Вітаю й Вас, Холмс
Як Ви здогадуєтесь - певні спостереження й висновки близькі до Ваших ми маємо. Як влучно сказав Сюр про кількох аферистів й стадо - життя показало, що найлегше у партію об'єднуються не інтелектуали чи неандертальці. Напрошується термін "незвичайна сірість" - це найближче до об'єктивно-самокритичної оцінки як себе, так й товаришів по партії. З аферистами у нас туго, навіть я не тягну (хоча може навчусь коли-небудь) - тому стадо також не утворюється.
Але справа у тому, що Ви можете не вірити - але я вважаю своїм обов'язком розбудову ноократії незалежно від того, матиму коли-небудь я владу чи не матиму. Скажімо так - я маю досвід керування колективом у 250 людей й в-принципі відчуваю, що функція "начальника отари" мене не приваблює абсолютно. Я бачив людей, які плазують переді мною, тих хто заздрить мені й тих, хто не боїться казати мені усе, що думає. Й печальний висновок - коли людина каже те, що думає, як правило це не найкращим чином характеризує її інтелект. Лише той, хто мислить категорією "мої думки занадто прості, щоб цікавити керівництво" як правило є носієм цінної інформації й прекрасним функціонером. Й критерій простоти розуміння у цьому сенсі є вкрай важливим - тому що лише коли про ідеологію зможе кожен сказати що "це - очевидні речі", тоді вона й буде готова до того, аби стати панівною у суспільстві.
Завдання поточного моменту - організувати хоча б частину інтелектуалів у зачаток політичної сили. Поки це не зроблене - перша серйозна перешкода не подолана. Тому доводиться самому пильнувати сам факт власної приналежності до інтелектуалів - й при цьому залишатись політиком. Шпагат ще той - але треба тренуватись й рухатись вперед, хоча б по півкроки на одиницю часу. Стояння на місці до смерті подібне.
Допис від Володимирович
Вітаю й Вас, Холмс
Відповісти з цитуванням
Bookmarks