Государственный статус русского языка в Украине: "ЗА" и "ПРОТИВ"

[krissa]

...

[TZETZE]

Или тебе, бульбашский запроданец, перечислить все 10 тыщ по именам!
Не надо?...или таки надо?

Ага. Опять оскорбления белорусов.
Крыса - просто ведет себя как европейка, показывает мастер-класс евроинтеграции. От нее так и веет законностью и демократией.

[TZETZE]

А знает ли Крыса про такой Закон Украины как 15.05.2003 № 802-IV ?
А знает ли Крыса про такой международный договор Украины(договор с ЕС) как CETS 148?

[SergOv]

Да ей похрен.
В ней воспитали ненависть куда надо.
Готовый получился плод.

[TZETZE]

и понимаю свою ущербность, как носителя мовы, в силу отсутствия языковой практики.
Если завтра объявят обязательным употребление укр.мовы, я соглашусь, приму как данность и сделаю все, чтобы мой мир был как можно отдаленнее от русского.

А я дуже добре знаю українську мову та усвідомлюю факт того що я - повноцінний носій мови.
А ота кріса неповноцінна що ненавидить усе навкруги - от вона смердить лайном.
Отакої!

[Mikela]

Ага. Опять оскорбления белорусов.
Крыса - просто ведет себя как европейка, показывает мастер-класс евроинтеграции. От нее так и веет законностью и демократией.

Ти, як совок, навіть не можеш впивсатися за білорусів, бо вони вже кують своє майбутнє без тебе.

Почему беларуский сувенир возбудил русских

XVII век в истории моей Родины вышел, скажем так, непростым. 55 лет из 100 прошли в различных войнах на восточной границе. Наиболее разрушительный период — с 1655 по 1667 – вторжение армии Царства Российского при поддержке казаков. На 2 года тем удалось занять даже Вильню — столицу государства. В той войне, кстати, страна потеряла более 50% населения (в восточных регионах более 75%).

Слова «Пора! Пора!» имеют непосредственное отношение в разрушительной войне и перелому в ней, после которого оккупанты поехали «за поребрик».

Итак, Могилёв, 1661 год. Уже 4 года под оккупацией. К слову, когда русские занимали город (Магистрат его сдал без боя в обмен на жизнь гарнизона, насчитывавшего аж целых 200 человек) царь обещал и мещан не грабить и вольности оставить и от лихих людей защищать. Да вот проблема - защитники с царём приехали. Ну те, которых через 355 лет назовут зелёными человечками. Тогда они были красными – и кафтаном и мордой лица.

Но одно дело слова, другое — дела. Вояки начали реально напрягать местных жителей — бухали безбожно, за постой не платили, на рынке любили товар отжать. Магистрат пытался писать жалобы — мол, договор подписали, исполнять надо. Бесполезно.

Напрягали и проблемы обменного курса. Могилёв до оккупации был богатым торговым городом. Ходовая валюта с иностранцами была, естественно, не золото (ну не настолько же богаты) – серебро. А у русских валюта традиционно деревянная. Ну или медная. Вот цитата из челобитной стрельцов царю:

«по твоему указу, велено нам быть на твоей службе в Могилеве городе, а твое жалованье и суточные дают нам, медными деньгами; а в Могилеве мещане медными деньгами не торгуют и не принимают у нас медных денег за хлеб и за всякий харч и за одежду, и мы от их, мещан, от такого бунтовства в конец погибаем голодною смертью.»

Получаем уравнение: хамоватое поведение + неплатёжеспособность = Сильно напрягают.

А тут ещё беда случилась – прислали московских попов, которые сошлись во мнениях с немногими православными, жившими в городе. Снова конфликт, который заканчивается тем, что священники банально грабят Могилёвскую братскую школу. Умыкнули типографию, большую часть книг вывезли (те, что не смогли — сожгли). В скрутили и вывезли в «просвещённую державу» печатников, которые умели книги печатать и школьных учителей.

Видя это, начинают жители вольного града думать. И проявляется тут ключевое отличие менталитета. Если сравнивать с украинцами, то наиболее ярко это проявляется в реакции на обиды.

Что будет, если обидеть украинца? Поедет драться. Сразу! Но если обидчик скажет - «извини», да стол накроет - отойдёт украинец. Добрая нация.

Беларусы не такие. Наши люди - мелкие западлисты по сути своей. Обидишь беларуса, плюнешь в лицо - утрётся. Но строчку в разделе дневника «надо помнить» черканёт. Потом будет тебе улыбаться, жить рядом. И ждать момента. Придёт момент - замочит нахрен.

Мещане улыбаются и планируют решение московской проблемы. Идея была в том, чтобы воспользоваться «красным носом» гарнизона: устроить праздник и взять всех «тёпленькими».

Для этого кузнецы делают оружие. Массово стачивается или теряется кремень, а то и весь мушкет. Работа кипит, работы много: гарнизон по разным оценкам составлял от 2 до 7 тысяч хорошо вооружённых орков.

Беларусы улыбаются «защитникам» и готовят веселье на масленицу.

Но вот беда, 1 февраля пара руссо-туристо по своей привычке на торговой площади решили бублики «отжать». Но не как всегда - половину, а все. А заодно и поприставать к привлекательным торговкам. Торговкам это не понравилось. Бургомистру Язэпу Леонтовичу тоже.

Бургомистр сказал одно слово «Пора!». Потом повторил «Пора!». Все всё поняли. Короче, 3 часа и весь семитысячный гарнизон был вырезан. Повторю, не побеждён. Беларусы не ставили цель победить в битве. Они ставили цель зарезать нахрен: не одержать «славную козацкую победу», а кардинально решить «московскую проблему». Возможно не красиво, грязно. Но зато чертовски эффективно. Что и сделали.

Около 40 человек правда оставили в живых. И это тоже был план. Извините, но копать 7 тысяч могил в мёрзлом грунте (февраль на дворе) – удовольствие ниже среднего. Магистрат к тому же за такую работу должен платить. А денег жалко. Вот и решили часть орков оставить поработать. Когда те завершили дело их в качестве поощрения отправили назад. К царю, чтобы те передали «в Могилёве вам не рады».
https://site.ua/igar.tyshkevich/7105...budil-russkih/

[Mikela]

А я дуже добре знаю українську мову та усвідомлюю факт того що я - повноцінний носій мови.
А ота кріса неповноцінна що ненавидить усе навкруги - от вона смердить лайном.
Отакої!

Ти, аріорі не можеш бути носієм української мови, бо для тебе Україна, як самостійна й незалежна, не задовольняє твоє совкове збочення , бо вже не шансів по збереженню совка, в якому ти психологічно застряв.

[TZETZE]

Стули вже пельку, нездаро!
Які ж вишивані особини дурні, навіть не дурні, - безглузді...


І ще - жодна вишивана істота мені не відповіла чи доречно називати білорусів "бульбаши". Це дуже поганий симптом.

[watra]

А я дуже добре знаю українську мову та усвідомлюю факт того що я - повноцінний носій мови.
А ота кріса неповноцінна що ненавидить усе навкруги - от вона смердить лайном.
Отакої!

ти плутаєш такі речі як гикавка та заїкання..
і це тебе ідентифікує.

[Mikela]

Да ей похрен.
В ней воспитали ненависть куда надо.
Готовый получился плод.

На противагу, ти як совок і гібрид без плоду, так що проїхали.

[Mikela]

Стули вже пельку, нездаро!
Які ж вишивані особини дурні, навіть не дурні, - безглузді...


І ще - жодна вишивана істота мені не відповіла чи доречно називати білорусів "бульбаши". Це дуже поганий симптом.

Що ти придурок і совок, то це вже всі зрозуміли, а що ще тупий - то не всі.

[TZETZE]

Ти, аріорі не можеш бути носієм української мови

Вийми прутня з рота та спілкуйся українською мовою.

Тепер до того що ти бовкнув:

Апріорі (лат. a priori — первісно) — те, що передує досвіду, є філософським терміном. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.
Простіше говорячи апріорі це — істина. А істина, як відомо, не підлягає ніяким сумнівам і існує незалежно від нашого особистого світогляду, і не має ніякого відношення до поняття правда, яка може бути у всіх своя й дуже часто помилкова.

А насправді носій мови (англ. native speaker) — представник мовної спільноти, який володіє нормами мови, активно вживаючи цю мову (зазвичай вона є для нього рідною) у різних побутових, соціокультурних, професійних сферах спілкування. Роботою з носіями мови, а не з текстами, займається польова лінгвістика.
Критерії визначення носія мови:
У науці виділяється декілька критеріїв ідентифікації людини як носія певної мови. Згідно з шістьма найбільш поширеними, носій мови - це індивід, який

- засвоїв мову в ранньому дитинстві (під час критичного періоду) від своїх батьків -- носіїв мови
- має інтуїтивне, природне знання мови (наприклад, здатний легко і неконтрольовано розуміти не звернену до нього мову)
- здатний до спонтанної мови без затримок
- комунікативно компетентний (розпізнає різні типи релевантних мовних ситуацій і може поводитися відповідно до прийнятих комунікативних норм)
- сприймає себе як члена мовної спільноти
- розмовляє без акценту.
Якщо індивід має не усі, але більшу частину цих ознак, то його можна визначити як "такого, що наближається за рівнем до носія"

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D...BE%D0%B2%D0%B8

Але ще є білінгвізм:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94...81%D1%82%D1%8C

Двомо́вність (білінгві́зм) — реальна соціально-мовна ситуація, сутність якої полягає у співіснуванні і взаємодії двох мов у межах одного мовного колективу. Людина, яка здатна використовувати в ситуаціях спілкування дві різні мовні системи, — двомовна (білінгв), а сукупність відповідних умінь — двомовність (білінгвізм).

Тобто, незважаючи на ламент Мікели, я справді є носієм української мови. Крапка.

[TZETZE]

Бачу, про доречність називати білорусів "бульбаші" нічого Мікела нам не розповість.
Бо брехливий та склизький...

[Mikela]

Вийми прутня з рота та спілкуйся українською мовою.

Тепер до того що ти бовкнув:

Апріорі (лат. a priori — первісно) — те, що передує досвіду, є філософським терміном. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.
Простіше говорячи апріорі це — істина. А істина, як відомо, не підлягає ніяким сумнівам і існує незалежно від нашого особистого світогляду, і не має ніякого відношення до поняття правда, яка може бути у всіх своя й дуже часто помилкова.

А насправді носій мови (англ. native speaker) — представник мовної спільноти, який володіє нормами мови, активно вживаючи цю мову (зазвичай вона є для нього рідною) у різних побутових, соціокультурних, професійних сферах спілкування. Роботою з носіями мови, а не з текстами, займається польова лінгвістика.
Критерії визначення носія мови:
У науці виділяється декілька критеріїв ідентифікації людини як носія певної мови. Згідно з шістьма найбільш поширеними, носій мови - це індивід, який

- засвоїв мову в ранньому дитинстві (під час критичного періоду) від своїх батьків -- носіїв мови
- має інтуїтивне, природне знання мови (наприклад, здатний легко і неконтрольовано розуміти не звернену до нього мову)
- здатний до спонтанної мови без затримок
- комунікативно компетентний (розпізнає різні типи релевантних мовних ситуацій і може поводитися відповідно до прийнятих комунікативних норм)
- сприймає себе як члена мовної спільноти
- розмовляє без акценту.
Якщо індивід має не усі, але більшу частину цих ознак, то його можна визначити як "такого, що наближається за рівнем до носія"

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D...BE%D0%B2%D0%B8

Але ще є білінгвізм:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94...81%D1%82%D1%8C

Двомо́вність (білінгві́зм) — реальна соціально-мовна ситуація, сутність якої полягає у співіснуванні і взаємодії двох мов у межах одного мовного колективу. Людина, яка здатна використовувати в ситуаціях спілкування дві різні мовні системи, — двомовна (білінгв), а сукупність відповідних умінь — двомовність (білінгвізм).

Тобто, незважаючи на ламент Мікели, я справді є носієм української мови. Крапка.

Розумієш, ти можеш тільки користуватися набором символів, яку ти називаєш українською.
Що б бути носієм мови, потрібно бути носієм також української вишиватої культури, яка ворожа тобі.
Ти свій вибір зробив, а приколювати, ми всі мастаки.

[TZETZE]

Носій мови - той хто знає мову та володіє нею, от і все.
Я не можу бути напівносієм мови бо, наприклад, вмію римувати
та генерувати віршики українською а це не є шаблонною дією.

От у Вікіпедії немає такої статті українською, але я надам її російською:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D...8B%D0%BA%D0%B0

В социолингвистике разработана типология носителей, ориентированная преимущественно на изучение уязвимых языков и языков, находящихся под угрозой исчезновения. Среди этих «промежуточных» носителей выделяются:

Полуносители (полуговорящие, англ. semi-speakers). Полуговорящие обладают полноценными навыками восприятия устной речи, но их возможности порождать речь в той или иной степени ограничены, главным образом, из-за бедности языкового опыта, однообразия входящей речевой информации (инпута), клишированности и предсказуемости ситуаций, в которых возникает необходимость использовать язык. Речь полуносителей может быть свободной и беглой, но в ней нередко обнаруживаются особенности, которые полноценные носители расценивают как ошибки. Речевая продукция полуносителей представляет собой манифестацию той формы языка, которую называют «эритажной». Полуносители составляют значительную часть коллектива говорящих на уязвимых языках.
«Остаточные» носители (англ. terminal speakers) обладают крайне ограниченной компетенцией. Они могут понять общий смысл несложных бытовых высказываний, но практически не могут говорить сами. Их речевая продукция сводится к застывшим выражениям, часто неточно воспроизведенным и сохранившимся в памяти в искаженном виде, так как их языковой опыт, обычно пассивный, получен в детском возрасте. Как правило, взрослые «остаточные» носители сообщают об угасании их способности говорить на языке.
«Помнящие» (англ. rememberers) «Носители-невидимки» (англ. ghost speakers). Они в явном виде отрицают, что знают язык, несмотря на то что до некоторой степени сохраняют компетенцию. Причиной этого отрицания может быть низкий престиж языка, травматичный опыт наказания за его использование, отрицательное отношение к нему.
«Неоносители» (англ. neo-speakers). «Неоносители» — это лица, декларирующие свою культурную и этническую идентичность и изучающие язык по сути как иностранный (L2), с помощью учебников или в условиях, приближенных к естественным, так как считают знание языка ключевым фактором национального возрождения, сохранения своей культуры. Существование круга потенциальных неоносителей — важнейший фактор успешности программ ревитализации языков. См., например, Гэльское возрождение.
Последние носители (англ. late speakers)
Уязвимые языки и языки, находящиеся под угрозой исчезновения, отличаются от языков с безопасным статусом главным образом характеристиками носителей: среди носителей уязвимых языков преобладают представители 1-6 типов, в то время как коллектив носителей языков, не находящихся под угрозой, состоит в основном из полноценных моноязычных носителей.

Але в Україні живуть білінгви, то ж розповідати казки про найсправжніших та несправжніх носіїв мови - то дурниці.

[krissa]

Беларус - это тот, у кого герб Пагоня и флаг красно-белый
А те у кого на авке флаг БССР (как у навозной цеце) или те, кто дрочит на "на лукшенковский пенсионный рай", как ватапенс левада - сраные бульбаши: родственники шараварных хохлов из эпохи "братских народов".
А цеце - просто говнокацапездал, косящий под бульбаша.

[Mikela]

Носій мови - той хто знає мову та володіє нею, от і все.

Носієм української мови може бути тільки вишивата і про це ти чудово знаєш.
В тебе українська є набір символів, не підтриманий культурою, до якої ти не маєш ніякого відношення, вона, та культура, для тебе просто недосяжна.

[TZETZE]

Що б бути носієм мови, потрібно бути носієм також української вишиватої культури, яка ворожа тобі.

Українська культура не є вишиваною. ЇЇ намагаються такою зробити шароварні патрійоти на кшталт Мікели, Кріси, Вєдьми, ОлєгаБ та інших діячів. Бо вдягнути вишиванку та стрибати гопака у шароварах набагато простіше за вивчання мікробіології, механіки польоту, теплофізики.
Простіше побудувати мазанки ніж будувати сучасні заводи. Вареники ліпити - набагато простіше ніж програмувати мікропроцесори та збирати електронні схеми.

Українська культура - не є карго культом шаровар та вишиванок. Але, звісно, у шароварах стрибати легше ніж будувати сучасні змісти буття. Легко брехати українцям про постіндустріальну добу не розуміючи змісту слова "постіндустріальний".
Та це все - щароварщина а не українство.

[TZETZE]

Я вот могу посоветовать Крісе закусывать, например.

Дзяржа́ўны сцяг Рэспу́блікі Белару́сь, сцяг Белару́сі — чырвона-зялёны сцяг з белым і чырвоным арнаментным малюнкам каля дрэўка. Бягучы дызайн быў уведзены ў 2012 годзе Дзяржаўным камітэтам па стандартызацыі Рэспублікі Беларусь і адаптаваны з агульным выглядам сцяга, зацверджаным на рэферэндуме мая 1995 года. Ён з'яўляецца мадыфікацыяй сцяга БССР 1951 года, які выкарыстоўваўся ў той час, калі краіна была адной з рэспублік Савецкага Саюза. Зменамі, унесенымі ў сцяг савецкай эпохі былі: выдаленне знакаў камунізму (сярпа, молата і чырвонай зоркі) і «пераварочванне» колераў арнаменту з белага на чырвоным да чырвонага на белым. Ад рэферэндума 1995 года некалькі сцягоў, якія выкарыстоўваюцца ўрадавымі чыноўнікамі і ведамствамі, зробленыя па ўзоры дзяржаўнага сцяга.

Сцяг Рэспублікі Беларусь


И вот попытки Кріcы рассказывать белорусам как они должны жить - чисто кацапский паттерн. Белорусы сами разберутся, без крiсиных советов. Захотят Пагоню - сделают.
А уж рассказы как на русском правильно называть что - это просто днище. Крiса - иди и расскажи китайцам что Украина это не Укэлань, расскажи американцам что Украина это не Юкрейн. Крiса - эталонная кацапка

[krissa]

Кацапчег сбегал на вики и узнал то, что я и без него знаю: как лукашенко вернул совковую символику в Беларусь.
Идинахер, мало того, что ты не беларус, так ты еще и псевдобульбаш, говнотролль.



ЗЫ
Справедливости ради в современой Беларуси такого же ватного гавна ....хоч греблю гати..