Українці голосували за незалежність як за добробут, а не як демократію. Хоча б тому, що ніхто не знав, що таке демократія. І досі не до кінця усвідомлюють, що це таке. Українці шукають собі якогось поводиря. Для когось це Віктор Ющенко, для когось – Степан Бандера, для когось – новий Вацлав Ґавел. Але інші народи Європи не поводиря шукають у ХХІ столітті. Колись шукали – Наполеона, Гітлера, генерала Франко. Вони стали поводирями саме тому, що їх шукали, а не тому, що були такими за своєю сутністю.
Люди, які зібралися на Майдані 2004 року, кричали: "Ющенко, Ющенко!" Хоч би як вони собі пояснювали, що виходили за вільні вибори, щоб "донецькі" не прийшли до влади, насправді це був рух на підтримку фюрера. Хорошого, демократичного, "нашого" – але фюрера. В сучасних умовах це закінчується лише поразкою
Bookmarks