Я бачив дивний сон...

[Ґонта]

Взагалі сни бачу дуже рідко.

А сьогодні уві сні із своїм давнім шкільним другом ми раптом опинилися у Читі. Перша думка - добре, що штани надів, а не шорти, тут же ж холодно!

І одразу все вкрилося снігом.

Потім ми їхали на читинському метро (цікаво, а у справжній Читі метро є? Треба погуглити). Тільки вагони були схожі на вантажні ліфти. Тільки не ті, що у житлових будинках, а ті, які на кухнях у їдальнях чи кафе... Ну, хто бачив, той зрозумів.

Потім заблукали, вирішили спитати дорогу у міліціонерів. Тобто у поліціонерів, але у сні я про це забув, тому бачив їх як міліціонерів. Коли підійшли до них, до виявилося, що вони... ммм... якби політкоректно мовити... - афрочитинці. І у міліцейських шкірянках та зимових шапках. Ну я вже говорив, що там холодно.

Дорогу вони нам не показали, але ми здогадалися, як назад потрапити! Тим самим метро, тільки у інший бік! Все ж логічно.

Потім мені до рук потрапила пляшка з шампанським. Тільки горлечко було цікаве - як розбризкувач на Містері Мускулові. Зате дуже зручно.

Але потім задзвенів клятий будильник, і що було далі - не знаю. Треба свого товариша запитати, можливо він додивився.

[-=coNDor=-]

ближайшее от Читы метро находится в Новике

[ATG]

Вспоминая угол-шоу
Мне снится странный сон - шо я масон.

[Влад Малько]

Вспоминая угол-шоу
Мне снится странный сон - шо я масон.

А мне вспоминается только Каменяр Франко и урок по украинской литературе:

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

[ATG]

А мне вспоминается только Каменяр Франко и урок по украинской литературе:

Я бачив дивний сон. ...
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

та вы еще скажите . шо стих по памяти написали.

[Влад Малько]

та вы еще скажите . шо стих по памяти написали.

По памяти скопировал... по оперативной памяти... а написал его Иван Яковлевич.

[ATG]

По памяти скопировал... по оперативной памяти... а написал его Иван Яковлевич.

Иван Яковлевич - все таки голова.
А шо там по зомбоящику говорят. шо кремлевские попі еще больничку у города отжать хотят? врут или наговаривают?

[Влад Малько]

Иван Яковлевич - все таки голова.
А шо там по зомбоящику говорят. шо кремлевские попі еще больничку у города отжать хотят? врут или наговаривают?

Так уже давно решено. Это все та же больничка, а не "ещё". Сокращают койко-места ( 3 больнички закрывают), а одна из них 10ка - бывший Успенский Собор.

Вот, Иван Иваныч, даже помолился там... ещё в прошлом году.

http://dnepr.info/news/videonews/yspenski_sobor_moleb

[ATG]

Вот, Иван Иваныч, даже помолился там... ещё в прошлом году.

http://dnepr.info/news/videonews/yspenski_sobor_moleb

хе-хе

Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что поедаете домы вдов и лицемерно долго молитесь

[Влад Малько]

хе-хе

Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что поедаете домы вдов и лицемерно долго молитесь

Можно и без "хе-хе", если Вас это действительно трогает.

[ATG]

Можно и без "хе-хе", если Вас это действительно трогает.

без хе-хе, гляда на наших городских мэнэджерОв, не получается, особливо, когда они думают откупиться.

[Найтингейл]

хех) мне снилось, что я срочно должна найти номер телефона президента США ДЖ. Ф. Кеннеди и уведомить его о прилете НЛО О_о

[Отецъ Федоръ (МП)]

Иван Яковлевич - все таки голова.
А шо там по зомбоящику говорят. шо кремлевские попі еще больничку у города отжать хотят? врут или наговаривают?

Кстати, надо порыться на старой флешке. Там замечательный дорожный знак запечатлен: "Nahuyevychi"...

[Sarancha]

Вспоминая угол-шоу
Мне снится странный сон - шо я масон.

а я -- всего лишь Хоббит,
Властелин кальсон.
(с)

[ATG]

а я -- всего лишь Хоббит,
Властелин кальсон.
(с)

Дамам в кальсонах не положено.