлотта того же происхождения

[Амброзия]

Скоро и украинский язык отомрёт(а зря, такой красивый). Потому что его официально усложняют по принципу, нусть сложно и нелепо, лишь бы как можно меньше походил на русский.
Результат очевиден - "В народе" будет употребляться в общении более лёгкие к восприятию и воспроизведению варианты. Т.е. русский и суржик.
А "литературный" украинский - отомрёт, как неконкурентноспособный ( чи як "той, що неможе конкуруваты" - почувствуйте разницу).

НЕКОНКУРЕНТОЗДІБНИЙ, НЕКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ --- як Вам більше
до смаку.