Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
|
https://amp.dw.com/uk/%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%BD%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D 0%BA%D1%96-%D1%86%D0%B8%D1%80%D д0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%B8-%D0%B2-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%96-%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%B5-%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D 1%94-%D1%87%D0%B8-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%94/a-54212603?maca=uk-Twitter-sharing&__twitter_impression=true
"Спершу заборонили викладання українською, потім почали завозити лише російські газети, далі перейменували вулиці. Це було лише кілька десятиліть тому, а сьогодні цю реальність намагаються подати як "споконвічну". Наталка Сняданко про русифікацію й освіту.
Бо плач не дав нікому ще свободи,
А хто борець - той здобуває світ
Люди, которые выступают за русский мир, пусть туда и катятся. Преподша, которая мне ХРЕНОВО читала информатику в 9 классе на русском, должна быть выслана из Украины.
В России ни в одной школе не преподаётся даже украинский как иностранный!!! А у нас тут в каждой второй школе русский - и так и надо.
Пусть сначала русские у себя начнут учить мову. А то приезжают - и не понимают. Я своих российских друзей понемногу обучаю мове.
Мирослава Барчук
4 дн.
Отже про мову, друзі. Лише одна цитата. Лише щоб нагадати шлях, ціну й відчути історичну точку, в якій ми перебуваємо.
Ця дівчинка — Людмила Старицька-Черняхівська, донька драматурга Михайла Старицького та Софії Лисенко (сестри композитора Миколи Лисенка). Майбутня письменниця, науковиця і громадська діячка, яку НКВД все життя переслідував за антирадянськість і українство і врешті вбив в телячому вагоні під час етапу до Казахстану в 1941, викинувши тіло з вагону.
Так ось, ця дівчинка згадує про те, як жилося наприкінці ХІХст. дітям україномовної киівськоі інтелегенції.
«Ми були першими українськими дітьми. Не тими дітьми, що виростають в селі, в рідній сфері, стихійними українцями, — ми були дітьми городянськими, яких батьки виховували вперше серед ворожих обставин свідомими українцями зі сповитку.
Нас було небагато таких українських родин... На той час серед київської російської інтелігенції, або, вживаючи краще вже витерте слово, — буржуазії, панували недобрі відносини до всього українського, а найбільше до самих "украйнофилов"; в найкращім разі це були якісь глузливі відносини, немов до "блаженненьких" — дурників.
Можна собі уявити, як переймали од батьків такі відносини діти, що, як відомо, переймають швидше за все саме недобре і мають так багато жорстокости в серці. Ми говорили по-українськи, і батьки говорили до нас по-українськи; нас вбирали дуже часто в українські вбрання.
І звичайно, і тим, і другим звертали ми на себе увагу, а разом з нею глум, посміх, кепкування, презирство. О, багато довелося прийняти нашим маненьким серцям гірких образ, незабутніх... Як дикі звірки, що з дитинства звикають до самооборони, ми повинні були змалку давати на кожнім кроці одсіч. Бідний молодий дитячий розум, бідне маненьке серце, — образою й зневагою отруєно їх з веселих, дитячих літ!
Я пам'ятаю, як з сестрою гуляли ми якось в Ботанічнім саду, звичайно, в українському вбранні, балакали між собою по-українськи. Нас взяли на глум, зчинилася гидка сцена: діти, а за ними й бонни та няньки почали глузувати з нас, з нашого вбрання, з нашої "мужицької" мови. Сестра вернулася додому з ревними слізьми. З цього приводу написав тато вірш, присвячений їй: "Не сумуй, моя доле кохана».
150 років триває ця історія київських інтелігентських дітей. 150 років.
«Після спілкування з деякими людьми у мене з'являється яскраво виражений комплекс повноцінності». (Станіслав Єжи Лец)
Вот и вылезла ваша цель!
А то язык,язык.Оказывается главное доказать, что русскоязычных угнетають.
Где то такое слышали ( вроде по раша 24 и ещё де то).
Это все вами перечисленное сделали гораздо ранее ,причём в более извращенных формах причём не только с языком,но и с национальной культурой только наоборот.
Последний такой ярый деятель был Щербицкий.
И не надо сказок про Донецк и Крым.
Там подсуетились " братья - один народ".
А тут вы суетитесь.И подпись такая же - один народ.
И по донбасу не выдавайте свои извращенные домыслы за истину.
Я там родился и вырос.И наблюдал ,что и как вытворял братский народ с регионалами на Донбассе.
А ранее ,когда " братский народ" поставил передо мной выбор - пришлось многое потерять.
Но я выбрал свою Родину Украину.Так что не мне вам рассказывать,это точно.
Без " братского " народа и жуликов бойко с ефремовым и позже яныком - войны бы не было от слова совсем.
И до тех пор,пока будет оставаться повод защиты " русскоязычных" ( даже после того,как злобный карлик загнется), т.к. на Донбассе в большинстве не говорят на русском .Этот повод останется.И в любой момент другой придурок может им воспользоваться.Хотя истинная причина именно Донбасс и Крым - был просто газ.
Все остальное- больные фантазии.
Мы победим потому что нас обьединяет любовь к своей стране а не злоба к чужой.
не розумію цієї паніки довкола шагрєнєвої російської мови. платні факультативи з російської у школах для спраглих руцкого живітєльного слова, і, -- вуаля! побачимо істинність прибічників пушкіна і лєрмонтова.
Наша стратегія – це тактика
Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks