Пост написаний під враженням від тем Чавуна про бляцкій нацизм та Скрозніка про промову Обами.
Взагалі-то я вважаю, що тему нацизму у сучасній Україні підіймають лише
ті, кому цей самий нацизм зараз потрібен із якихось міркуваннь.
Що до минулого - минуле потрібно обговорювати, робити висновки, переосмислювати та каятися, якщо потрібно. Окрема людина, яка не вміє чи не бажає визнавати своі помилки, приречена повторювати ці, або ще страшніші помилки. Іноді такий шлях закінчується для людини фатально. Це правило, як мені здається, працює і у контексті цілої нації або держави.
У сусідній темі Скрознік вражений промовою Обами. Так, американська нація та той, хто їі очолює можуть сказати - "Ми стоїмо на краю прірви. Ми усвідомлюємо це, ми пам'ятаємо та визнаємо наші минулі помилки та ми зробимо все, щоб уникнути цього"
На великий жаль ні в Україні ні в Росії таке ставлення нації до самої себе та до своєї історії чомусь ще й досі неможливе.
У Росії за старою звичкою будують "вєртікаль" (привіт КПРС) традиційно маючи нарід за бидло.
Україна ж бовтається як гівно у ополонці, відштовхуючи заклики до об'єднання.
Лідер нації сказав:
- ветерани ЧА та УПА. То були страшні часи, ми вбивали один одного. Але зараз в нас є можливість пробачити все один одному та будувати державу разом. потисніть руки один одному.
- Пішов на***, за звичкою відповіла нація.
Фашисти! - волає Чугун, - Ну що, оранжоїди, з'їли? - вигукує ще хтось. Та з Сибіру радісно споглядають за нашим "бурлєнієм говєн", час від часу підкидаючи свіженьку порцію говнєца.
Свідомо зараз не торкаюсь теми впливу Росії, щоб не провокувати тролів. Але він є - цілеспрямований та потужний.
Взагалі-то з'являється враження, що якась галімая в нас нація (руськіє, не радійте - у вас теж галімаяале трохи по-іншому)
Отже, панове, в кого які є думки?
Bookmarks