Стих, посвященный 75-летию нашей области

[lilu]

Вот, собсно... задала детке... учительница по географии... может кто подскажет достойного кандидата...

Буду весьма признательна.

[lilu]

Ну, или хоть расказ какой, что-ли...

Ищу в гугле - ничего не могу найти

[Vedma]

lilu, Просто о Днепропетровщине?

[Vedma]

lilu, Щас посмотрю в фотоальбоме, если найду напечатаю

[Vedma]

Ти - любов і колиска, ти-мрії мої...
Знов птахи прилітають у рідні краї.
Я блукав за морями, півсвіту сходив,
Та завжди, та завжди повертався домів...
Африканських пустель вітровії сумні
Про дніпровські джерела співали мені,
І на павніч де кригою землю звело,
Від мартенів твоїх долетало тепло.
Кажуть в Сочі повітря прозоріш, ніж тут,
Та стрункіші тополі ніде не ростуть.
Простягни ж бо долоні майданів мені
З мозолями бруківки широкі й міцні.
Люба земле, світи мені в серце світи,-
Скільки пройдено вдво! Скільки разом ще йти.

[lilu]

Vedma, спасибище!!!

А кто автор?

[Vedma]

lilu, Ігор Пуппо, був такий поет в 70 роки в місті.

[Vedma]

lilu,
Поправка
Скільки пройдено вдвоХ! Скільки разом ще йти!

[lilu]

Vedma, она уже поправила, когда списывала.

Кстати, а поэт этот и сейчас живет в Днепре

[Waoo]

Игорь Пуппо? Кажется, печатался в одной из этих газет для бабушек - Наше мисто или Днепр вечерний...

[Dzhmil]

Штучно вигадана адміністративна совдепівська одиниця - "Днєпрапєтровская область" - удостоїлася від колишніх совдепівських ґауляйтерів вигаданого ж "ювілею" - 75 років!
Прикольно.
Як нам нав'язують неіснуючі події під соусом "визначних дат", гідних вшанування й святкування! Чи територіяльна одиниця, створена окупантами, заслуговує на святкування? А "райхскомісаріят Україна" тоді чому ж не заслуговує? Чи довбить ностальгія за совком? А, скоріше всього, порожні й беззмістовні, штучно вигадані "дні" ("дєнь горада", "дєнь області", "дєнь асвабаждєнія" тощо) впроваджені з метою замулити справжні історичні дати, якими ми, українці Січеславщини, маємо пишатися - насамперед, як українці, і які проходять, ніяк не відзначені ані держадміністрацією, ані ЗМІ...

[Dzhmil]

Кстати, а поэт этот и сейчас живет в Днепре

Спився на гівно.

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, ну вы свое творени выжили бы...

[Dzhmil]

Ви про що, Людо? Висловлюйтесь зрозуміло, ви ж адекватна людина...

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, ну вы же, говорят, пописываете. Вот и выложили бы что-то из своего на этой теме... Квалификацию теряете.

[Dzhmil]

А не своє можна?

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, ну что же с вами поделаешь? Вы так лююбите чужое...давайте не свое.

[Dzhmil]

***
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.

Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!

Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, Гы - прикольно. Все тот-же "плачь Ярославны", но "тоже вариант".