В чому ж ще Росія проявила себе, що так претендує на виняткову велич? А мова саме про месіанство, про якісь особливі, видатні якості народу, що буцімто дають підстави претендувати на світову першість! Мовляв, Божим промислом визначений він вести інші народи до світлого майбуття.
Але що він може запропонувати світу? Культуру? Ги-ги. Особливих захоплень вона не викликає ні у кого, включно із самими росіянами. Це підтверджують турагенції, котрі рекламують тури без росіян. Мало кому подобається їхня нестриманість, розбещеність та інша ширина натури.
Медицина? Так, у певний відрізок часу працювала порівняно непогана масова медицина семашківського типу. Однак і вона загнивала та розкладалась разом із совєцькою владою, і жодних перспектив вона не мала. Сьогодні має Росія мало чим відрізняється від того, що має, наприклад, та ж таки Україна, тож висновки робіть самі.
Але, можливо, РФ славиться справедливим правосуддям? Досконалою державною машиною із чесними та працьовитими чиновниками? Професійною армією та сучасним флотом? Міліцією, що впевнено стоїть сторожі закону та порядку, і має повагу в народі? Чи чудовими шляхами? Випестуваними, чистими містами? Кришталевими озерами? Ріками, із яких можна пити воду? Назвіть, в решті-решт, хоч один показник, окрім розмірів, за котрим Росії можна зарахувати велич!
Згідно з уже згадуваним опитуванням Newsweek, Росія в рейтингу 100 країн посіла 51-е місце (США на 11-й позиції), поступившись навіть Україні (49-а). За динамікою розвитку економіки вона на 36-му місці, за якістю життя на 50-му, за рівнем здоров’я нації та політичної обстановки – лише на 75-му…
До речі, про міста (що таке російська дєрєвня – мова окрема). Агентство Mercer 2010 Quality of Living Survey в травні зробило підсумок аналізу якості життя в містах світу – жодне російське місто не потрапило в першу сотню!
В 45-му розбомблена, розтрощена та знекровлена Німеччина лежала в руїнах. Мало того, СРСР ще й нещадно пограбував її. В першу чергу демографічно – декілька мільйонів німців хто по п’ять, хто по сім, а хто і по десять років відпрацювали на будівлях переможців. По-друге, пограбував буквально: совєцькі офіцери везли добро здоровенними німецькими валізами – бачив таку у діда, генерали – вагонами, маршали – ешелонами, держава – цілими заводами. І, тим не менш, через 20 років Німеччина стала локомотивом європейської економіки. Залікувавши рани, вона досягла процвітання – і довелось терміново будувати берлінський мур, аби гедеерівський народ не проголосував ногами за капіталізм. А Росії, виходить, і самодержавність не на користь, і соціалізм поганий, і капіталізм не допомагає?
Що ще в активі у великої держави? Балет? Але ж і балет вже не той. Ракети? І ракети вже не ті, тому не треба про космос... Але перейдемо до головного. Ракети, танки, мілітаризм, тоталітарна ідеологія і практика, постійна експансія у всі боки – ось головний внесок Росії в світову так би мовити культуру. Фактично все ХХ сторіччя минуло в протистоянні нормального світу і надзвичайно експансивної країни! Величною Росія була не стільки своїми досягненнями – їх, як бачите, не так вже й багацько. А от горя і страждань сусідам по планеті вона принесла куди більше - одними лише претензіями на велич.
Підсумок же викладеному в цьому матеріалі досить жорстко свого часу зробив один відомий росіянин - поет і перекладач, музичний та літературний критик, найбільш відомий, як автор текстів пісень групи «Наутилус Помпилиус» – Ілля Кормільцев:
"Я обожаю русских. Они всегда точно знают, кого нужно запретить. Я уже лет 20 надеюсь, что наконец кто-нибудь придет и запретит их. Как класс. Вместе со всей их тысячелетней историей жополизства начальству, кнута и нагайки, пьянства и вырождения, насилия и нечеловеческой злобы, вместе с каждым пидорасом, который знает, кого точно нужно запретить.
Увы, эти странные создания не вполне понимают, что для всего остального мира они выглядят как ничтожные уродцы...
Они дергаются, ползают и кочевряжатся, надеясь, что их кто-нибудь заметит... а никто... не замечает... Одного боюсь – этой сволочи хватит ума человечество попытаться запретить."
Илья Кормильцев
Bookmarks