На роботу зі своїми вилами.

[Дерсу-Узала]

Зустрів тітку. І розповіла мені тітка.
І пригадав я щасливі роки свого життя, коли у якості юного хлібороба працював у рідному колгоспі. В ті радісні і світлі часи ми ходили на роботу з власними вилами, сапачками, лопатами та цеберками. У рідному колгоспі не було малої механізації праці хліборобів.
І пригадав я, що все повертається на "кругі свая", І в черговій раз переконався у істині цього постулату, бо розповіла мені тітка наступне.

Вирішила тітка гнути спину на швейцарського іудея ребе каломойського. Пішла у найми до нової філії - лігва лихварів під назвою "Приватбанк", що начебто відкрилася на вулиці Робоча у Дніпроклоаківську на Дніпрі та Самарі. Лихварі погодились взяти тітку у найми лише за таких умов.
У зв'язку з черговою світовою кризою, що наближається, тітка буде отримувати зарплатню частинами. За місяць вона можливо складе 1200 гривень. Але тітка мусить ходити на роботу з власним ноутбуком, бо у лихварів нема грошей для закупівлі комп’ютерного обладнання свого нового лігва (філії). Ноутбук можна залишати на ніч у лігві, але лихварі не відповідають за його збереження, бо у них немає грошей на утримування охорони лігва. Такий порядок стосується всіх майбутніх наймитів.
О таке воно є, блакитне щастя.

Той хто скаже що закон про тотальне повернення всього на "кругі свая" не діє, нехай перший кине у мене камінь!

PS №1 У тітки нема власного ноутбука. Тітка послала відомого швейцарського крадія ребе каломойського у відомий прохід.

PS №2 Чи казала правду тітка, чи брехала, мені про це нічого не відомо, бо коли я працював юним хліборобом у мене не було власних вил, лопат, сапачок та цеберок. Цей інструмент належав моїй бабусі, а я лише мав право їм користуватися з метою становлення особистості методом трудової терапії.