Хатинка
Хатинці вже майже сто років.
Коли бабуся була жива, вона щоліта її приводила до порядку. Ну, з такими хатками щоліта й треба возитися - підмазувати глиною, де відпадає, потім білити вапном, підводити низ смолою.
Але коли бабусі не стало, стали цим рідше займатися, тож цього літа настав час Ч, коли треба було взятися.
Ну й взялися.
Хочу сказати, що наші предки робили по-розумному - мателіали для будівництва і відповідно для ремонту - дешеві і валяються під ногами в прямому значенні.
Для закидання великих дірок потрібна глина, пісок, полова та вода. Глина та пісок - цього добра знайти не важко. Полова - а хліб вже скосили, тож на полі полови набрати можна. Ну і це все перемішується ніжками. Прямо як Челентано виноград давив. Сучасною мовою виходить "стартова шпакльовка".
А от "фінішна шпакльовка" - трохи інший і цікавіший матеріал. Полови там не треба. Там потрібен дрібніший зв’язуючий матеріал. І такий матеріал виробляють коні. Саме кінські кізяки і є ноу-хау сільського ремонту.
Але спочатку їх потрібно назбирати, перетерти (руками, руками!!) і потім вже вимішувати ногами разом із глиною та пісочком. Зате матеріал виходить по міцності майже як цемент!
Ну і потім двічі білуємо вапном. Можна до вапна трохи синьки додати, але це вже кому як подобається.
І на останок - творчість фарбування. Можна просто пофарбувати двері та вікна, але я вирішив знову підійти творчо. І вийшло ось що:
А смолою низ підведено вже після цього.
Відповісти з цитуванням
но думаю ей бы понравилась такая хата. Очень красиво Ґонта Вы молодец!
Допис від Пузочесова
Bookmarks