Походы и покатушки

[tarik84]

А было это так

И реальный трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=gbfvmutiiblqgsca

[Uran-236]

пожалуйста все вопросы в соседней теме,не флудите здесь!

[xberzx]

http://www.cycleua.info/2016/05/07-09052016.html

[Uran-236]

Даже обычные 50км по городским епеням можно разнообразить, если затолкать велик на очередной заброшенный дом.
Наверху красивый вид. Велосталкерство рулит!

[Uran-236]

А я вот думаю куда можно поехать?

Вы с мужем или одна?

[klio_li]

про то, стоит ли преодолевать около 5000 км для того, чтоб покататься на велике, написано вот ТУТ
п.с. ссылки на трек и смартовские фотки - в конце повести.
п.п.с. нормальные фотки будут позже)))

[Uran-236]

90+км=7+2 велочеловеков>>>пьянящий аромат цветущей акации/березовые рощи/палеовулкан/мостики/фрирайды по полям,пшенице,траве по пояс,заброшенным фермам,и т.п./яростные грозовые тучи/злобные аборигены/озеро в карьере с бирюзовой вода, грунтовки и тропы по берегам Суры,и конечно же Сухачевская балочка на закуску.
Rock on!

[Йенифер]

остальные фотки тут

Уважаемые форумчане и модераторы, я очень прошу прощения за офф, но мне кажется велосипедисты, которые часто бывают на покатушках за городом смогут помочь. Подскажите где у нас, желательно поближе, можно найти ковыль, очень нужно. Может кому попадался.. Спасибо!

[Skr1m]

Здравствуйте!, очень бы хотел поучаствовать в велопоходе, на 1-3 дня, будет ли что-то подобное в ближайший месяц ?

[Uran-236]

[Uran-236]

ФОТОколлекция от Юры
Отчет от Наташи

[Avena]

Очень красиво! Молодцы )))

[Uran-236]

Заключительная часть кривбасской велотрилогии выдалась яркой-
В этом году уже выдержав грязи макортовских берегов и головокружительные пропасти штолен,
было решено отправится вдоль Ингульца. Собрав все лучшее из предыдущих треков вдоль этой речки, что можно успеть посмотреть за 7 часов..и понеслась))

Бушующая стихия сурова

Подвесные мосты на месте

Броды через быстрое течение

Все перекаты, да перекаты

Тропа вьется вдоль величественных "Скель МОДРу"

Высокой жд мост(52м),проезжающий поезд добавил адреналина.

Бон аппетит

музей самолетов

Дорога есть ,ее просто не видно.

живописные карьеры

[Uran-236]

и еще немного...

каменистые берега

каждый желающий может попробовать поднять вертолет

перекур

привал

синглтреки по роскошным травяным коврам

суровые пороги

когда лень выстегиваться

cамый огромный и редкий экспонат

почти все в сборе

техничный траверс в живописный каньон

[Uran-236]

и еще фрагмент для передачи атмосферы

[Uran-236]

[Avena]

и еще фрагмент для передачи атмосферы

С ума сойти, вот это мощь!!!

[Schved]

План мероприятия.
Начало сбора 18.06 в 7.30 – 7.40 на Южном вокзале.
Встречаемся, здороваемся/знакомимся, общаемся.
Покупаем билеты. http://www.dp.uz.gov.ua/ukr/timetabl...mbertrain/6405
В 7.50 (можно раньше) идем не платфому, пакуем велы (кому влом - просто снимает переднее колесо и платит 15-20 грн. за провоз велика), грузимся в последний вагон.
8.21 – 12.00 – катимся в дизеле, общаемся, кто недоспал, может поспать.
В 12.00 – перетаскиваем велы и баулы в тамбур, готовимся на выход.
12.08 – 12.10 – выгружаемся из вагона на станции Желтокоменка.
12.10 – 12.30 – собираем/нагружаем велики и выдвигаемся к плотине Шолоховского водохранилища по треку: http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fil...reenLeave=true
Теп неспешный – 15 км/ч, т.к. мой пятилетний сын едет своим ходом на 20-тых колесах.
Приезжаем на дамбу – любуемся с нее паорамой водохранилища с одной стороны и каньоном Базавлука с другой. Фоткаем, пьем, точим конфетки.
Далше по треку до каньона Каменки, его мы обьзжаем сначала с оодной стороны, потом с другой, в процессе любуемся видами, фоткаем. Далее через Токовское (где пополняем запасы воды) едим на водопады.
На водопадах хостимся, купаемся, при желании катаемся смотреть гранитные карьеры.
Встречаем группу Юры Бина (Билыка), которая едит своим ходом.
Ужин, костер, общение.
Утром 19.06: подъём, завтрак. Провожаем Юру с группой. Купаемся, собираемся.
В 11.40 выезжаем в Апостолово: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ikoatfkzvghvxupe
Приезжаем на вокзал, покупаем билеты, еду, питье в поезд.
http://www.dp.uz.gov.ua/ukr/timetabl...mbertrain/6408
Пакуемся, грузимся в последний(первый – как решим) вагон.
14.34 – 19.01 – катимся в дизеле, общаемся.
В 19.01. прибываем на Южный, выгружаемся, собираемся, разъезжаемся по домам

[Schved]

Всех, кто желает неспешно покататься по красивым местам, покупаться и пообщаться, приглашаю.
Кто хочет вкрутить 150+ по степной Украине в одну сторону, потом на следующий день обратно, но по другому маршруту и тоже пообщаться, покупаться (если бы не обещание показать водопады семье, то я бы поехал так) приглашаются в компанию к Юре Бину

[Soldier_of_Fortune]

Чернівці-Одеса 4-11.06.2016

Трек http://www.gpsies.com/map.do?fileId=sbyuhofsxliisqnt
650 км, 6,5 км набору висоти та 6,7 км спусків. 5,5 днів.

Ця ділянка, де Україна та Молдова ділять навпіл Дністер, була для мене загадковою. Цей маршрут я запланував ще взимку. Таким чином я по воді та на ровері проїзжаю повністю по всій довжині Дністер.

День 1.

Наш поїзд приїхав у Чернівці о 10 ранку. Зібралися та поїхали вже відомим маршрутом у напрямку Хотина. Перші 400 км маршрута вигладають як лінія пульсу серця у режимі підйом-спуск. До Кельменців 80 км доїхали, перша цікавинка - Шишкові пагорби подивились лише здалеку не зупиняючись та не фотографуючи.
Фото з інету



Взагалі сприйняття притупляється, коли навколо краса майже кожен день. Подібні скелі ми вже бачили раніше. Середня швидкість була невеликою 14 км/г, але вже о 19.00 ми під*їзжали до Новодністровська та Дністровської ГЕС (150 км). Одразу видно що місто нове, дороги нові, навколо різні промислові об*єкти для будівництва ГЕС та купа об"єктів для декомунізації

З міста до Дністра дуже крутий спуск униз, з моїм одним гальмом було важкувато .

Шукали місце для ночівлі, але прийшлося стати під технологічною дорогою. Вода у Дністрі тут чиста та холодна як у колодязі. З частим диханням швидко помилися. Ще з"ясувалася цікава обставина - рівень води підіймався на очах, ми знаходилися під дамбою. Речі покладені на метр від води через 10 хвилин намокли. Постійно стояв гул потужного електротрансформатора. По асфальтованій дорозі пробіг їжачок, немов натякаючи "де ви стали дурні?". Сил переміщуватись на інше місце вже не було, я періодично визиряв з палатки та ліхтарем присвічував на рівень води.

День 2.

Наше місце ночівлі


Про речі. Спальник літній 1 шт. на двох, палатка типу "АТБ", матраси надувні 2 шт. Десь вийшло на двох 10 кг. Перед поїздкою в мене було "знешкоджено" переднє 26" колесо майстром з базару, прийшлося поставити переднє 28" з Ракети. Їхалося чудово. Оленка везла десь 3 кг у наплічнику, я в мішку зі спальника на металевому багажнику (вага 800 грам, 60 грн., з "Озерки"). Вночі було прохолодно, але не дуже, також це сприяло схудненню, треба набирати форму на сезон .



На задьому плані на горі зправа "нижня водойма ГЕС", мабуть працює як акумулятор енергії.




Їдемо на Дністровську ГЕС

Верхня водойма



Внизу дамби



Виїзжаємо з Чернівецької у Вінницьку область



Дністровська ГЕС



Ми вирішили змінити маршрут з траси на дорогу вздовж Дністра щоб приїхати прямо до Лядського скельного монастиря.

Почалися такі круті гори, що пішки ледве повзеш

Перелізли та спустилися, тепер дивимось на нижню водойму ГЕС з іншого берега.
Білі плями мабуть утворені переливами води



Поля маків навкруги



За с. Козлів починається заборонена зона, але так хочеться цього забороненого подивитися.

с Козліва у Київ нам не треба



Дністровська ГЕС-2



І тут нас прийняли прикордонники, я навіть не побачив звідки вони вийшли! Перевірка документів, питання "звідки та куди". Все було чемно.

Після перевірки - любов до батьківщини



Їдемо далі до монастиря





"Лядівський Свято-Усікновенський скельний монастир розташований на високих крейдяних кручах з цілющими джерелами, з яких відкривається приголомшлива панорама долини Дністра. За переказами, заснований в 1013 році Антонієм Печерським, який повертався в цей час з Афона в Київ"

Панораму з інету можна подивитись тут https://goo.gl/maps/RyPsxoXWj1p













Монастир заповнений паломниками, на стоянці купа автобусів. Навіть бачив групу роверистів, які приперлися у сам монастир з роверами та намагалися там їхати. Також присутній майданчик для гвинтокрила (мабуть для особливих випадків, як комусь з олігархів припече )

Далі ми пообідали та скупалися, але трохи вище по течії, бо річка Лядова, що впадає у Дністер, дуже каламутна.

Вигрібаємо але по гарному асфальту нагору на трасу. "Бабка молиться - асфальт строїться".

Всього 30 км, а вже 2 година дня.

Їдемо до Могилів-Подільського дивитись Міст дружби між Україною та Молдовою.
Міст був переповнений фурами, не вдалося побачити повністю.



Ось фото з інету

https://static.panoramio.com.storage...e/75619353.jpg

Під"їзжаємо до Бронниці. Люті підйоми, йдемо пішки.

Прийшлося у наступому селі трохи вжити, згадали добрим словом Велошизоїда і Ко.

Їдемо до Ямполя - міста козацької слави.

"Під час Хмельниччини місто якийсь час було під контролем повстанців. Під час несподіваного для повстанців та міщан нападу коронного війська взимку 1651 року було ними взяте; загинули близько 6000 козаків та волохів".

Вже час ставати на ночівлю, можна у парку перед Дністром у Ямполі, але у місті ми не ночували - шукаємо далі. Виявилась незручність - кар"єр у Молдові навпроти, що гуркотів як пекельна машина.



Також було незручно ночувати у прикордонній смузі. Сховалися за селом у кущах.
Падлючий кар"єр вмикався і вночі, але спалося добре.

День 3.

Молдовський берег



Знов шкребемося на трасу пішки.

Один надувний коврик я не зміг заклеїти - купили у с. Піщанка фольговану теплоїзоляцію шириною 1 м як раз на двох.

Зустрічаються велетенськи лелеки




Почалися старовинні кам"яні дороги



Кожне село розташовано внизу. Коротка характеристика доріг "легко ви тут не проїдете"



Проїхали поруч з пунктом пропуску у так зване Придністров"я. Якісь похмурі будки-харчевні.

Кожень вечір ми ставали на ночівлю десь о 21.00.

День 4.

Дубова роща за с. Чечельник





Ну нарешті Одеська область! Тут наші гірські поневіряння повинні скінчитися



Велопарк "Укрпошти" у с. Перейма



Перед м. Балта нас обігнав чудернацький німецький всюдихід жовтого кольору з будкою-будинком заввишки 4 м. На ньому намальоване авто з кривими великими колесами та причеплена байдарка на даху.

У Балті ми знайшли АТБ та поповнили запаси смаколиків. І тут до нас підійшов водій цього авто. Спілкувалися дуже приємно англійською майже 10 хвилин.
Він на пенсії та подорожує з дружиною від Німеччини через Польшу. Проїхав також наш маршрут та їде теж до Одеси. Каже що "дуже добрі люди в Україні та йому тут неймовірно подобається", їде тільки через малі села та міста - немов час зупинився у них. Дуже відрізняється Україна від тої, що показують на німецькому ТВ. Ось така різниця. Людина може просто підійти та познайомитися. Ми потиснули один іншому руки та сподівалися зустрітися вже на морі .

В обід ми пили кефір та їли булочки, щоб економити газ та час.





Котовськ - місто бетонних плит



Перед трасою М13 ми трохи блуканули та поїхали паралельною дорогою через Мардарівку.

"Товтри" у Одеській області



На мальовничому пагорбі над с. Стоянове заночували







День 5.

Це була найхолодніша ніч. Але вже о 6-тій ранку сонечко стало гріти нас.



Проїхали повз пункт пропуску Кучурган. Та повернули з запланованого маршруту на Лиманське до соборів.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

















Собор Пресвятої Трійці





І тут я пробився склом та колючкою від акації двічі за всю подорож



Оленка пообіцяла німцю, що з Балти ми доїдемо за 2 дні до моря.
Я також пообіцяв Оленці, що вона доїде до моря
Секрет нашої наснаги - суп зі спаржею фірми Оріфлейм, надавав нам крила усю подорож!

Далі нас чекала цікава розвилка на транзитній ділянці через Молдову у пункті пропуску "Маяки".

Переїхали Дністер, купа рибалок. Завчасно сходили у туалет, бо зупинятись далі неможна.
Потік машин скажений, їхати неприємно.

Прикордонник швидко перевірив документи та виписав папірець "П.І.Б. та 2 велосипеди". Один раз на дорозі перевірив молдовський прикордонник. Сходити з дороги не можна, але за 20 км я не втерпів, сходили помаленькому у кущі.
Потім на в"їзді в Україну мені задавали питання, що ми там робили у кущах, але по рації хтось повідомив що "все ок" )).
До моря залишалося 50 км, але вже темніло - вирішили стати у Дністровській затоці.

День 6.

Вже можна не поспішати







У Білгород-Дністровському поповнили запаси продуктів, щоб не купляти у Затоці.

У с. Шабо придбали дуже смачне та недороге вино.



Дорога 5 км через виноградники



А ось і море! Йо-ху-у-у!



На морі сильний вітер, вода теж холодна. Але скупалися!

Відкриваю вино без штопора. 5 хвилин шаманства - хопа і пробка всередині.



У нас майже 2 дні моря!

Захід сонця



День 7.

Сніданок з кавою у спальник та на морі - це крутіше ніж кава у ліжко!

Кава у банці з під кільки





Біля моря ночі були найтепліші, хоча вітру було найбільше. В нас закінчився газ та залишився всього 1 сірник







День 8.

Електричка до Одеси. Поїзд додому.

Ми це зробили! Казкова подорож!

Дякую за увагу!