Український лікнеп.

[Roter Schnee]

скоро буду, По-моему, модальный глагол "мочь" в украинском звучит как "бути спроможним" (как например в английском "to be able to"), а использование варианта "мог/мiг" - это руссизм.

[Ґонта]

Якщо говорити про неозначену форму цього дієслова, то вона має форму "могти" (з наголосом на останньму складі). Але зараз на вскидку і не згадаю прикладів її застосування. Хіба що дещо частіше вживається її доконана форма - "змогти". Ну, а відмінюючи, матимемо я не можу, я не міг - абсолютно правильні українські форми.

[Aphelion]

А в Запорожской области есть село Ликнеп.

[Ґонта]

Aphelion, чув. Ще з дитинства. Можливо, там перший лікнеп і з'явився.

[Aphelion]

Ґонта, я там рыбу, свою первую в жизни, здоровенную поймал! На ставке.

[Ґонта]

Дуже поширені помилки, які називаються "русизмами", або "кальками". Замість того, щоб вжити український еквівалент, людина просто робить дослівний переклад фрази. З точки зору граматики помилки немає. Але шпигуни саме на цьому й провалюються.
Ось і сьогодні зустрів поширене "в кінці кінців". Хоча правильно було б сказати "в решті решт".
Схожий на попередній вираз "накінець-то". Теж калька. Правильно - "нарешті".

[Люся Пряная]

Ґонта, УРРРЯ! Ви зробили це!
А тоді наступна порція питань від Дописувачки (хм, чи то мені зареєструватися ще під цим ніком? Та ні, на що мені це "дайте дві"!)
Практично все, про що зараз запитуватиму - на базі гідкої реклами, яку доводиться чути (ні, не слухати навмисно - а чути, бо ж ліньки звук відключати). Наслухалася за вихідні...
1) Чи існує справді в українській слово "красивий"? Я вважала, що вірно: ГАРНИЙ. Але ж в українізованій рекламі... користуються цим словом!
2) Туди ж: а слово "кріпкий? Здається, це русизм, а вірно МІЦНИЙ? Чи що?

Ну ось, а третє запитання я вже забула, бо та реклама ще мене на заковбасила на всі 100%. :P До речі, ось пишуть на бігбордах: "безпроцентний кредит", а хіба не "безвідсотковий"?

Далі буде. Ще раз дякую за відкриття теми.

[Люся Пряная]

Але шпигуни саме на цьому й провалюються.

РЕГОЧУНЕМОЖУ!

[Ґонта]

Красивий. Є таке слово. Думаю, якщо я наведу однокореневий до нього іменник, то питання відпадуть - КРАСА. Але й синонімічний ряд до цього слова широкий - гарний, хороший, славний, мальовничий, красний, гожий, файний, ловкий - обирайте на смак та в залежності від контексту.

Кріпкий. Можливо, в діалектизмах це слово й існує, але не в літературній нормі. Тут дійсно, треба було в вживати "міцний" - міцний чай, міцний горішок. Є, щоправда, прислівник "кріпко" - в значенні "дуже".
Коли вже взялись за це слово, то ще декілька його похідних:
Кріпити - 1) з'єднувати щось; 2) фіксувати, закріплювати; 3) зміцнювати.
Кріпитися - бадьоритися.
Але чай все ж таки краще пити міцний.

Щодо відсотків-процентів. Слово "процент" має право на існування, але доречніше вживати "відсоток".

Ну і в останньому Вашому дописі - виправте "гідкої" на "гидкої".

[Люся Пряная]

Ґонта, :P Дякую!
А третє питання так ще й не згадала... Понеділок, так його...

[Тютюн]

На мою скромну думку, в українській мові цілком правильно вживати форму "розмовляти по-російськи", нарівні з "розмовляти російською". Адже в українській мові існують подібні форми: "по-козацьки", "по-людськи", "по-братерськи" тощо.
Тільки закінчення в них -и, а не -і, тому що це прислівники, а не прикметники множини, які всі в українській мові закінчуються на -і.
А такого правила, щоби вживати тільки форму "розмовляти російською" немає.

[Harald]

Тютюн, нехай росiяне "разгаварiвают па-руски", а українцям, як на мою думку, бiльш притаманно розмовляти українською

[Ґонта]

Тютюн, тут справа в тому, що форми по-українськи, по-російськи таки існують. Але це не стосується назви певної мови. Це стосується форми "робити так, як хтось"
Борщ по-українськи - борщ зварено так, як варять українці.
Пельмені по-сибірськи.
Зроблено по-людськи, поділено по-братерськи.
А в тому дописі, який ми зараз обговорюємо, йдеться саме про те, що прийменники "українська, російська, болгарська...", вжиті без іменника, самі є іменниками, мають значення відповідно "українська мова, російська мова..." і виконують роль підмета або додатка (а також обставини). Тому-то в таких конструкціях слово "мова" - зайве. (Дуже чудову паралель в цьому питанні провели з англійською та німецькою)
Вище я згадував про помилки, які граматично не є помилками, але вживання яких є помилкою іншого характеру, тому що сказано українською, але не по-українськи.

[Harald]

прийменники "українська, російська, болгарська...", вжиті без іменника, самі є іменниками, мають значення відповідно "українська мова, російська мова..." і виконують роль підмета або додатка (а також обставини). Тому-то в таких конструкціях слово "мова" - зайве. (Дуже чудову паралель в цьому питанні провели з англійською та німецькою)

Ґонто, у мовознавствi такий процес має назву "субстантивацiя".

[Roter Schnee]

А мне интересно, существуют ли в украинском языке отглагольные прилагательные (например, можно ли перевести "идущий" как-нибудь кроме "той що йде")?

[Ґонта]

Roter Schnee, ця частина мови називається дієприкметником (в російській - "причастие") - особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питаня який? яка? яке? які?

Дієприкметники діляться на активні і пасивні. Активними називаються дієприкметники, які виражають ознаку предмета за його ж дією - співаючі дівчата, працююча мати, посивілі батьки.
Пасивними називають дієприкметники, які виражають ознаку предмета за дією над ним - розбите вікно, виконувана робота.

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу (форми 3-ї особи множини) за допомогою суфіксів -уч-,(-юч-), якщо дієслово належить до 1-ї дієвідміни, і суфіксів -ач-,(-яч-), якщо дієслово належить до 2-ї дієвідміни:рев-уть - ревучий,працю-ють -працюючий, дриж-ать - дрижачий, сид-ять - сидячий. Ці дієприкметники мають граматичне значення недоконаного виду. В сучасній українській мові вони вживаються досить рідко. Їх творення і використання потрібно уникати.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів за допомогою суфікса-л-: посиві-ти - посивілий, потемні-ти - потемнілий, пригорі-ти - пригорілий.

Тому відповіддю на Ваше питання може бути наступне - так, граматично можна перекласти слово "идущий" формою "ідучий", але цієї форми слід уникати. І як варіант залишається "той що йде, який йде, що йде":
Идущий на посадку самолет - Літак, який йде на посадку.
Идущий на посадку самолет выпустил шасси - Літак, що йде на посадку, випустив шассі.

[Harald]

Ґонта писав:

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу (форми 3-ї особи множини) за допомогою суфіксів -уч-,(-юч-), якщо дієслово належить до 1-ї дієвідміни, і суфіксів -ач-,(-яч-), якщо дієслово належить до 2-ї дієвідміни:рев-уть - ревучий

До речi, саме цього дієприкметника вжито у "Заповiтi" Шевченка:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

[Ґонта]

Harald, до речі, раз вже зачепили цього "ревучого" - який "ревучий" реве у Шевченка?
А поки думаєте, я повторюсь - ця форма існує, але в сучасній українській мові її слід уникати. Якщо шукати старі джерела, то можна знайти і двоїну, і давньоминулий час. Відголоски цих останніх форм можна зустріти в сучасній мові, але вони своє вже давно віджили...

[Harald]

Ґонта, звiсно, який -- Днiпро Я ж не заперчую, що в сучасній українській мові така форма є маловживана, я тiльки хотiв проiлюструвати Ваш приклад.

[Ґонта]

Harald, майже вгадали... Думаю, про те, що на Дніпрі колись були пороги, Вам розповідати не треба. Майже кожен з дніпрових порогів мав свою назву. А Ревучий - це назва одного з порогів на Дніпрі. І саме біля цього порогу і заповів поховати себе Шевченко.
До речі, а Ви не замислювались, чому Шевченко заповів себе поховати на могилі, а на в могилі, як завжди ховають людей?