«Прагнення бачити свою країну вільною дало сили підняти Україну з руїн. Післявоєнна відбудова Хрещатика і Донбасу, старти дніпропетровських ракет і вихід у море миколаївських кораблів, рекордні таврійські врожаї і злети «Руслана» та «Мрії» – це кроки на шляху до української державності. Її наближали відкриття наших вчених, унікальні операції українських хірургів, поетичне українське кіно, чесні і мудрі книги – все, що створене генієм і працею народу».
Вот мы как лихо жонглируем историческими понятиями и фактами. Оказывается, страну (и ведь не только Украину, а весь СССР) поднимали, экономику, науку и культуру развивали несколько поколений людей на Украине в 20-м веке ради одной цели – независимости и государственности?
«Це ми з вами творили її, нашу незалежність, нашу вільну Україну».
Это каким боком лично господин президент ее творил? Всё произошло благодаря развалу СССР как внутренними, так и внешними силами. Надо еще подумать, кого благодарить за независимость. Благодарили бы Горбачева и Ельцина, в первую очередь. Ну, Кравчука еще – как-никак, он ведь подписывал Беловежское соглашение. А Ющенко там не стояло.
«...минулої осені на цьому славному Майдані. Свобода, здобута тут, не належить якійсь одній політичній силі».
По-моему, как раз и принадлежит. И не только свобода.
«Наш приклад доводить – народи на просторі від Балтійського до Чорного морів можуть бути успішними у модернізації своїх країн, побудові демократії, гарантуванні безпеки. Через це з такою увагою і надією багато наших сусідів дивляться на нас, сприймають Україну, як регіонального лідера».
Ага, это мы озвучиваем идеи, возникшие на недавних посиделках с генацвале Михо. Не сильно ли замахивается господин президент на роль регионального лидера? Кто это за Украиной пойдет? Прибалты? Так они уже в ЕС, зачем им это нужно. Весь Кавказ? Более чем сомнительно. Молдова? Так они, скорее, к Румынии ближе.
«Ми не просто бачимо своє майбутнє в Об’єднаній Європі».
А Европа просто не бачить Украину в своем будущем. Такая вот не стыковка...
«Успіх України здатен відкрити нові горизонти для всього нашого континенту».
Это каким макаром?
«Вірю, що вже скоро без України не можна буде уявити ні нового обличчя Європи, ні її кордонів, ні ролі у сьогоднішньому світі».
Патетика, патетика, патетика...
Bookmarks