Я пишаюсь тим що живу в незалежній Україні!!!(тема на прохання трудящих). А ще я пишаюсь що мої діти живуть в незалежній демократичній державі і не знають радянського жаху. Терміни "блат", "дефіцит", "викінулі", "черга на...", "в гастрономі дають....." їм не знайомі, і дай Бог ніколи не будуть!(ну хіба що я постарівши буду задрочувати їх історіями з дитинства)

Почнемо з початку- мені 20 років, я відслужив в армії, вступив до "ВИШу", підробляю на фірмі і за пів-року купую автомобіль!!! Це жигуль 2107 кольору "баклажан", не новий звісно, проте це власне авто! Я приїжджаю до батька похвалитися покупкою, він прокатившись кілька кілометрів зітхає - це моя мрія з радянських часів... Він інженер в срср стояв в черзі на ЗАЗ 968М, а ВАЗівська сімка була символом крутості, наявності "блату" та "зв'язків"(сусід, директор магазину мав сімку), для звичайних людей- мрія про москвіч або запорожець! А для взагалі більшості тролейбус-автобус...
І тут я молодий хлопець в Незалежній Україні купую авто на яке дорослий чоловік, радянський інженер, навіть не дивився(бо знав що йому не світить), ось так...

Далі буде...