Дніпро/Луцьк = Луцьк/Білорусь
У заголовку теми - звичайна математична пропорція.
Але йдеться про культуру, відсутність агресивності, вихованість тощо...
Почну з початку.
Був влітку у Волинській області та у Луцьку зокрема. Був там не вперше, міг би нічого й не помітити, але...
Перше, що примусило мене все ж таки підсвідомо порівнювати Луцьк з Дніпром, так це зауваження сина: "Не схожий Луцьк на місто". На питання "Чому?" він спочатку говорив "Це не село, але й на місто не схоже. Не знаю, але щось тут не так". А потім все ж таки зрозуміли - на вулицях немає сміття. Звісно, не стерильність хірургічного відділення, але в порівнянні з нашим містом - дуже чисто. А були ми скрізь. І в центрі, на людних туристичних вулицях, і на вокзалах. До речі, йшли від залізничного вокзалу до автовокзалу через ринок. (Уявіть аналогічний маршрут у Дніпрі). Йшли рано вранці, ринок ще не працював. Під ногами - чистота. Ну, думаємо, молодці лучани, так раненько, а вже поприбирали.
Але доводилося йти через цей же ринок і увечері після закриття, і вдень під час роботи. А щоб вам було пусто - чисто! І на обох вокзалах теж. І в містечках та селах Волині - чисто. І на узбіччі практично немає сміття.
В транспорті наче нічого дивного - люди як люди, скрізь такі. Та коли вже повертаєшся додому у Дніпро, ось тоді відчувається різкий контраст, бо пригадується одразу волинське "Вибачте, прошу, будь ласка" буквально на кожному кроці. А водій маршрутки, взагалі мабуть у нашому Дніпрі не був, бо звертався до пасажирки: "Пані, у Вас є квиточок?" замість нашого звичного "Так, бл*, я сейчас раздам деньги, а вы выясняйте, кто не платил!"
Коли приїжджаєш туди, то майже не помічаєш різниці. Різницю помічаєш (і навіть дуже), коли повертаєшся звідти.
Так, а до чого ж тут Білорусь?
У Луцьку говорю своїй сестрі, мовляв, які тут у вас всі спокійні, ввічливі. А вона у відповідь - то ти у Білорусі не був. І розповіла, як їздили вони до родичів у Білорусь.
У маршрутці її чоловік сів десь позаду, вона трохи спереду. Біля неї звільнилося місце і інший пасажир, перш ніж сісти, видав: "Извините, пожалуйста, Вы не будете возражать, если я присяду на это место?"
А потім - "Вы не будете возражать, если я свой багаж поверну вот так? Вам это не сильно мешает?"
Та не це їх остаточно вбило. Коли вони ще виїжджали туди, то домовилися з родичами, де і як вони зустрінуться. Родичі дали номер свого мобільного. На питання сестри - а як краще передзвонити? Чи переходити на іншого оператора, чи через роумінг, чи взагалі як у вас там? - почули у відповідь: та попросіть у будь-якого перехожого передзвонити
Коротше, її чоловік не став просити, а просто запитав у сусіда по маршрутці - як із мобілки з українським оператором передзвонити на білоруський номер? Переходити на іншого оператора, купувати місцеву картку? На що сусід відповів: "Вы надолго приехали? На пару дней? Тогда нет смысла. Позвоните с моего телефона"Коли отримавши чужий телефон сестрин чоловік не одразу зметикував як набирати, то його сусід спокійно взяв телефон і сказав "Давайте я наберу, диктуйте."
Коли доїжджали до місця призначення він знову сказав "Мы уже почти приехали. Не хотите еще перезвонить?"
*******************
Мда... Це вам не новий стадіон лушпинням засирати.
Відповісти з цитуванням
Допис від Bobin
На улице чисто, транспорт ходит аж до ночи, Нормальноходящие троллейбусы, попадаются новые. Маршрутки их не дублируют, в маршутках выдаются билеты!!,
Bookmarks