КПК

Показати повну версію : Дєнь ГОРАДА ДНЄПРАПЄТРОВСКА



Сторінки : [1] 2 3

Dzhmil
08.12.2005, 14:54
Традиційне „свято” совєтського Днєпрапєтровска і днєпрапітравчан – „Дєнь города” – в черговий раз було помпезно відзначено місцевою владою і городянами 10 вересня 2005 року. В черговий раз за увагою, що йому приділила влада, за організацією заходів, за коштів, що їх викинуто в повітря іскрами салютів і мелодіями „гастєй” (цього року на цю ролю були обрані російськомовна Могилевська і хохломовні „ВВ”), це „свято” залишило далеко позаду святкування в місті Дня Незалежності України 24 серпня, вже не кажучи про відзначення зовсім невідомих юрбі нащадків славних металургів і коксовиків Дня Соборності 22 січня і Тарасових Днів 9 березня і 22 травня. Звісно, нащадкам коксовиків байдуже, що відзначати – аби б наливали. І якщо влада не наливає на вищеозначені дати, але наливає на невідомо чому призначений і невідомо в якій світлій голові народжений „пам’ятний день”, коксовик радіє і, образно кажучи, співає алілуйю „батькам міста”. „Батьки міста” щедро розставили ларки з питвом: хай плебс напивається і ні про що, вище бордюру проспекту Карла Маркса не думає. Наслідки такої політики не змусили довго на себе чекати: вже раннього вечора половина „днєпропєтровчан”, що їх принесла нелегка на це „свято”, блювали по кущах, друга ж половина шукала по саме тих кущах місця, де б „атліть” – традиційно ж в „горадє на Днєпрє” немає жодного громадського туалету. Доблесна міліція хвацько полювала за цими порушниками порядку. Вітер ганяв по площам купи пустих пластикових пляшок і бляшанок разом із поліетиленовими пакетами. П’яні кампанії дрібноліток намагалися бешкетувати, але їхньому бешкетуванню щось заважало – якийсь послаблюючий слизький сірий морок, який традиційно ж огортає в цей день наше місто. Навіть пиятика була схожа на похмілля, і ніякі салюти, ніякі концерти російськомовної бездарі не в змозі були додати цьому „святу” барвистості.

Про Україну тут і не згадувалося. Згадувалося про „досягнення” „мера” міста, Івана Івановича Куліченка. Офіційна частина дійства, природно, було присвячено цьому герою дня. Згадували, як Іван Іванович здорово забудовує центр Дніпропетровська, як зараз там красиво (зараз там, правда, бардак, пил, бруд і ями, але...) і як там було погано раніше. Підлабузники з журналістської братії старалися з усіх своїх хирнесеньких сил. Жоден із них, звичайно, не запитав Іван Іванича, чи не турбує його доля тих людей, які заробляли собі на життя, торгуючи в рядах, що їх було знесено під новозабудову? Чи не непокоїть його доля тих, хто був виселений зі своїх старих домівок, які було відведено під злам, щоб на місці історичних будинків на українській землі поставити монструозні коробки єврейських торговельних центрів і азербайджанських готелів? Не запитали. Хоча могли. Цікаво, що б відповів на це Іван Іванич...

Скорше за все – нічого. Як нічого не відповів він на давнішні запитання, що ставили і ставлять йому досі ось вже котрий рік його керування містом.

Іване Івановичу, в Дніпропетровську українці становлять більше 80% від населення міста. Ви ж не бурят Єхануров, щоби не розуміти, що з цього випливає. Вам не може не бути відомо, що на сьогодні в Дніпропетровську тільки 1 (одне) державне друковане видання виходить українською мовою – газета „Зоря”, яка, втім, має російськомовні додатки. Але вам, можливо, невідомо, що за часів німецько-фашистської окупації в Дніпропетровську видавалося 11 (одинадцять) державних друкованих видань українською мовою. Чи вам не соромно від такого порівняння, Іване Івановичу? Натомість зелене світло надано величезній хвилі російськомовної друкованої продукції – до речі, й офіційній, державній теж: взяти, наприклад, офіційну газету „Наше місто” (що її народ влучно прозвав „Наше мєсто”), в якій співвідношення україномовних і російськомовних матеріялів становить 1:10. Реалізатори преси в місті Дніпропетровську дозвільно торгують різноманітною російськомовною продукцією, виданою як в Україні, так і в Росії, але годі там шукати україномовну газету або журнал. Чому ви, Іване Івановичу, наданою вам українським народом владою не змінили подібне становище, чому не обмежили продаж українофобської преси чужою мовою, чому не знайшли шляхів реалізації в Дніпропетровську українських україномовних видань із Києва і Львова?

Чому ви, Іване Івановичу, все тією ж владою не зініціювали відкриття в місті хоч би одного-двох книжкових магазинів, що торгували б україномовною літературою, виданою в сучасній Україні? Чи за вашого керування Дніпропетровськ уже не є складовою України?

А чим пояснити байдуже ставлення міської влади до майже стовідсоткової узурпації теле- і радіопростору міста Дніпропетровська російськомовними „проектами”, які до того ж мають дуже низький професійний, мистецький, ідейний рівень? Чи є на сьогодні в місті україномовна комерційна телестудія? Чи є хоч одна україномовна FM-станція? Ні, немає, й ніколи не було. Натомість є „Руськоє радіо” і „Руський шансон”, які своєю пошлістю та глупотою ганьблять передусім само слово „російський” („руський”), соромлять російську націю в очах представників інших національностей, які мешкають у нашому місті, виставляючи росіян дурнями й кримінальниками, що є розпалюванням міжнаціональної ворожнечі, дискредитації одної нації в очах іншої. Які ваші заходи по виправленню цього, Іване Івановичу?

Чому за час вашого керування містом у Дніпропетровську ретельно зберігаються всі символи злочинного терористичного комуно-більшовицького режиму: пам’ятники масовим убивцям Лєніну і Кірову, назви вулиць на честь катів українського та інших народів Дзєржинського, Артьома, Ворошилова, Косіора, Постишева, та інших? Чому досі в місті існують вулиці комуністів Лібкнехта, Цеткін, Грімау, які ніколи не були не те що в Дніпропетровську, а навіть і в Україні? Чому центральний проспект міста досі носить ім’я теоретика найзлочиннішого, безбожного вчення в світовій історії, Карла Маркса? Невже ви, Іване Івановичу, маєте настільки обмежені можливості, що не в змозі розпочати давно вже назрілий процес перейменувань міських вулиць і майданів, надання їм по-справжньому Українських назв, імен Героїв України, котрі боролися за здобуття нашої Незалежності? Ні, ви маєте всі можливості і всі владні важелі, аби розпочати цей процес. Не маєте ви лише патріотизму, любові до рідної землі, не болить у вас душа за народ український, за наше прийдешнє покоління, яке ви змушуєте зростати в отруйній атмосфері кримінально-комуністичного світу!

Чи Вам не соромно, Іване Івановичу, що Українське місто Дніпропетровськ досі носить цю недоладну, вигадану комуністичним режимом, відверто дурну назву, в той час як ще від 1918 року існує справжня, Українська, назва нашого міста – Січеслав? Чи не в Вашій владі посприяти поверненню місту його істинного імені, що відбиває суть та історію нашого краю? То що ж ви вжили для досягнення цієї мети?

Натомість ви сприяєте встановленню пам’ятника – хай і непрямого – такій зловісній і злочинній постаті історії Українського народу, як російська імператриця Єкатєріна ІІ, котра всупереч усіх попередніх домовленостей України і Росії ліквідувала залишки української автономії і ввела прямий окупаційний режим на наших землях, навернув населення на рабів, що їх можна було продавати, купувати, убивати, наче безсловесну худобу!

А що ви зробили для вшанування пам’ятi жертв страшного комуністичного злочину – Голодомору 1932-1933 років. Наш край був одним із центрів цієї глобальної трагедії Української Нації. На теренах Січеславщини через голод упродовж однієї зими загинуло декілька мільйонів українських селян, а Ви не спромоглися згадати про них навіть невеличкою меморіяльною дошкою, не те що виділити кошти на побудування Музею Голодомору.

За вашого керування в місті жодна вулиця не була перейменована на честь Героя України або видатної постаті Української історії чи культури. Натомість виникла вулиця імені вірного холуя московських більшовиків, сатрапа України, русифікатора Щербицького. Цій особі близько обласної держадміністрації навіть установлено пам’ятник. А де, питаємо вас, Іване Івановичу, пам’ятники тим, хто життя своє поклав за волю і долю України, хто боронив нашу землю від різноманітних загарбників, хто не шкодував часу і сил для своєї Батьківщини? Де вулиці, названі на їхню честь? Де імена Симона Петлюри, Степана Бандери, Романа Шухевича? Де імена Дмитра Донцова, Михайла Грушевського, Гетьмана Сагайдачного, Ґонти, Івана Мазепи, Байди-Вишневецького, Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Максима Боровця? Де імена поетів і митців Євгена Маланюка, Олени Теліги, Олександра Олеся, Валеріяна Підмогильного, Євгена Плужника, Юрія Липи? Де врешті-решт, Україна, пане?

Невже ви гадаєте, що люди не розуміють, звідки знаходяться кошти на побудування жахливих страшних і неестетичних будівель, які створюються за сприяння міської влади на місці зруйнованих історичних пам’ятників Січеслава в той час, коли цих самих коштів „немає” на побудування Музею Голодомору, „немає” на встановлення пам’ятного знаку жертвам комуністичних репресій на Запорізькому шосі, „немає” на перейменування вулиць міста, і самого міста?

У Вас знаходяться кошти на влаштування помпезних заходів святкування більшовицьких „свят” 23 лютого й 9 травня, урочистих маніфестацій і дефіляд за приводом повернення в наш край злочинного терористичного комуно-більшовицького режиму (яке ви і вам подібні називаєте „визволенням”), але не знаходиться коштів прибрати з центральної площі ідола людожера Лєніна. Навіть 25 000 підписів городян, які було зібрано учасниками Наметового містечка під час „Помаранчевої Революції”, вам замало для того, щоб усунути з мапи міста це ім’я, надати центральній площі назву Майдан Свободи.

А чим заважали місту прекрасні дерева, що прикрашали центральний проспект, робили наше місто одним з чарівних куточків Наддніпрянщини? Ваша адміністрація, Іване Івановичу, надала наказ безжально винищити цю красу...

Чи не чув всі ці запитання Іван Іванович Куліченко раніше? Чув! І – мовчить... Мовчить... Не має, що сказати. Соловейком розливається про „благо для городян”, про „вдосконалення центру міста”, про все – тільки не про ці, найголовніші пункти.

П’яним, безмисленним юрмам „городян”, що святкують гекалітрами дешевого пива „дєнь города”, не потрібно все вище перелічене. Нащадкам переселенців з Рязанської області, „десятитисячників”-партійців, „сталінських соколів”, „стахановців”, „ударників труда” все це не потрібне. Вони цього не вимагають. І совєтська влада куліченків-єханурових задовільно потирає долоні. Совєтська влада вважає, що „круто наколола” дурний народ. Більше того, з якою насолодою відтягнулася вона, ця влада, за приснопам’ятний переляк 1991 року, шалений острах „румунського варіянту”! Всього-то й треба було підняти над будинками держадміністрацій синьо-жовті прапори та закріпити на стіні Тризуба. І народ довірливо пішов у нове ярмо, не набагато ліпше від старого...

Радіє чиновна наволоч. Уже і герб міста вигадали Дніпропетровську – з червоно-синьою стрічечкою, „прапором” „самостійної УССР”: ностальгія, бігме. Уже і в центральному театрі проводять урочисті збори „колишніх комсомольців”. 2005 року 24 серпня влада взагалі ніяк не відзначила День Незалежності – похапцем провела якійсь захід за два дня перед тим, без якогось повідомлення громади. А „братія мовчить, витріщивши очі”, за словом Тараса. От і добре, от всі і задоволені...

Тільки однієї помилки припустилися пани-совєти. І ця помилка фатальна. Вони гадають, що одурили народ український, а одурили вони всього-на-всього п’яних люмпенів, що сьогодні горлають „слава!” куліченкам, але завтра... А справжній народ Український, по-волячому терплячий, поки мовчить. Мовчить тією страшною мовчанкою, яка западає при заході чорної грозової хмари, коли ущухає все в природі, і вже чутно потріскування електричних розрядів. Це та мовчанка, яка змушувала Шевченка волати в пустоту: „Умийтеся! Образ Божий багном не скверніте! ...Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори! І потече сторіками кров у синє море дітей ваших…” Це та жахлива мовчанка, яка мусила б лякати єханурових, куліченок та інших червоненок набагато сильніше, ніж „помаранчева” метушня, яку вони пересиділи, трусячись з переляку, на своїх заміських маєтках. Але Бог позбавляє розуму саме тих, кого хоче згубити, тому сьогодні вони ледь не лускають із самозадоволення.

Але хто може поручитися, що сьогодні ж, у юрбі на „свято міста” і на подібні „свята” по всій Україні не ходить вулицями якийсь юнак, чиї п’ястуки стискаються від гніву й ненависті, як колись ходив по окупованому поляками Львову малопримітний студент Степан Бандера?..

matroskin
08.12.2005, 15:31
Три мЕсяца сочинял!!! ;-)
Пока нА форуме эти вопросы задавали и обуждали афтор сочинял сочинял сочинял..а теперь он ГЕРОЙ! ОН задал ЭТИ вопросы. ;-) ;-)

З.Ы. Кста хто знает ? Джмиль уже не помаранчевый, а?? Ему похоже поле такой желанной победы Ющенко на выборах опять все не нравится. ;-)

Dzhmil
08.12.2005, 15:50
matroskin, я з весни 2004 року кажу, що не є прихильником Ющенка, а під час Помаранчевої боровся проти Януковича, а ви все про одне. Частіше до цього форуму заходьте, чи що. Ющ - такий самий антиукраїнський хробак, як і Кучма. Єдина його перевага перед Януковичем - він не сидів і не з Донецку.

matroskin
08.12.2005, 16:26
2 Dzhmil, Так елки палки - уж кто кто....а Вы точно должны быть довольны - Януковичь не прошел в президенты. Все по вашему и вышло! ;-) Эт-ж на четыре года повод "остограмиться" на каждый день! ;-)

voodoos
08.12.2005, 16:28
2 Dzhmil, Так елки палки - уж кто кто....а Вы точно должны быть довольны - Януковичь не прошел в президенты. Все по вашему и вышло! ;-) Эт-ж на четыре года повод "остограмиться" на каждый день! ;-)

А боротьба продовжується :wink:

AHDA
08.12.2005, 17:07
Dzhmil, а ктото на праздники заставлял, когото напиваться и блювать , по кушам , и праздник удался , если тебе не понравилось ето не значит, что всем не понравилось!

потом писали про КУЛИЧЕНКА , правильно он зделал что разогнал торговлю , незаконную возле тогоже цума, тамже проити невозможно было, как люди ето еше и ели! и нетолько там!

и многое другое по поводу салюта , салют был нормальным и ето было красиво! ето не зря выкинутые деньги! 8)

Ґонта
08.12.2005, 17:30
Эт-ж на четыре года повод "остограмиться" на каждый день!

Вибачте, звичайно, за офтоп, але скільки ж можна повторювати одну й ту ж помилку???
В Україні Президент обирається на 5 (п'ять) років!

matroskin
08.12.2005, 17:40
2 Ґонта, Тем лучше!!!!!!!!!!!!

Daishi
08.12.2005, 17:40
Ґонта,


5 (п'ять) років!

КАШМАР ! :shock:

Люся Пряная
08.12.2005, 18:09
Daishi, эт смаря что пить! :mrgreen:

Daishi
08.12.2005, 18:18
Люся Пряная,
Ваши советы ?

Люся Пряная
08.12.2005, 18:37
Daishi, пиво в малых дозах полезно в любом количестве! (с) не знаю кто. :lol:

Demian
08.12.2005, 19:19
Іване Івановичу, в Дніпропетровську українці становлять більше 80% від населення міста. Ви ж не бурят Єхануров, щоби не розуміти, що з цього випливає. Вам не може не бути відомо, що на сьогодні в Дніпропетровську тільки 1 (одне) державне друковане видання виходить українською мовою – газета „Зоря”, яка, втім, має російськомовні додатки.

В Днепропетровске 90% рускоговорящих - ЭТО ФАКТ!! Я каждый день бываю в центре города и слышу только русский язык. Я учусь в ВУЗе в моей группе из 30 человек разговаривают только на русском языке. В Днепропетровске не 80% украинцев а 98%, тролько практически все они рускоговорящие.

Demian
08.12.2005, 19:22
„горадє на Днєпрє” немає жодного громадського туалету

Уточните вы имеете в виду бесплатного туалета? Бесплатных знаю гдето 3 - 4. Платных больше 15 по всему городу. Места надо знать :mrgreen: . Тут вы пробалаболили.

Dzhmil
08.12.2005, 19:23
В Днепропетровске 90% рускоговорящих - ЭТО ФАКТ!! Я каждый день бываю в центре города и слышу только русский язык. Я учусь в ВУЗе в моей группе из 30 человек разговаривают только на русском языке. В Днепропетровске не 80% украинцев а 98%, тролько практически все они рускоговорящие.
Правильно!
А чому? Тому що:

Іване Івановичу, в Дніпропетровську українці становлять більше 80% від населення міста. Ви ж не бурят Єхануров, щоби не розуміти, що з цього випливає. Вам не може не бути відомо, що на сьогодні в Дніпропетровську тільки 1 (одне) державне друковане видання виходить українською мовою – газета „Зоря”, яка, втім, має російськомовні додатки.

Demian
08.12.2005, 19:24
це „свято” залишило далеко позаду святкування в місті Дня Незалежності України 24 серпня,

Понимаете проблема в том что в Украине так мало украиномовных груп что их еле еле хватает чтобы выступить на майдане.

Dzhmil
08.12.2005, 19:24
Тобто, якщо не зрозуміло:
зрусифікованість місцевих українців і є наслідком антиукраїнських дій неукраїнської влади в царині культурної політики.

израильский солдат
08.12.2005, 19:25
Demian,
Днепропетровске не 80% украинцев а 98% :shock: :shock: :shock: :shock:

Demian
08.12.2005, 19:25
А чому? Тому що:
Цитата:
Іване Івановичу, в Дніпропетровську українці становлять більше 80% від населення міста. Ви ж не бурят Єхануров, щоби не розуміти, що з цього випливає. Вам не може не бути відомо, що на сьогодні в Дніпропетровську тільки 1 (одне) державне друковане видання виходить українською мовою – газета „Зоря”, яка, втім, має російськомовні додатки.

Тому що нет СПРОСА на эту литературу.

Demian
08.12.2005, 19:25
Demian, Цитата:
Днепропетровске не 80% украинцев а 98%


Ну ладно из них 10% евреев :D