Ґонта, ось про порiг я таки забув! Дякую! Щодо могили... Я особисто вважаю, що Шевченко мав на увазi якийсь скифський курган, але ось яку опiнiю я знайшов:

Ввідним знаком постає могила, яка тут є аналогом гори. В мітології гора - найпоширеніший варіянт трансформації світового дерева і сприймається як образ світу, модель всесвіту, в якому відбиті основні елементи і параметри космічного устрою. У творчості Шевченка могила саме і символізує український космос в усьому його розмаїтті (історична пам'ять, воля, слава тощо). Могили руйнують (розкопують) як структурне ціле, і вони самі розсипаються; їх насипають; вони можуть "розкриватися" перед очима нащадків. "Могили - гори на степах" згадується в прикінцевих рядках останньої поезії Шевченка "Чи не покинуть нам, небого". Тому "поховати на могилі" - це не просто поховати на високому виднокрузі. В українців небіжчиків хоронили у могилах - ямах, а на могили ходили вдивлятися у далечінь і виглядати. Лексемою "поховайте на могилі" Шевченко означив свій якнайорганічніший зв'язок з українським світом у всіх його вимірах і одночасно створив "очікувальний ефект" - сподівання на духовне воскресіння народу.