1. Не існує нічого, про що немає знання.
2. Не існує знання, непідвладного розуму.
3. Не існує нічого неможливого для людей, що усвідомили всемогутність розуму.
Ноократія розглядається нами як той стан влади, при якому обсяг помилкових рішень менший, ніж обсяг рішень правильних. При цьому у кожен наступний період часу співвідношення правильні/неправильні рішення зростає на користь правильних рішень.
Правильне рішення - свідомо прийняте рішення, яке вдалось втілити у життя.
Чим більшою є кількість людей, яка усвідомлює всемогутність розуму, тим якіснішим стає прийняття рішень кожною людиною. Оскільки кожна людина є невід"ємною частиною людства, думки кожної людини є думками усього людства. Так само помилки кожної людини є помилками усього людства.
Як наслідок - усі відповідальні за кожного. Не існує нічого, що б стосувалось лише однієї людини, і не стосувалось при цьому інших людей. Зрозуміло, що так само не існує нічого, що стосувалось би інших людей, але не стосувалось при цьому якоїсь окремо узятої людини.
Можливості ноократії. Володіючи знаннями, можна приймати необмежену кількість правильних рішень. Наприклад: знаючи людську природу, можна необмежено вдосконалювати суспільні відносини, або ж створити будь-яку політичну систему - від "Царства Божого" до комунізму. Єдиною причиною невдач при створенні вищезгаданих систем була відсутність усвідомлення всемогутності розуму.
Основний метод. Розумова дисципліна - невибачення у першу чергу самим собі дрібних помилок. З дрібних помилок складаються великі проблеми. Той, хто не залишає невиправленими дрібні помилки - перестає їх робити, тому що виправляючись, людина стає на шлях істинного вектору космічного розвитку.
Ті, хто навчились не робити помилки індивідуальні, можуть утворити колектив підвладних розуму. Основне питання, яке вирішує ноократичний колектив - розвиток колективної свідомості, з метою виключення впливу стадного інстинкту на прийняття колективних рішень.
Лейтмотив політичний. Владу має той, хто робить менше помилок. У війні виграє той, хто робить менше помилок. Отже - владу має той, хто знає більше (що перевіряється якістю прийняття рішень, які треба прийняти при розподілі влади).
Лейтмотив етичний. Той, хто робить менше помилок - знає більше, отже він є правішим за того, хто помилок робить більше. "Правий той, у кого більше прав" - не сарказм, але реальність, настільки ж вірна, наскільки вірним є твердження що "Переможців не засуджують".
Усе вищесказане є продовженням вчення Володимира Івановича Вернадського про ноосферу. Згідно з ним еволюція усього живого відбувається у напрямку від менш розумних до більш розумних форм життя. Таким чином розумовий розвиток сам по собі є сенсом життя людини.
Bookmarks