Prokurat (старший), шкода, що мадам Пірожкова не може поділитись спогадами про те, чим займався товариш Бабєль тоді, коли українські селяни замість того, щоб привести до влади дієздатний уряд, саботували ( і правильно робили) діяльність соціал-націоналістських урядів Грушевського та Петлюри ( не кажучи вже про уряд Скоропадського).

Переконаний: товариш Бабєль у цей час був на одному з фронтів Громадянської війни, де може й не дуже ризикував життям, але й не переймався філософією "моя хата з краю - може й не зачепить". Тому у 1933 році кушав усе, що належить кушати переможцям.

А той, у кого не вистачило розуму, аби у 1917 році вимагати від Центральної Ради створити Збройні Сили, заплатив за це своїм життям та життям близьких через рік-десять-надцять... і процес цей триває.

Нерозумність мільйонів у 1917, як відлуння нерозумності одиниць на початку ХVIII століття.

Чим розумніша людина, тим більше вона має віддавати собі раду у своїй відповідальності. Що у її особистих негараздах винні не якісь вороги, а вона сама.

І коли замість поливання "зловмисників" брудом, людина ліквідує свої власні недоліки - негаразди зникнуть самі собою.