Питання з історіі УПА.

[Vedma]

skroznik, Блин, да, что Вы все сравниваете как в истории КПСС с 13 годом Давайте сравнивать брежневские времена в СССР с теми же временами в той же побежденной Германии. Германия как и Россия(Российская империя, СССР) прошла через 2 мировые войны, при чем центральной фигурой, 60-е в ФРГ и 60-е в СССР - небо и земля(даже не заемля , а подземелье)
Вы исходите из чисто обывательской точки зрения, тем более, что на те годы выпала Ваша молодость, время само по себе беззаботное, да и сравнивать было не с чем. И вообще весь Ваш монолог не имеет отношения к факту оккупации и анексии Украины

[Людмила Лепешкина]

Hali-Gali,

Ну тогда выходит что за всю историю человечества никто никого никогда не окупировал, так как в любом конфликте находились представители покоренных которые "участвовали в установлении власти".

- да нет оккупировали, но только с Красной Армией это не эта история. К 17 году на территории нынешней Украины идеи большевиков получили большую популярность, в отличие от идей национального государства. Так, что отдельно от России семя видели единицы ( рассказы бабули для меня тому подтверждение) - вот и восторжествовала именно советская власть.

Ну если вы уважаемый уперлись в документы, то покажите мне документ который поттверждает факт оккупации Венгрии СССР

- а вы не найдете такого документа именно потому, что войска там стояли на основе договора с правительством Венгрии, которое было признано мировым сообществом. Что же мировое сообщество так лопухнулось-то? Смешно, когда историю пытаются судить по законам сегодняшнего дня. И кто? Что что-то путное и созидательное сотворить ума не хватает?

[Hali-Gali]

Hali-Gali,

Ну тогда выходит что за всю историю человечества никто никого никогда не окупировал, так как в любом конфликте находились представители покоренных которые "участвовали в установлении власти".

- да нет оккупировали, но только с Красной Армией это не эта история. К 17 году на территории нынешней Украины идеи большевиков получили большую популярность, в отличие от идей национального государства. Так, что отдельно от России семя видели единицы ( рассказы бабули для меня тому подтверждение) - вот и восторжествовала именно советская власть.

Я плакаль, главный аргумент - "рассказы бабули". Откуда вы можете знать кого поддерживала большая часть украинского населения? Там что соцопросы проводили? Если бы ваша бабуля думала, а тем более рассказывала по другому, то вы бы не имели возможности наслаждаться её рассказами, да и вообще существование вас и ваше родителя по соответствуещей линии было бы под вопросом. Но чему я рад так это тому что вы наконец-то признали факт окупации Украины Росией.

Ну если вы уважаемый уперлись в документы, то покажите мне документ который поттверждает факт оккупации Венгрии СССР

- а вы не найдете такого документа именно потому, что войска там стояли на основе договора с правительством Венгрии, которое было признано мировым сообществом. Что же мировое сообщество так лопухнулось-то? Смешно, когда историю пытаются судить по законам сегодняшнего дня. И кто? Что что-то путное и созидательное сотворить ума не хватает?

Ага именно потому что войска там были желанны и случилось крупнейшее после 45-го восстание в Европе, да?
Вы сами понимаете что занимаетесь демагогией, но нежелание признать свою неправоту, не даёт вам с честью закончить данную дискуссию. Я уже кажется говорил в другой теме что с вами Лепешкина невозможно спорить именно из-за абсурдности ваших доводов.

[Людмила Лепешкина]

Hali-Gali, Вы абсурдности своих не слышите. Я уже говорила, что вы и Vedma, слышите себя и подгоняете под свои гипотезы факты как хотите.Правых украинских партий до революции 1917 г. в Российской империи вообще не было. Как правило, наиболее консервативные элементы малорусского происхождения принадлежали к общероссийским партиям, таким как “Союз 17 октября”, “Союз русского народа” и т.п., стоявшим на позициях признания единства русского народа и категорически отвергавшим идею украинского сепаратизма в любой форме. Я уже приводила цитату - приведу ее еще раз:
“Я готовий був би визнати автономію України, коли б цього вимагало національне почуття українського народу. Тоді це були б вимоги нації. Але національне почуття українців розвинуте дуже мало. Українські селяни й український пролетаріят не виступають з домаганнями автономії України. Ми маємо діло поки що з домаганням партій, що визначаються майже виключно інтелігентським характером. Українським масам доводиться, так мовити, прищеплювати це домагання”П.Тучапский
Исаак Мазепа: “Можна собі уявити, в якому стані перебувала тоді національна свідомість ширших українських мас, коли навіть піонери українського революційного руху співали “Слава” єдиній Росії й боролися... проти автономії України”.
Ні про який сепаратизм, самостійність навіть мови не могло бути, а коли чулись рідесенькі голоси, то це були голоси або схоластиків, чистих теоретиків, запеклих “самостійників” або людей занадто вже, хоробливо пронятих національним чуттям. На конференції укр. соц.-дем. роб. партії в квітні питання про самостійність зустріло майже однодушне негативне відношення. За самостійність висловилось з усієї конференції тільки два-три голоси”.В.Винниченко
“За два роки революційного життя в Катеринославі, з його понад 200.000 населення, я не пригадую собі, щоб ряди нашої української інтелігенції поповнилися хоч би півдесятком “навернених” малоросів. Як була нас жменька в два десятки людей на початку революції, такою залишилася до самого мого від’їзду з Катеринослава, після двох років революції. Як багато цей факт повинен говорити майбутньому історикові для характеристики українських національних сил в час великої української революції!”Исаак Мазепа

[Dzhmil]

Правых украинских партий до революции 1917 г. в Российской империи вообще не было

Революційна Українська Партія Миколи Міхновського...
Лєпьошкіна, агов!

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil,

Революційна Українська Партія Миколи Міхновського...

а численность ее?

[Банзай]

Революційна Українська Партія Миколи Міхновського...

не встиг написати. Але з пані Лєпьошкіною, можна і не напружуватися, це марна втрата часу. Зараз попросить нотаріально посвідчену копію підручника з історії під редакцією міносвіти СССР де про це написано.

[Людмила Лепешкина]

Банзай, нет я спросила о численности?

[Пал Степаныч]

Dzhmil,

МДА... Партия может и была, ТОЛЬКО вот кто о ней знает ( кроме СПЕЦИАЛИСТОВ)...
Такого что было но мало кто об этом знает можно НАЙТИ ХЕРОВУ тучу...
Например первый ТРД придумал в 1923 голу Архип Люлька.
А у кого первые латающие реактивники появились ????

[Людмила Лепешкина]

Пал Степаныч, он в поисковике сидит. Он всегда так поступает, когда ответа не знает.

[Банзай]

Людмила Лепешкина,

он в поисковике сидит. Он всегда так поступает, когда ответа не знает.

так і правильно робить. Він же не не виставляє на показ власну тупість та нігілізм, як дехто, здогадайтеся хто.

[Банзай]

Пал Степаныч,

Одній відомій пані з нашого форум.горОд.дп.юа це все'дно до лампочки, вона фізично нічого не здатна зрозуміти, а вам, можливо, буде цікаво це почитати:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Революц...�_Партія

[Пал Степаныч]

Банзай,

Вся проблема в том что вопрос ОЧЕНЬ спорный.
И требует ВЗВЕШЕННОГО подхода..
По той же патртии. КТО есть ее основатели, ЧТО они из себя представляли ??? Какие КРУПНЫЕ политические фигуры в партии МЕЛЬКАЛИ.. Каков был ВЕС партии (в мандатах) скажем в той же ДУМЕ ?? Или Земском Собрании.. Блин ну не специалист я по гражданской истории того периода, Что там было у РИ куда избирались кандидаты по территорииальному принципу.???

А то ситуация НАПОМИНАЕТ сегодняшнюю.. в 2002 и представить себе было НЕВОЗМОЖНО ТАКОЕ количество ПАРТИЙ- одноневок,
А серьезными политическими течениями являютя 2-3 от силы.. Остальный это или "Партии на Выборы" или "Партии для СВОИХ".

Просвятите НЕТЯМУЩЕГО...

[Людмила Лепешкина]

Банзай, вы хотите оспорить приведенный мной цитаты? Или эти деятели для вас незнакомы?

[Банзай]

Просвятите НЕТЯМУЩЕГО...

Ну я взагалі тут не бачу чогось спірного. І посилання на відповідну статтю я вам запостив вище. Але якщо вам вже так цікаво, давайте в режимі питання-відповідь.

[Людмила Лепешкина]

Банзай, так все-таки о численности этой партии вы можете что-нибудь сказать внятно? А то я начну цифры приводить.

[Пал Степаныч]

Банзай,

Начнем с вопроса Людмила Лепешкина,

КАКИЕ правые украинских партии были представлены в Официально избираемом органе ??
До февральской революции 1917???
И после ??
Кстати может поискать заодно польские и финские, тоже интересно - это ведь была территория Российской Империи...
Про УНР все ясно.. Тут спасибо...
Теперь ДАЛЬШЕ... Что там по событиям МЕЖДУ Бреским миром и СССР-ским договором.
Напомните публике границы УКРАИНЫ на момент вхождения в СССР ??
Что там с вопросом языка в УНР было-- просвятите их программу в этом вопросе ???.

[skroznik]

Напомните публике границы УКРАИНЫ на момент вхождения в СССР ??

25 декабря 1917 г. на территории юго-западных губерний бывшей Российской империи образовалась Украинская ССР, а 22 января 1918 г. в Киеве была провозглашена независимость Украинской Народной Республики, вышедшей из состава России. Противостояние двух моделей развития Украины закончилось установлением на большей части этой территории Советской власти. УССР стала одним из четырех изначальных субъектов, образовавших СССР 30 декабря 1922 г.

УССР начала 20-х годов включала полностью или частично территории 10 губерний: Киевской, Полтавской, Харьковской, Екатеринославской, Херсонской, Подольской, Черниговской (за исключением четырех северных уездов Стародубщины, вошедших в Гомельскую губернию РСФСР, ныне они в Брянской обл. РФ), северные некрымские уезды Таврической, восточную часть Волынской (запад был захвачен Польшей), Путивльский уезд Курской, а также придонбасскую часть области Войска Донского. Первой столицей советской Украины стал Харьков.
http://geo.1september.ru/2001/28/3.htm

[Банзай]

КАКИЕ правые украинских партии были представлены в Официально избираемом органе ??
До февральской революции 1917???
И после ??

РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ (РУП) - перша українська політична партія у Наддніпрянській Україні. Створена 11.2.1900 у Харкові як підпільна політична організація. Засновниками партії були члени Харківської студентської громади Д.Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич, Б. Камінський, О. Коваленко, П. Андрієвський та ін. Першу програму організації, в якій проголошувалася ідея політичної самостійності України, написав М. Міхновський (видана у Львові під назвою “Самостійна Україна”). Питання соціально-економічного характеру у програмі не розглядались. “Брак соціалізму” в програмі РУП викликав критику з боку соціалістичного крила. Відхід від ідей самостійності прискорив вихід із РУП націонал-радикалів, які в 1902 створили Українську народну партію. Майже одночасно від неї відокремились народники на чолі з М.Шаповалом та М.Залізняком, які приєднались до партії есерів. У січні 1904 з РУП відокремилася Українська соціалістична партія (приєдналася у 1903) на чолі з Б.Ярошевським. На поч. 1903 Київська громада РУП розробила новий прект програми. Основні його положення - національно-територіальна автономія України, скасування викупних платежів, повинностей і податків, конфіскація удільних і монастирських земель і передача їх у власність місцевих крайових самоуправ, ліквідація общин. Наприкін. 1903 найбільші партійні організації, т. зв. вільні громади у Києві, Харкові та Полтаві, було розгромлено, а членів ЦК заарештовано. В 1904 у новому проекті програми з'явився пункт про державну самостійність України. Влітку 1904 на II з'їзді РУП М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховськuй, С.Голіцинський виступили за об'єднання партії з РСДРП. У травні вони створили Українську соціал-демократичну спілку, яка стала складовою частиною РСДРП, пропагувала марксистські ідеї серед українських робітників (існувала до 1913). Більшість членів РУП підтримала групу М.Порша, С.Петлюри, В.Винниченка, які стояли на засадах націоналізму і самостійності України. У грудні 1905 відбувся останній з'їзд партії, на якому проголошено про заснування Українськоїсоціал-демократичної робітничої партії. За роки свого існування РУП брала участь у спільних акціях з Бундом та РСДРП, організовувала страйки, демонстрації, поширювала брошури й листівки. Партія мала значний вплив серед українського селянства. Періодичні видання РУП - журнал “Гасло” (1902-03, виходив у Чернівцях; ред. Д.Антонович, С.Голіцинський, В.Сімович), часопис “Селянин” (1903-05, виходив у Чернівцях і Львові; ред. Л.Когут, Д.Антонович), газета “Праця” (1904-05, виходила у Львові; ред. Д.Антонович, М.Порш). Видавала пропагандистські матеріали, зокрема, брошури “Самостійна Україна”, “Дядько Дмитро”, “Власна земля”, “Страйк і бойкот”, “Народна справа” та ін...

У січні 1905, відколовшись від Революційної української партії, до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії на основі окремого статусу, як національна організація, увійшла Українська соціал-демократична спілка. Після виходу з РУП “Спілки” у грудні 1905 була утворена Українська соціал-демократична робітнича партія, яка проголосила себе єдиною правочинною політичною організацією українського пролетаріату. Наприкін. 1905 виникла Українська радикально-демократична партія. Всі українські політичні організації у національному питанні домагались національно-територіальної автономії України у складі Російської держави.

У грудні 1905 був опублікований виборчий закон, на основі якого в кін. лютого - на поч. березня 1906 відбулися вибори до І Державної Думи, що проходили в умовах урядових репресій. Ліві партії бойкотували вибори. Найбільше місць (34% від загального числа членів Думи) здобула партія кадетів. Впливовою була група селянських депутатів, які об'єднались у фракцію трудовиків. Діяльність Думи тривала лише 72 дні-з 27.4(10.5) до 9(22). 7. 1906. У І Думу від України було обрано 102 депутати. Частина з них об'єдналась в Українську парламентську фракцію, яка налічувала 44 члени, її головою обрано адвоката з Чернігова І.Шрага; серед членів були В.Шемет та П.Чижевський - від Полтавщини, М.Біляшевський та Ф.Штейнгель - від Києва, А.В'язлов - від Волині. Друкованим органом фракції став “Украинский вестник” (редактор -М.Славинський, секретар -Д.Дорошенко). Українська фракція І Державної Думи звернула особливу увагу на аграрне й національне питання. Зокрема, вона виробила проект засад автономії, який через розпуск Думи не було винесено на обговорення.

II Державна Дума, вибори до складу якої відбувались у січні-лютому 1907, виявилась ще більше лівою та опозиційною, ніж перша. 20.2.(5.3).1907 нова Дума розпочала свою роботу. Як і раніше, в центрі уваги стояло аграрне питання, навколо якого і розгорілась гостра боротьба. Уряд не бажав робити жодної поступки в аграрному питанні і припинив його обговорення. У II Думі 47 депутатів від України об'єднались в Українську громаду, яка видавала часопис “Рідна справа -думські вісті” (офіц. ред. - о М.Хотовицький і С.Нечитайло, фактичний - В.Доманицький). У відозві українських делегатів підкреслювалось, що метою їхньої діяльності є “реорганізація правління в дусі національної територіальної автономії всіх частин Російської імперії...”. Українська фракція готувала ряд законопроектів у земельній, робітничій та освітніх справах. 3.(26).6.1907 царським маніфестом II Дума була розпущена. Одночасно змінено положення про вибори, що порушувало жовтневий маніфест “Основні державні закони Російської імперії”. Царський маніфест від 3.6.1907 про розпуск II Думи ознаменував відмову царизму від реформ та остаточну поразку революції 1905-07.

Кстати может поискать заодно польские и финские, тоже интересно - это ведь была территория Российской Империи...

це ви до Лєпьошкіної, вона до фінів ближче.

Теперь ДАЛЬШЕ... Что там по событиям МЕЖДУ Бреским миром и СССР-ским договором.

РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР - найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади Української Народної Республіки,Уряд республіки. З 15(2.6.1917 урядом України був Генеральний Секретаріат УЦР-УНР, який IV Універсалом УЦРвід 11 (24). 1.1918 перетворено на Раду Народних Міністрів УНР. На території України функціонувала до проголошення 29.4.1918 Української Держави та в період Директорії УНР. Очолювала всю систему органів державного управління. РНМ формувалася на коаліційній основі й затверджувалася Українською Центральною Радою. Організацію, склад, компетенцію і порядок діяльності РНМ визначали ст. 50-59 Конституції УНР (до 29.4.1919), закони Трудового конгресу України, ст. 15-19 Законів “Про Тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР” та “Про Державну Народну Раду” від 12.11.1920.

До першого складу РНМ у січні 1918 входили В.Винниченко (УСДРП) - Голова і міністр внутрішніх справ; товариші міністра -І.Красковський (УПСФ), Леонід Абрамович і О.Карпинський (УПСФ); О.Шульгин (УПСФ)-міністр закордонних справ; М.Порш (УСДРП) -міністр праці і військових справ, товариш міністра - О.Жуковський (УПСР); Д.Антонович (УСДРП) - міністр морських справ; М. Ткаченко (УСДРП) - міністр судових справ; В.Голубович (УПСР) - міністр промисловості і торгівлі; М.Ковалевський (УПСР) - міністр продовольства; Вадим Єщенко - міністр шляхів сполучення; М.Шаповал (УПСР) - міністр пошти і телеграфу; І.Стешенко (УСДРП) -міністр освіти; В.Мазуренко (УСДРП) - виконуючий обов'язки міністра фінансів; Д.Одинець (Російська народно-соціалістична партія) - міністр великоруських справ; М.Зільберфарб (Єврейське об'єднання соціалістичних партій) - міністр єврейських справ; М.Міцкевич (Польський демократичний центр) - міністр польських справ; Олександр Золотарьов (БУНД)-державний контролер; І.Мірний (УПСФ) - державний писар.

Більшовицька агресія проти УНР та міжпартійні дискусії про засоби ліквідації цієї небезпеки спричинили урядову кризу, яка завершилася відставкою кабінету В.Винниченка. 15(2.1. (за ін. дан.-17.1.)1918 В.Винниченко склав повноваження Голови уряду і міністра внутрішніх справ. Разом з ним вийшли у відставку міністри М.Ткаченко, М.Порш, Д.Антонович, І.Стешенко, О.Шульгин і державний контролер О.Золотарьов.

18(31 ). 1. за дорученням УЦР новий уряд почав формувати есер В.Голубович. Цього ж дня за його поданням Центральна Рада затвердила особовий склад РНМ, до якої увійшли: Іван Немоловський (міністр військових справ; УПСР), П.Христюк (міністр внутрішніх справ; УПСР), С.Перепелиця (міністр фінансів; УПСР), Євген Сокович (міністр шляхів сполучення), Никифор Григоріїв (міністр освіти; УПСР), М.Ткаченко (міністр судових справ). Внаслідок наступу на Київ більшовицьких військ і виїзду з міста частини членів уряду РНМ 29.1(11.2).1918 доручила виконувати обов'язки міністра шляхів Г.Сидоренку, міністрові судових справ М.Ткаченку - обов'язки міністра фінансів, міністрові внутрішніх справ П.Христюку-обов'язки міністра освіти, О.Жуковському - міністра військових справ, Голові кабінету В.Голубовичу-міністра закордонних справ. З 12.3.1918 обов'язки державного контролера виконував Дмитро Симонів (УПСС).

Після звільнення Києва від більшовиків та повернення членів УЦР і уряду до столиці 22-24.3.1918 було проведено реорганізацію РНМ, до складу якої тепер входили: Голова кабінету і міністр закордонних справ - В.Голубович; міністри: військових і в.о. міністра морських справ - О.Жуковський (УПСР), внутрішніх справ - М.Ткаченко, земельних справ і харчування - М.Ковалевський, судових справ - С.Шелухин (УПСФ), фінансів-С.Перепелиця (з 5.4.1918-П.Климович), пошти і телеграфу-Г.Сидоренко, освіти - В.Прокопович (УПСФ), шляхів - Є.Сокович (з 15.4.1918 - В.Єщенко), торгівлі та промисловості - І.Фещенко-Чопівський (УПСФ). Керуючими міністерствами були призначені М.Любинський (УПСР) - закордонних справ, праці-Леонід Михайлів (УСДРП), харчування - Д.Коліух (УСДРП), генеральним писарем (міністр генерального писарства, державний писар) - П.Христюк. Державним контролером став О.Лотоцький (УПСФ), міністром єврейських справ - Вульф Лацький (Фолькспартай; з 10.4.191, міністром польських справ - М.Міцкевич (Польський демократичний централ).

Відповідно до розділу V Конституції УНР (“Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки”, ст. 50-59) РНМ проголошувалася “вищою виконавчою владою УНР” (див. Конституція Української Народної Республіки). Уряд видавав свій офіційний орган - “Вісник Ради Народних Міністрів УНР”.

Після приходу до влади гетьмана П.Скоропадського згідно з “Грамотою до всього українського народу” від 29.4.1918 РНМ припинила своє існування, а її функції покладались на Раду Міністрів Української Держави (“Закон про Тимчасовий державний устрій України” від 29.4.191.

У листопаді 1918 внаслідок проти гетьманського повстання владу в свої руки взяла Директорія УНР. 26.12.1918 проголошено відновлення УНР і після тривалих консультацій з представниками українських партій сформовано нову РНМ. Політичним складом коаліційний уряд нагадував склад Українського національного союзу за участю міністрів від соціалістичних партій - УСДРП, УПСР, УПРФ, УПСС. Головою РНМ і міністром закордонних справ наказом Директорії УНР від 26.12,1918 було призначено В.Чехівського (УСДРП). До складу уряду також увійшли: Олександр Мицюк (УПСР) - міністр внутрішніх справ; М.Шаповал (УПСР) - міністр земельних справ; М.БІлинський (УПСС) - міністр морських справ; І.Штефан (УПСР) - міністр пошти і телеграфу; Б.Мартос (УСДРП) -міністр продовольчих справ; С.Остапенко (УПСР) - міністр промисловості і торгівлі; Б.Матюшенко (УСДРП) - міністр народного здоров'я; Д.Антонович - міністр мистецтва; О.Осецький (УПСС) - в. о. міністра військових справ; П.Холодний (УПСФ) - в. о. міністра народної освіти; С.Шелухин - в. о. міністра юстиції; В.Мазуренко (УСДРП)-в. о. міністра фінансів; Л.Михайлів - в.о. міністра праці; П.Пилипчук (УПСР) - керуючий міністерством шляхів; І.Липа (безпартійний, згодом - УПСС) -керуючий управлінням віровизнань при Міністерстві народної освіти; Д.Симонів - державний контролер; І.Сніжко (близький до УПСС) - в. о. державного секретаря; О.Назарук (УРП, ЗО УНР) - керуючий управлінням преси. У січні 1919 у складі РНМ відбулися деякі зміни. Міністром військових справ було призначено О.Грекова (УПСС), в. о. міністра народної освіти - І.Огієнка (УПСФ), міністром єврейських справ - А.Ревуцького (Єврейська соціал-демократична партія Поалей-Ціон), в.о. державного писаря - Михайла Корчинського (УПСФ).

Сесія Трудового конгресу України (січень 1919), встановивши тимчасовий конституційний статус РНМ як вищого виконавчого органу УНР, визначила, що уряд “відповідає за свою роботу перед Трудовим Конгресом, а на час перерви його засідань - перед Директорією Української Народної Республіки”. Хід воєнних дій на українсько-більшовицькому фронті в лютому 1919 примусив Директорію УНР і РНМ залишити Київ і переїхати у Вінницю. Широкомасштабна воєнна агресія більшовицької Росії проти України, повне ігнорування Раднаркомом мирних ініціатив В.Винниченка і В.Чехівського (місія С.Мазуренка в Москву), спрямованих на врегулювання українсько-російських відносин, спонукали провідних українських діячів шукати порозуміння з Антантою, щоб отримати воєнно-технічну допомогу. Щоб полегшити переговори з представниками Антанти, які називали український уряд “комуністичним”, соціалістичні партії (УПСР і УСДРП) відкликали своїх членів з РНМ. Одночасно з Директорії вийшов В.Винниченко, а її Головою став С.Петлюра. 13.2.1919 у Вінниці була створена нова РНМ під проводом С.Остапенка (безпартійний, вийшов з УПСР) у складі: К.Мацієвич (УПСФ) - міністр закордонних справ; О.Шаповал (УПСС) - міністр військових справ; Г.Чижевський (безпартійний, вийшов з УПСР) -міністр внутрішніх справ; С.Федак (УНДП, ЗО УНР) - міністр фінансів; І.Фещенко-Чопівський - міністр господарства; Є.Архипенко (УНРП) - міністр земельних справ; Дмитро Маркевич (УПСФ) - керуючий міністерством юстиції; П.Пилипчук-керуючий міністерством шляхів; І.Огієнко - керуючий міністерством освіти; І.Липа - керуючий міністерством віросповідань: О.Корчак-Чепурківський (УПСФ) -керуючий міністерством народного здоров'я; М.Білинський - керуючий міністерством морських справ; А.Ревуцький (Поалей Ціон) -керуючий міністерством єврейських справ; О.Назарук - керуючий управлінням преси та інформації; Д.Симонів - державний контролер: М.Корчинський (УПСФ) - державний писар. Невдовзі на місце захопленого у польський полон у Львові С.Федака було призначено Б.Мартоса, пізніше - Михайла Кривецького (УПСС), а міністерство праці ліквідували.

Після поразки і відступу військ Антанти з України уряд С.Остапенка, втративши сенс свого існування, під тиском лівих політичних сил подав у відставку. 9.4.1919 у Рівному було сформовано нову РНМ з членів УСДРП, УПСР та західноукраїнських соціалістів у складі: Голова РНМ і міністр фінансів-Б.Мартос; заступник Голови і міністр юстиції - А.Лівицький (УСДРП); міністр внутрішніх справ -Іс. Мазепа (УСДРП); міністр закордонних справ - В.Темницький (УСДП, ЗО УНР); міністр земельних справ - М.Ковалевський; в. о. військового міністра - Г.Сиротенко (УСДРП); міністр народної освіти - А.Крушельницькии (УРП, Галичина), згодом -Н.Григоріїв; міністр шляхів - Микола Шадлун (УСДРП); міністр народного господарства -А.Шрамченко (УСДРП), пізніше - Феофан Черкаський (УСДРП); керуючий міністерством пошти і телеграфу - Іван Паливода (УПСР); міністр праці - Й.Безпалко (УСДП, Буковина); керуючий міністерством народного здоров'я - Олексій Білоус (УСДРП), пізніше -Д.Одрина (УСДРП); керуючий міністерством віросповідань - М.Мирович; керуючий міністерством єврейських справ П.Красний (Поалей Ціон); керуючий управлінням преси та інформації та в.о. державного секретаря -Іван Лизанівський (УСДРП); керуючий державним контролем-Іван Кабачків. 27.8.1919 у Кам'янці-Подільському було здійснено реорганізацію РНМ, яку очолив Іс.Мазепа. Відбулися і незначні зміни в персональному складі уряду: М.Шадлун очолив міністерство народного господарства, Ф.Черкаський -управління преси і пропаганди, С.Тимошенко (УСДРП) - міністерство шляхів, І.Огієнко -міністерство віросповідань, В.Сальський -міністерство військових справ (з листопада 1919).

Укладення Варшавського договору 1920, за умовами якого західноукраїнські землі відходили до Польщі, спричинило глибоку кризу в українських політичних колах і змусило уряд Іс.Мазепи скласти повноваження. Нову РНМ, останній уряд УНР на українських землях, сформував 26.5 1920 В.Прокопович (УПСФ). її склад: А.ЛІвицький - заступник Голови і міністр юстиції; А.Ніковський (УПСФ) - міністр закордонних справ; О.Саліковський (УПСФ) - міністр внутрішніх справ (з 14.10.1920-заст. Голови РНМ); Іс.Мазепа-міністр земельних справ; В.Сальський -міністр військових справ; Є.Архипенко -міністр народного господарства; X.Барановський (безпартійний) - міністр фінансів; С.Тимошенко - міністр шляхів сполучення; П.Холодний - міністр освіти; І.Огієнко - міністр віровизнань; І.Косенко (безпартійний)-міністр пошти і телеграфу; Станіслав Стемпковський (Польський національно-демократичний централ) - міністр народного здоров'я; В.Оніхімовський -державний секретар.

З кін. 1920 РНМ продовжувала існувати за кордоном (див. Уряд Української Народної Республіки в екзилі 1920-4.

Что там с вопросом языка в УНР было-- просвятите их программу в этом вопросе

програму не знаю. Не було тут масової російської (за винятком деяких найбільших міст) тоді. Ця проблема виникла починаючи з моменту, коли сюди завозили ешелонами російські сім'ї, щоб заселити вимерлі від голоду під час Голодомору українські села та оселі.

[skroznik]

А то ситуация НАПОМИНАЕТ сегодняшнюю.. в 2002 и представить себе было НЕВОЗМОЖНО ТАКОЕ количество ПАРТИЙ- одноневок,
А серьезными политическими течениями являютя 2-3 от силы.. Остальный это или "Партии на Выборы" или "Партии для СВОИХ".

В декабре 1905 года большинство РУП (революционная украинская партия) трансформировалось в Украинскую социал-демократическую рабочую партию (УСДРП). В основу программы УСДРП была положена Эрфуртская программа немецкой социал-демократии. Членами УСДРП были известные общественные и культурные деятели - Н. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, Н. Вороный, И. Стешенко, М. Левитский, В. Чеховский, А. Левицкий и другие.

В главном партийном документе основной акцент делался на парламентские, конституционные методы борьбы. Основное положение "научного социализма" о диктатуре пролетариата отсутствовало. Ведущими идеями украинских социал-демократов были - соединение свободы с социальною справедливостью, а также понимание того, что национальная независимость не может быть надежно защищена до тех пор, пока организованное рабочее движение, широкие массы крестьянства не осознают национальные интересы всех работников как свои собственные. Социальную базу УСДРП составляли студенческая молодежь, мелкие служащие, промышленные и сельскохозяйственные рабочие, крестьяне.

Во время революции 1905-1907 гг. украинские социал-демократы считали забастовку главным способом борьбы, проводили значительную агитационно-пропагандистскую деятельность. Партия издавала во Львове ежемесячные журналы, рассчитанные на рабочих ("Праця") и крестьян ("Селянин"). За три года своего существования УСДРП издала около 300 тысяч печатных листов своей литературы и 10 тысяч прокламаций. Численность УСДРП в конце первой российской революции составляла почти 3 тысячи человек.
http://www.rivne.ws/?mid=1&sid=179