Пшеницу, скорее всего на Озерке.Правда там ведрами продают.Допис від Наташа_У
. Я готовлю кутю всегда из риса+узвар(компот).Все едят с удовольствием и ничего изобретать не нужно.
| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
|
|
Пшеницу, скорее всего на Озерке.Правда там ведрами продают.
Я тоже из риса варю+курага резаная+изюм+мак с медом перетертый и чуть-чуть узвара, а пшеницу на озерке не только ведрами продают, а еще и баночками (0,5 и 1 литр)Пшеницу, скорее всего на Озерке.Правда там ведрами продают.
пшеница была в прошлом году в супермаркетах... а у нас 6 января папа допозна работает( а 7 уже получается праздновать надо, а не кутю носить....
На баночки пол литровые!!!!Пшеницу, скорее всего на Озерке.Правда там ведрами продают.
есть вообще до первой звезды нельзя,а с первой звездой едят кутью и постные блюда. Скоромное можно 7-го после утренней службы.да, была реклама с Суворовым, когда он за столом сидел и говорил "до первой звезды нельзя!" ЭТО КАК РАЗ ПРО РОЖДЕСТВО...
Девочки, то, что на Озерке продают ведрами, а можно купить меньше - это я знаю. Я неправильно вопрос задала. Есть пшеница уже расфасованная вроде по 1 кг. И она очищенная от всякой ерунды. Я вот уже который год смотрю в Билле и не нахожу ее. Может в Варусе, Караване есть, там я не была.Но, в принципе, суть ясна, что если не найду расфасованную, то буду брать из мешков.
Смейтесь до слёз! Это устроит как оптимистов, так и пессимистов.
В метро каждый год ее продают!Девочки, то, что на Озерке продают ведрами, а можно купить меньше - это я знаю. Я неправильно вопрос задала. Есть пшеница уже расфасованная вроде по 1 кг. И она очищенная от всякой ерунды. Я вот уже который год смотрю в Билле и не нахожу ее. Может в Варусе, Караване есть, там я не была.
Смейтесь до слёз! Это устроит как оптимистов, так и пессимистов.
Низзя.. Пост ещё продолжается..
Девочки, да что вы все про ведра да про шелуху, такое впечатление, что борщ вы варите из очищенных овощей...извените это я для примераДевочки, то, что на Озерке продают ведрами, а можно купить меньше - это я знаю. Я неправильно вопрос задала. Есть пшеница уже расфасованная вроде по 1 кг. И она очищенная от всякой ерунды. Я вот уже который год смотрю в Билле и не нахожу ее. Может в Варусе, Караване есть, там я не была.
Ого, ничего себе, я даже не знала.Теперь точно из риса варить не буду.
Не, это конечно правильно, и вечеря с православными традициями ничего общего не имеет, только вот, если большинство из нас пост не соблюдает (и на новый год небось по чревоугодничали)...Низзя.. Пост ещё продолжается..
Святий Вечір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії
Святи́й Ве́чір — Багатий Вечір — Багата Кутя — Вілія — одне з найурочистіших релігійних свят. Його відзначають напередодні Різдва.
Із Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар.
Кутю традиційно виготовляли з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски.
Червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов'язково готують цю страву і її іще називають «четвертою страшною кутею».
Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, родзинками та іншими смаковитими приправами. Натомість усе це розмішували узваром. На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покутю». Адже вона неодмінно має стояти в новому горщикові протягом усіх празників. У одних районах це мав учинити наймолодший хлопчик у родині. Напередодні батько виплітав йому нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли».
На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки («кво-кво»); коли ж ставила узвар, то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Деінде садовили на покуті дітей, і ті гуртом відтворювали пташині звуки. На Чернігівщині господиня імітувала це тоді, як подавала їсти кутю.
Здебільшого відносив на покуть кутю хтось з чоловічої статі. Але на Черкащині перевага віддавалася жінкам. Господиня, несучи горщик, казала: «Кутю на покутю, узвар— на базар, а пироги — на торги: кво-кво…»; діти ж услід піддакували: «Цяп-цяп…». Прилаштувавши горщик, підходила до малят і, поскубуючи їх за чубчики, приказувала: «Чуб-чуб…» — це для того, щоб курчата були чубатими.
На місці, де мала стояти кутя,— покуті робили кубло з сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом з дрібком солі. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цієї трави готували купелю для немовлят.
Волиняни напередодні Різдва мастили хатню долівку, зносили оберемок сіна і стелили його під столом. Воно мало пролежати там до Водохрещ. Гарною ознакою було, якщо у ньому переспав пес або кіт. У західних областях України до хати вносили плуга або ярмо, столярські причандалля, а в інших — випікали тістечка у формі господарського реманенту або збруї, обрядовий хліб «Василі», який також ставили на покуть.
Як тільки на небосхилі з'являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим — з дванадцяти різноманітних пісних страв, а звідси й назва «багата кутя» чи «багатий свят-вечір».
Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Вставши, глава сімейства пропонував пом'янути покійників і запросити їх до свят-вечора. Вважалося, що саме в цей час всі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви і клали ложки. Слідом за господарем всі присутні виголошували молитву. Поетично-хвилюючі слова були звернені до тих, хто «заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги».
Обряд поминання померлих присутній в усіх регіонах. В одних випадках цим дійством започатковували вечерю, в інших — робили це наприкінці. Господар поіменно називав імена небіжчиків, приказуючи: «Хто вмер, той у ямі, а хто живий, той з нами» чи «Царство їм небесне, хай легенько лежиться, а нам легко живеться!». Натомість, залишивши трохи куті в мисці, клали в неї чи поруч ложки, а вдосвіта на Різдво дивилися, чи не перевернулася чиясь; це означало, що власник такої ложки «скоро піде з цього світу».
Наступну молитву виголошували нині сущим — усім членам родини, їм зичили здоров'я і щастя, бажали, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва. Після цього господар брав свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передавав страву дружині. Перед тим, як почати їсти, старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидав її до стелі — на «приплід». Усі стежили, скільки прилипне зернин, ото стільки з'явиться в новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, третя завбачувала кількість роїв, адже традиційно в кожному господарстві тримали бджіл. Тільки після цього починали вечеряти.
На Чернігівщині, перед тим, як почати трапезу, господар, взявши першу ложку куті в рот і, не ковтаючи неї, виходив на двір подивитися нічне небо: якщо воно зоряне — у наступний рік добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало — доведеться спродувати її. Лишень після цього починали вечеряти. Кожен з присутніх, з'ївши три ложки куті, мав посмакувати всі страви, а завершити їство ще раз кутею та узваром.
Після вечері діти мали віднести обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Щоправда на Херсонщині робили це перед вечерею. Матері клали на тарілку книш чи калачі, іноді цукерки, і діти, зайшовши до хати, казали: «Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…».
Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю і взамін давали свою; натомість дітей ощедрували горіхами, цукерками чи грішми. Якщо хтось за вечерею необавом чхнув, що вважалося доброю прикметою, то господар символічно «дарував» шмат землі чи якусь тварину, а коли вдавився, то це віщувало сумну вістку. Після всього господиня мила посуд, а воду зливала в карафку, щоб нею напровесні скропити молодий приплід, переважно курчат чи качат, яких уперше випускали на двір.
Не менш цікаві передріздвяні обряди побутували в Карпатах та на Закарпатті. Крім куті, тут пекли спеціальний обрядовий хліб — «карачун», «крачун», «хлібець». В одних місцях його виготовляли ввечері, в інших — у ніч перед Різдвом, супроводжуючи цікавими обрядодіями. Скажімо, гуцули робили це в такий спосіб: жінка, щоб спекти крачуна, одягалася в гуню і натягала рукавицю, бо «гола рука — це бідність, а крачун — символ достатку». Хоч обрядовий хліб і супроводжував усі святки, символізуючи зимове сонцестояння, але вживали його тільки після Василя.
На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничного борошна. Перед тим, як його вчинити та посадити в піч, газдиня виганяла всіх з оселі і замикалася. Якщо в родині була відданиця, то змащувала обличчя медом, потім змивала його, а воду, зливши у пляшечку, вправляла в тісто. Коли саджала в піч пшеничні вироби, то казала: «Як цей мід пече в крачуні, так би тобі (ім'я хлопця) пекло серце за мною». Вважалося, якщо цю воду підлити юнакові, то він неодмінно вподобає дівчину.
Напередодні Різдва батько з сином йшли до току з веретою, нав'язували в неї соломи і заготовляли два снопки — один, щоб розіслати на столі, а другий правував за дідуха. Потім направлялися до річки, вмивалися джерельною водою, змочували з трьох сторін крачуна і, прихопивши з собою солому та сніпки, йшли до хати. Почувши постуки в сінях, господиня запитувала: «Хто там дуркоче?» — «Святий Дух з калачами та зі свяченою водою,— відказував газда і, переступивши поріг, оповіщав: — Щедрий і добрий вам вечір!».
Дружина, розіславши біля порога якусь одежину (на голу долівку не годилося ступати), відповідала: «Дай, Боже!». Натомість господар пускав крачуна до столу, а газдиня, упіймавши його, кидала назад. Якщо хлібець упав долі, то дивилися, чи «не догори, бо це на лихий рік». Подібну обрядодію робили і на щедру кутю.
Після цього батько з сином розстеляли куля на столі, прикритому святковою скатертиною, а дідуха ставили на покуть. Соломою прикривали лави і долівку. Дорослі члени родини тим часом робили перевесла і перев'язували ними попереки, щоб «під час жнив не боліла спина».
Такий звичай побутував на рівнинному Закарпатті. Гуцули ж святвечерювали трохи інакше. Напередодні багатої куті господар разом із сином (а коли не було, то з дружиною, котра одягала чоловічу шапку) тричі за сонцем обходили оселю, тримаючи в руках хліб, по ложці меду й куті, а також жаринки, ладан і свічку на тарілці. Потім заходили у хлів і робили на одвірках та між рогами тварин хрестики, і проголошували заклинання.
Міцно позамикавши двері, обсипали довкола маком «од відьом», а біля порога клали зубок часнику та сокиру «від вовків». Лишень після цього заходили в хату з «колядником» — обрядовим снопом. До речі, мешканці Карпат намагалися завести в світлицю й полазників — ягнятко або телятко й нагодувати його. Деінде влаштовували символічний обряд частування диких звірів.
Ось такі, найвідоміші обряди, пов'язані зі свят-вечором на всьому терені України. Не менш поетичними були й ворожіння та заклинання. Скажімо, хлопець, який не хотів, аби до його юнки засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченпої, приказуючи: «Як сеся застава не пущас воду на лотоки, так би (ім'я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх».
Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!». Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися доля».
Дехто з юнок вмивав обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум'яним.
З багатим свят-вечором пов'язано чимало повір'їв. Господарі готували для взуття нові солом'яні вустилки, котрі носили до Василів, потім перевертали їх на другий бік, а після Водохрещ ними підкурювали корів, котрі хворіли. На Лівобережній Україні хлопці та дівчата робили для правого чобота вустилки з сіна, що лежало на покуті, а напередодні Нового року вустилку клали під подушку, приповідаючи: «Хто мені судиться, той сю ніч присниться».
Крім того, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься пес, туди піде заміж. Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово «сядь» — не пощастить вийти заміж, а коли «йди» — в цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім'ї будуть часті сварки…
Ворожили і в такий спосіб. Дівчата, пов'язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й імітували руками, начебто палають збіжжя — чиї хустки випали на долівку, ті юнки підуть заміж. Після цього клали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), із зав'язаними очима почергово підходили,— до якої речі доторкнулася, таким на вдачу буде майбутній чоловік.
Крім молоді ворожили й старші люди, їх переважну турбувало, скільки кому жити. Ставши між лампадкою і свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку смерть. Діти в цей час удосталь гралися на розстеленій долі соломі, відтворюючи звуки домашньої птиці чи сценки збирання грибів у лісі. Щоб діти не плакали («бо будуть цілий рік каверзувати»), їм давали гризти горіхи, аби «не боліли зуби». Проте суворо забороняли їсти на дворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день намагалися не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».
[ред.] Прогнозування
На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.
Місячна ніч — врожай на баштани.
Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.
Сніг іде — врожай на яблука.
Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%...87%D1%96%D1%80
Продукты, из которых готовится кутья,
имеют символическое значение:
Зерно является символом воскресшей жизни.
Мед считается символом здоровья и благополучного быта (сладкой жизни).
Мак символизирует достаток в семье.
Считают, что чем богаче (то есть вкуснее и сытнее) кутья, тем лучше будет урожай и выше достаток в семье. Исходя из этих соображений на Украине в канун Рождества (в Свят вечер) кутью называли богатой и делали её очень вкусной.
Рецепты кути здесь:
http://www.pravda.rv.ua/food/kutya.php
Перелік 12 страв, котрі готують на Святвечір, щоб кожен місяць у новому році був щедрим:
1. Кутя.
2. Узвар.
3. Риба смажена.
4. Пісний борщ.
5. Тушкована капуста з грибами.
6. Голубці з рисом та тушкованою морквою і пастернаком.
7. Пшоняна каша з грибною приправою на олії.
8. Салат із буряка и чищеного оселедця.
9. Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі.
10. Квасолеві млинці.
11. Гостра приправа із товченого часнику, чорного перця, зеленого кропу, томатної пасти та олії.
12. Варена картопля, змащена товченим часником з олією.
или
Страви на Свят-Вечір. Кутя.
--------------------------------------------------------------------------------
На Свят-Вечір всі страви готуються пісними (тобто без яєць, сметани, молока і масла) і звичайно ж, без м'яса.
1. Кутя – « постна страва, символ єднання з Богом, із світом померлих. Варена пшениця з медом і маком є акт жертви Богові, бо пшениця з медом – це сакральна частина Святої вечері. В древні часи готували кутю з медом для оглашенних, які наміряли хреститися в день Різдва Христового і готувалися до Таїнства постом, а після хрещення куштували мед – символ солодкості духовних дарів ». Символ достатку і плодовитості ідеї спасіння, яку приніс Ісус своїм народженням у Вифлеємі. Пшениця з медом ще називається коливо – і подається в день поминок за померлих. Як бачимо – тема життя і смерті, а також єднання світу живих з світом померлих є однією з наскрізних тем Різдва.
Мак – Символ мучеництва, безневинно пролитої крові. Із цього приводу мак освячують в храмі двічі на рік – на празник братів Маковеїв ( Першого Спаса: 14 . VII І) і на Преображення Ісуса Христа (Другого Спаса: 19 . VII І). « На мучеництві заснована Церква Христова. В Старому Завіті ми знаємо мучеництво братів Маковеїв (2 Макавеїв 6-7). У християнській Церкві мучеництво набирає нового змісту відкритого самим Ісусом. Це цілковите наслідування Христа, повна участь у Його свідченні та спасенному ділі (Іван 15 : 20). Насіння принесе плід тільки тоді, коли завмре (Іван 12: 24) » . У різдвяному приготуванні куті, макові зернята символізують безконечну множинність Божих ласк отриманих людьми через жертвоприношення Христа в Таїнстві Євхаристії. В народі посвяченим маком благословляють: в день шлюбу після того, що « в батьківській хаті поблагословили невістку іконою Богородиці, батьки стають лицем до дороги і благословляють путь, посипаючи її посвяченим маком »; освяченим маком обсипають господарі двір, щоб жодна нечиста сила не могла до нього залізти . Молодість і краса маку завжди притаманні людині, яка слідить основний закон любові принесений Ісусом на землю своїм народженням у Вифлеємі.
Мед – « Символ чистоти, Божого слова. У християн мед символізує земне пастирство Христа й солодкість Слова Божого. Акрідами (сараною) й диким медом харчувався у пустелі Іван Предтеча. За біблейським описом, у Землі обітованій "тече молоко й мед" » . А згадка про мудрість в Бозі «солодша від меду, і моя спадщина солодша, ніж медовий стільник» (Сираха 24: 20). Мед є лише дегустацією того, що очікує людину, коли вона вповні віддається Божій мудрості, Божій волі.
2. Горох – Символ християнського життя, яке в домашній церкві розвивається і одного дня проявляється сторицею в Церкві і суспільстві. Символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після упадку.
3. Капусняк – Капуста виступає як символ простоти, а однак міцності, скупченості й одності довкруги однієї твердої основи. Це і є символом християнина, який у смиренності при тісній співпраці із Божими провидінням знаходить свою силу й щастя. В Святому Письмі в Книзі Приповідок так написано: «Ліпше миска капусти, та з любов'ю, ніж віл годований, та з ненавистю» (15: 17).
4. Борщ – Символ торжества добра. Так як господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик, які сягнув із родинного дому чи доброї християнської громади. Борщ відзначається простотою і міцністю, що і є прикметами новонародженого Месії. Так як борщ зложений із всячини компонентів творить одність і нас годує смачно, так само й Господь Бог з різноманітніх наших думок і вчинків викарбовує одну в Ньому міцну й гарну людину на Його образ і подобу. Борщ – символ зібрання в одне малих сил для творення однієї ідеї, одної родини під одним Божим покровом. Різдв'яний борщ заквашується заздалегідь приготованим квасом з буряків, тому має темно-червоний колір. Він ще символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом Ірода.
«Дітей убивали,
за Христом шукали,
діти хоч пропали,
душі їх остались.
Проживають в раю,
Як ті квіти в маю...»
5. Голубці – Сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб – символ Божої любови, символ Святого Духа, символ краси і сили отриманої від Сотворителя; із оливковою галузкою голуб символізує примирення Бога з людиною. Літаючий голуб – символ сопричастя і вміння християнина нав'язувати контакти між людьми, передавати добрі новини, щоб таким чином творити громаду Церкви.
6. Риба – У ранньому християнстві риба була прийнята як символ Христа багатьма Отцями Церкви. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абривіатура ІХТІОС – ім'я Ісуса читається як "риба". Саме брати-рибалки стали першими учнями Ісуса, який сказав їм, що вони будуть "ловцями людей". Віруючі, учні Христа, як і Він сам, уподібнювалися рибам, які перебувають у безпеці лише у "воді вчення". Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.
7. Вареники – У фольклорі символізували достаток. Людина в Бозі живе в достатку, вона дійсно сягнула і отримує багатство – це єдине, яке приносить їй щастя. Місце людини Господь призначив в Царстві Божім, де вона почувається добре "як вареник у маслі".
8. Млинці – Своєрідний символ сонця, – новим Сонцем для християн став Ісус Христос. Сонце – символ слова Божого (Лука 21: 23). Бог – це світло , і тому сонце є символом Бога. В літургійних молитвах ми часто звертаємося до Христа, як до Сонця-Правди.
9. Каша – Традиційна, проста, здорова страва, так як Христова наука – одна й та ж помимо появи всяких нових страв, нових мод, які не завжди здорові для людського тіла, для людської душі. Каша символізує продовження роду, це Божий народ, який консолідується навколо новонародженого Ісуса і переображується. Каша є символом спільного союзу людей завдяки освяченню людського роду, що до нас прийшло через воплочення Сина Божого. Свою символіку каша теж сягає від зерна і сонця – це знов основа, яка повинна бути кріпко заложена в кожному дозрілому християнові. Не може бути християнського життя без Бога в Церкві і любовного дотримування заповідей.
10. Пиріжки (коржі) – Символ щастя, здоров'я і довголіття, які людина зможе одержати у постійному спілкуванню з новонародженим Ісусом. Про коржі говориться нераз в Старому завіті, як про страву, милу Богові. Наприклад в книзі Левітів 7: 12 читаємо: « Із подячною жертвою принесе прісні коржі, приправлену олію на коржі » .
11. Вар (узвар, вода) – Репрезентує життя, яке надає кожній людині Ісус сам ставши людиною. Людина, яка знову народжується в Христі у таїнстві Хрещення отримує очищення від гріхів зануренням у свячену воду; в ода свята (свячена) – символ зовнішнього та внутрішнього очищення; здоров'я, оберега від нечисті; воскресіння, духовного відродження. Освячена у церкві, вона широко використовується у побуті: її дають пити породіллі, нею кроплять дітей, хворих, оселю, криниці і т. ін. Свята вода є символом очищення тіла і душі.
Часник – Символ очищення і дезінфекції від всяких малих гріховних навичок, які отруюють людське життя. «Символ родючості і здоров'я..., а на святвечірньому столі як бажання "щасливого розмноження сім'ї"», як духовної так і тілесної. Часник репрезентує християнина, який в Бозі має багато добрих прикмет і привичок, які його охороняють від необдуманої поведінки.
12. Пампушки – Святі на небі, які повірили в Ісуса і отримали вічне життя. Їх мільйони, і кожна людина, зокрема християнин покликаний до того солодкого, повноцінного, вічного життя. Слово «свято» походить від «святого» і звідси пампух – символ свята, радості, які Богом даровані людям.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Готуючись до святкування Різдва Христового не забуваймо про тих, для кого різдвяний стіл є недосяжним. Здавна повелася гарна традиція запрошувати на Свят-Вечір гостя, самітню людину або чужинця, ділитися даром Божим, радістю, колядою.
Свят-Вечір – це ніщо інше як мініатюра життя кожної людини. Життя не є просте, а зложене із багатьох малих чи більших зустрічей. Так само Свят-Вечір виражений різноманіттям природи, яка разом із людиною, бере участь у звеличенні новонародженого Сина Божого. Насправді те, що об'єднує людей, – це не природа, не хата, не страви, навіть не родина, а Різдво Христове. Так як новонароджена дитина в родині всіх довкруги себе збирає й приносить радість, так через своє Різдво Христос всіх кличе до себе і в Ньому все стає одним, все набирає відповідного смислу, все обожнюється. Кожна людська ініціатива, кожна зустріч набирає сенсу, стає святою, стає святом, лише за умови, що вона має в своєму епіцентрі Ісуса. Наше життя і всі події в ньому народжуються у Вифлеємі. Це найголовніша новина, яку нам приносить Свят-Вечір. Тому Свят-Вечір – це для нас чудова нагода вглибитися в цю таїнственну істину людського покликання. Свят-Вечір – це щорічна подія, яка стає нагодою для людей доброї волі відкрити свої уми і серця для розуміння і відчуття найголовнішої події, що сталася колись на землі і знову повторяється – прихід самого Бога на землю. Кожний чоловік має свою Вифлеємську зірку, яка для нього призначена і яка доведе його до усмішки, до легкості, до прозорості, до Божого дитинства. Свят-Вечір, якщо його праведно зрозуміти і пережити, допомагає людині впізнати свою дорогу до Бога, а згодом й піти по ній через Різдво і Розп'яття до Воскресіння.
Если пост не соблюдают--нафига носить вечерю???
зы: на НГ (я был в одной православной семье) на столе не было ни одного скоромного блюда или выпивки!!! Насколько я понял,по благословению батюшки была допущена селёдка (под шубой которая)!!!
я,последние 5 лет, отмечаю Рождество по всем правилам, готовлю 12 постных блюд, жду первой звезды, обязательно посещает мой ребенок своих крестных и т.п. связано с этим или не связано, но эти 5 лет,самые удачные и счастливые в моей жизни...
Отмечать Рождество без поста (равно как и Пасху),ИМХО,нелепо,безсмысленно и глупо!!!
зайдите в интернете в поисковик (в частности http://www.smachno.ua/dir/diets/7284.html ) там можно найти всёёё.
А я вот еще понять не могу-как следуя такой традиции можно успеть все в один вечер?Т.е. жена и муж должны понести вечерю своим крестным(то есть двум мужа,двум жены,а они не родственники и не семьи,т.е.-сходить в четыре дома),потом пойти к двум крестным своего ребенка,а в это время их дети(крестных) несут вечерю своим крестным,а их родители должны успеть к своим...Как правильно?
Без ума от своих дочек)))
Ваші права у розділі
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
 |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Відповісти з цитуванням
Bookmarks