Кстати - Цареву на заметку:Чтобы уйти от языковой проблемы в Украине, нужно выбрать язык, на котором говорит большинство населения – суржик - и сделать его государственным.
Об этом в интервью "Украинской правде" заявил депутат Партии регионов Олег Царев.
"Во-первых, моя точка зрения, что Украина – родина двух языков. Отсюда пошел и русский, и украинский. Наш украинский в Днепропетровской, Запорожской, Донецкой областях в сельских населенных пунктах больше похож на русский, чем на украинский", - сказал он.
"Вообще было бы правильно для того, чтобы уйти от языковой проблемы на Украине, выбрать язык, на котором говорит большинство населения и сделать его государственным. В Украине это суржик. И два диалекта (русский и украинский) от суржика утвердить тоже на государственном уровне", - добавил депутат.
http://www.pravda.com.ua/rus/news/2013/06/12/6992117/
Українська мова, як окрема слов'янська мова, має численні риси, які зближують або віддаляють її від сусідніх слов'янських мов — білоруської, польської, російської, болгарської та словацької.
З точки зору лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70%), словацька (68 %) та російська мова (62 % спільної лексики). Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37%, а шведська від норвезької на 16%.
Свою специфіку мова виявляє на рівні словотворчих моделей і найбільш рельєфно на рівні лексики — т. зв. лексичних українізмів.
На фонетичному рівні українську мову вирізняє:
найбільша кількість фонем з усіх слов'янських мов — 48;
найбільша вокальність — «прозорість», милозвучність;
найбільша кількість кореляційних пар м'яких і твердих приголосних звуків;
чітке розрізнення [ɪ] (на письмі — и) та [i] (на письмі — і) на фонемному рівні.
На морфологічному рівні в українській мові:
послідовно збережено флексії кличного відмінка (на відміну від інших східнослов'янських мов);
паралельно використовуються флексії давального відмінка для іменників чоловічого роду (напр.: директор-у, директор-ові);
збережено паралельні форми творення майбутнього часу (ходитиму, буду ходити).
Bookmarks