Памяти Майдана

[ahez]

Что бы не затерялось.

быстрый поиск первоисточника показал:
на вот этой копии(?) ветки форума УП
некто Myroslava выставила вот эту ссылку на изображение
даты хорошо видны?
ресурс, сука, плодовитый - 8 страниц за один день - 31/08/2016

апд: вот первоисточник

№6 ↑ Джон Сильвер Пользователя нет 28 августа 2016 15:27
+2
Это вообще не Беркут, а полк спецназначения МВД Ягуар, из Калиновки Винницкой области. Порошенко с ними и фотался, потому что они земляки, Винница вотчина Порошенко. Полк стоял на майдане, сейчас служит хунте. Фото не новодел, надо же до такого бреда додуматься.

эта фотка могла быть и не монтажом - "Милиция с народом!" - кто-то помнит, что это означало?

[Caxar2011]

А если б чикатило был его земляк он бы тоже синим зашёл пофоткаться?

[ahez]

объективная статистика с комментариями от В'ятровича

[Дейнерис]

А если б чикатило был его земляк он бы тоже синим зашёл пофоткаться?

Главное, чтобы он с ТОБОЙ не сфотографировался, - вот это уже точно удар по репутации будет, после которого он вряд ли когда-то оправится.

[Subolg]

быстрый поиск первоисточника показал:
на вот этой копии(?) ветки форума УП
некто Myroslava выставила вот эту ссылку на изображение
даты хорошо видны?
ресурс, сука, плодовитый - 8 страниц за один день - 31/08/2016

апд: вот первоисточник


эта фотка могла быть и не монтажом - "Милиция с народом!" - кто-то помнит, что это означало?

ага, с народом, после разгона Евромайдана и йолки, хотя че уж там, не только спаситель раненых, но и петр миротворец))))

[SergOv]

эта фотка могла быть и не монтажом - "Милиция с народом!" - кто-то помнит, что это означало?

А народ там, простите, где ?

[Subolg]

Sergii Ivanov обновил статус.
1 ч. ·
Страшно п'ятий рік поспіль спостерігати за ритуальним кружлянням влади довкола Майдану.

З року в рік те ж саме - бутафорське горе, клоновані спогади, номенклатурні співчуття. Перфектне втілення форми без змісту, помпезний білий шум, млява безнадія, задрапована в протокольний траур.

Справедливість - єдине, що могло б виправдати цю індиферентну циклічну панахиду. Справедливість, якої нема і вочевидь не буде.

Люди, які піднімаються до влади сходами з життів інших людей, завжди в боргу. Як би вони не намагалися цей борг інтерпретувати або переглянути.

Ніщо не виправдовує ігнорування справедливості. Ні томос, ні безвіз, ні армія, ні мова. А віра й поготів.

Невідомщені жертви - сумна карма, непідйомна чорна мітка для тих, хто вижив. І не лише для влади. Для всіх нас.

[vop]

Самое обидное, что антимайдановские твари теперь превратились в ахрененных майдановцев и начинают еще поучать, как надо чтить память "Небесной сотни". Они, видите ли, твари, осознали свои ошибки. Ты, сука, сделала ошибку, осознала, так заткнись и не крякай.

Капец, как таких сволочей земля носит.

[Vedma]

Это да. Сегодня так расколото общество. Те, кто тогда воспринимался патриотом, сегодня воспринимается врагом.
Те, кто нашему БТРовцу помогали чем могли, сейчас если что, будут у него на прицеле...увы...

[Дейнерис]

Ты, сука, сделала ошибку, осознала, так заткнись и не крякай.

Ты, кобель, ни одну из своих ошибок НЕ ОСОЗНАЛ. Более того, ты и сейчас - к концу пятого года войны - продолжаешь ФАНАТЕТЬ от страны-агрессора и её ботоксного царя, и делать всё, чтобы уничтожить Украину и притащить сюда свой вонючий руцкиймир! При этом прикрываясь погибшими на Майдане, на фронте и т.п., т.е. тем, что для патриотов СВЯТО! Ты продажная кацапская шавка! Ты НЕ СМЕЕШЬ открывать свой поганый рот!
Капец, как таких сволочей земля носит!

[Абориген]

Это да. Сегодня так расколото общество. Те, кто тогда воспринимался патриотом, сегодня воспринимается врагом.
Те, кто нашему БТРовцу помогали чем могли, сейчас если что, будут у него на прицеле...увы...

Что-то с Реверсом случилось? Поменял убеждения?

[Илларион]

Это да. Сегодня так расколото общество.

Когда это случилось, до Майдана, во время или после Майдана?

[Порохобот]

Что бы не затерялось.

Порошенко - 1 из немногих, кто пытался сдерживать майдан в мирных рамках.

Но правых и Яныка это не устраивало.

[Порохобот]

Sergii Ivanov обновил статус.
1 ч. ·
Страшно п'ятий рік поспіль спостерігати за ритуальним кружлянням влади довкола Майдану.

З року в рік те ж саме - бутафорське горе, клоновані спогади, номенклатурні співчуття. Перфектне втілення форми без змісту, помпезний білий шум, млява безнадія, задрапована в протокольний траур.

Справедливість - єдине, що могло б виправдати цю індиферентну циклічну панахиду. Справедливість, якої нема і вочевидь не буде.

Люди, які піднімаються до влади сходами з життів інших людей, завжди в боргу. Як би вони не намагалися цей борг інтерпретувати або переглянути.

Ніщо не виправдовує ігнорування справедливості. Ні томос, ні безвіз, ні армія, ні мова. А віра й поготів.

Невідомщені жертви - сумна карма, непідйомна чорна мітка для тих, хто вижив. І не лише для влади. Для всіх нас.

И потому надо выбрать того кому на жертвы ваши вообще плевать.

[ahez]

очень актуально!

17 листопада 1990 року президент ЧСФР Вацлав Гавел виступає з промовою. Вона була присвячена річниці Оксамитової революції. 17 листопада 1989 року студенти вийшли на мирну демонстрацію, згадуючи Яна Оплетала, який загинув у листопаді 1939 року під час протестів проти нацистської окупації. Але комуністична влада жорстко розігнала студентську демонстрацію. Побиття студентів переросло у Оксамитову революцію. Комуністичний режим впав.

повний текст промови Вацлава Гавела

[habubabur]

Порошенко - 1 из немногих, кто пытался сдерживать майдан в мирных рамках.
Но правых и Яныка это не устраивало.

Вечер перестаёт быть томным.

[SergOv]

Это да. Сегодня так расколото общество. Те, кто тогда воспринимался патриотом, сегодня воспринимается врагом.
Те, кто нашему БТРовцу помогали чем могли, сейчас если что, будут у него на прицеле...увы...

Ну надо же, неожиданность кака.
Ну кто бы только мог подумать !?

[Alex75]

https://www.istpravda.com.ua/columns/2019/02/20/153708/

Скільки ще треба зробити!

Вацлав Гавел

17 листопада 1990 року президент ЧСФР Вацлав Гавел виступає з промовою. Вона була присвячена річниці Оксамитової революції. 17 листопада 1989 року студенти вийшли на мирну демонстрацію, згадуючи Яна Оплетала, який загинув у листопаді 1939 року під час протестів проти нацистської окупації. Але комуністична влада жорстко розігнала студентську демонстрацію. Побиття студентів переросло у Оксамитову революцію. Комуністичний режим впав.

Шановні присутні, любі співвітчизники,

в останні роки, а головне – в останні місяці перед минулорічним листопадом більшість із нас, мабуть, дуже добре відчували, що напруга в суспільстві дуже швидко зростає, а прірва між світом офіційних промов та реальним світом глибшає й глибшає.
Ми відчували, що далі так тривати не може й що має щось статися.
Але ніхто з нас не знав, коли це станеться і як це станеться. Ніхто з нас не знав, що саме стане тією останньою краплею, що переповнить чашу терпіння, чи камінцем, що зрушить з місця цілу лавину.
Лавину зрушили студенти, які минулого року вирішили вшанувати пам’ять Яна Оплетала й відзначити Міжнародний день студентства, зібравшись на незалежну маніфестацію. Що було потім, усі ми чудово знаємо.
Минув рік.
І зараз стоїмо тут всі такі розгублені.
Ми дуже добре усвідомлюємо, скільки всього ще нам потрібно зробити, і задаємося питанням, чому ж так важко нам дається наша спільна справа; чи не недооцінили ми спадок старого режиму чи не переоцінили самих себе; чи це, можливо, хтось спеціально гальмує нам нашу роботу й псує нам усе, чи це ми самі все собі псуємо.
І сьогодні цілком справедливо запитуємо: чому за цей рік нам не вдалося виконати навіть те, що здавалося найпростішим, наприклад, завершити розслідування минулорічного розгону мирної демонстрації і покарати справжніх винуватців?






Чому не відновлено історичну справедливість?
Чому наше політичне середовище досі отруюють демагогії та політична, національна й расова нетерпимість?
Чому після того, як ми гуманним шляхом скинули негуманний режим, настільки стрімко розвивається злочинність?
На кожне з цих і подібних запитань існує багато різних конкретних відповідей і пояснень.
Однак нічого з цього не змінить найголовнішого: нашим суспільством блискавично ширяться незадоволеність, нервовість, невпевненість, нетерплячість і розчарування.
Це цілком зрозуміла річ, яка навіть може зіграти нам на руку: адже саме ця нетерплячість може стати тим потрібним поштовхом до того, щоб зміни в суспільстві відбувалися швидше й впевненіше.
Нервовість і нетерплячість – самі по собі – аж так сильно мене не лякають.
У рази більше мене лякають інші речі, які набагато частіше додаються до двох попередніх – ворожість, ревнивість, злодумство, взаємні обмовляння та обвинувачування, заздрість і надмірне самолюбство. Здається мені, що наше суспільство помітно заразилося цими недугами.
Невже ми справді народ, що здатен оживити всі свої хороші риси лиш раз на двадцять років і то – всього лиш на кілька місяців?
Невже ми справді народ, який буде мовчки підкорятися, а коли вже почне затікати й у колоші, будемо лише змагатися в риторичних промовах і взаємних обвинуваченнях?
Мені не хочеться вірити, що це наша єдина й головна історична альтернатива.
Мені не хочеться вірити, що в чеських і словацьких душах і в чеському й словацькому суспільному житті не може назавжди переважити ввічлива мудрість.
Деякі студенти почали закликати своїх громадян присвятити сьогоднішнє зібрання медитації над самими собою. Так, замислімося ж над самими собою!
Спробуймо подумати про своє життя спокійно, відсторонено і в світлі власної совісті!
Спробуймо поглянути на себе з ширшої, так би мовити загальнолюдської перспективи й спробуймо зрозуміти, яких обрисів набуває наша провінційно тупувата поведінка в очах цивілізованого світу!
Хорошим імпульсом до сьогоднішнього саморозтину я вважаю радісну новину, що саме зараз нас удостоїв своїм візитом представник однієї з найстарших демократій у світі, найвищий представник великого й свободолюбного народу, президент США Джордж Буш.


Двісті з гаком років тому ця новостворена держава перебувала в схожій до нашої сьогоднішньої ситуації. Нова демократія опинилася перед новими випробуваннями.
Погана фінансова й економічна ситуація, сумніви щодо міжнародного статусу країни й чвари між окремими штатами конфедерації і між окремими політиками навіть ставили пі сумнів майбутнє країни й її територіальну цілісність.
Ухвалення американської Конституції опинилося під величезною загрозою.
У найважливішому політичному документі того часу, у "Федералісті", Олександр Гамілтонтак оцінював ситуацію:
"Серед найважливіших перепон, які доводиться долати новій конституції на своєму шляху до узаконення, досить легко розпізнати очевидний інтерес певної групи людей у кожному зі штатів у тому, щоб противитися всім змінам, які можуть обмежити їхні повноваження та прибутки й важливість адміністрацій, які вони представляють; а також ненормальне марнословство іншої групи людей, які хочуть скористатися хаосом, що царить у країні, для досягнення своїх цілей".
Ці рядки можна було б написати й про нашу країну сьогодні. І не варто втрачати оптимізм, адже Сполученим Штатам удалося подолати тогочасну кризу й перетворитися на надійну фортецю демократії для власних громадян і джерелом натхнення та надії для тих, хто потерпає від гніту та несвободи в інших країнах.
Як Сполученим Штатам удалося цього досягти й як цього можемо досягти ми?
Насамперед Америці вдалося досягнути згоди щодо основного закону країни – американської конституції – яка міцно закріпила й досі захищає фундаментальні права людини: свободу слова, переконання, вільних зібрань та об’єднань, а також свободу вільно звертатися до уряду зі своїми проханнями та скаргами.
По-друге, удалося переконати американських законодавців у необхідності сильної федеральної влади, яка, однак, залишає за собою лише найнеобхідніші повноваження, необхідні для збереження державного суверенітету, забезпечення обороноздатності країни, для відстоювання міжнародного авторитету Сполучених Штатів як єдиного цілого та вільного поширення матеріальної й нематеріальної власності в усій країні.
Решта відноситься до повноважень держави й народу.
Зберігши широку децентралізацію влади, американці розв’язали руки вільному прийняттю рішень та творчій енергії.
Це рішення було вираженням довіри в розум та моральність вільного громадянина, вираженням розуміння того, що громадянин і держава несуть відповідальність одне перед одного лише в рамках, встановлених законом, вираженням переконання, шо громадяни здатні управляти багатьма речами набагато краще, ніж би це вдалося державі.
Демократична процвітаюча Америка – це результат зусиль багатьох поколінь вільних громадян. У нас немає іншого шляху, аніж докласти стільки ж зусиль, шукати помилок самим у собі й відстоювати свої свободи, не обмежуючи при цьому свободи інших.
Шановні друзі,
рік тому переміг свободолюбний дух наших народів над насиллям та тоталітаризмом. Вірю, що зараз у кожному з нас переможе розум, порядність і толерантність над ревністю, егоїзмом та нетерпимістю.

[rrri]

Ну надо же, неожиданность кака.
Ну кто бы только мог подумать !?

А шо , светлое будущее откладывается? Опять?

[Mikela]

Это да. Сегодня так расколото общество. Те, кто тогда воспринимался патриотом, сегодня воспринимается врагом.
Те, кто нашему БТРовцу помогали чем могли, сейчас если что, будут у него на прицеле...увы...

Можна подумати, що за попередні роки незалежності суспільство було монолітним. Просто, майже непомітно, підкрадається певний момент для нових змін.