КПК

Показати повну версію : Моя поезія



Monah
09.03.2005, 00:28
СЬОГОДНI

Давай зостанимся у двох серед пуcтелi
Серед барханiв безкiнечноi безоднi.
Дажай крiзь час проведимо тунелi,
Бо в нас залишелось лише сьогоднi.

Давай сповильнимо життя на соту,
Нам не в помiху перешкоди жоднi,
Давай розтягнимо останю ноту,
Бо в нас залишулось леше сьогоднi.

Давай забудемо усе що буде,
Гарячi мрii i думки холоднi.
Давай пiдемо у нiкуди,
Бо в нас залишилось леше сьогоднi......

04.08.2003p
Заблукавшi душi

По вулицях старого мiста,
Без рими,без октави i без слiв,
Душа блукала пiанiста,
Немов мелодiя забутих днiв.

Колись вона пiд ноти дужi
Творила музику на бiс,
А зараз перелiчуе калюжi
Людських не виправданих слiз.

По вулицях старого мiста,
Де простяглась вузька дорога,
Душа блукала атеiста,
Що у пiтьмi шукала Бога.

Колись вона повчала досить
Усiх на власне розумiння,
А зараз милостинi просuть,
На спокiи власного сумлiння.

По вулицях старого мiста,
Котре оспiвував поет.
Душа блукала журналiста,
По мiж рядкiв прочитаних газет.

Колись вона боролася словами,
Лiпивши iх iз крихт брудного тiста.
А зараз залишилася думкаму
У памятi старого мiста.

21.11.2003р



x x
Цi свiчi, мов спомини тлiють,
Вiд iхнiх зiрниць пустота.
Не вмiють мовчати уста,
Що згубою серце надiють,
Лелiють,a потiм згорають
У полумi свiтла до тла.

Так хочеться ласки, тепла...
Хiба ж твоi руки не знають???
I очi не бачили?! Нi???
Здавалось, тодi ж бо ми були,
На цiлому свiтi oднi...

О! Днi, невмолимо-холоднi
Вiд тебе сховали мене,
I вже замiсть завтра сьогоднi,
З буденiстю в мить промене

28.11.2004р

X X X


У тiлi бiль, а на душi руiни,
I не спиняеться у жилах кров,
Що провела вiд Францii до Украiни,
Мою дорогу з iменем "Любов"

28.11.2003р

Блудниця

Якi слiди звили тебе на цю дорiжку?
I як скотилася ти зверху в низ?
Чому душа твоя в чужому лiжку
У наготi своiй показуе стрептиз?

-Нi не слiди звили мене а корi очi,
В усьому виною була його усмiшка,
Тому душа моя тiеi ночi
Була прикута до чужого лiжка,

А впала я тому так низько
Признатись можу я тепер на людях:
Бо губи цi були за надто близько,
Бо серденько шалено билось в грудях

26.03.2004


Рiшар

Рiшар! Вже повернулись нашi бузьки,
Все вийшло якось нелогiчно.
Ми попрощалися з тобою по-французьки,
А виявилось начебто на вiчно.

Рiшар!Ти розченився в тишi,
Нас розеднала вiчнiсть проводiв.
Рiшар! Ти зараз де? В Парижi?
У мiстi кольорових снiв?

Рiшaр! Скажи менi,навiщо так,
Невже слова твоi не вартi дiла?
Зник у небеснiй висi твiй лiтак,
Й моя душа зосталася без тiла.

Рiшар! Вже повернулись нашi бузьки,
Все вийшло якось нелогiчно.
Ми попрощалися з тобою по-французьки,
А виявилось начебто на вiчно.

26.03.2004