Ждешь ребенка. Часто задаваемые вопросы - пост №3. Том 61

[Sway]

В центре-нет. Она ведёт в Караване,Титова и Победа

Спасибо!

[Veselovskaya]

ух ты, теперь и в Караване есть курсы Антошки - здорово, а то с Фрунзенского на Титова ездить было не очень удобно

[ANYTA2006]

В центре-нет. Она ведёт в Караване,Титова и Победа

Отправлено с моего LG-D724 через Tapatalk

На победе Света уже не ведет.Только Караван и Титова.

[F@ntik]

На победе Света уже не ведет.Только Караван и Титова.

Ой как жаль (( я на Победе ходила, очень нравилось как рассказывет Света, тему прикорма пропустила, хотела сходить в 4-5 мес...((

Отправлено с моего GT-I9300 через Tapatalk

[katkateryna]

Привіт! я тут таки зібрала все докупи і настрочила))) дякую Каті і Юлі за натхнення! Перепрошую, що не спойлером (з телефона).
Народжувала в 56, договірні пологи.
20го, я повернулась в патологію після вихідних вдома (лежала там з 13го через високий тиск). Зранку на огляді завідуюча сказала, що шийка готова, чекаємо, а якщо до 24го нічого не буде - робимо холодну клізму для стимуляції.
Близько 12 дня в мене з‘явились якісь слабкі відчуття, не схожі на те, що було раніше, але я не дуже звернула увагу і заснула.
Близько 15-16ї я відчула потягування внизу живота і вирішила, що це дитина треться о сечовий міхур. Ці потягування повторювались, але проміжки часу були дууже різні - то 15 хвилин, то 5, я рішила, що несправжні.
Близько 19 я розказала про відчуття черговій лікарці, вона мені сказала, що якщо я не зрозуміла, значить поки що не воно. А вже години через півтори подивилася на кріслі, сказала, що 1,5 пальці розкриття, але, можливо, воно і вранці було. Сказала, що прийде ще о 22. Порадила полежати відпочити і дарма я послухалась, бо лежачи мене почало крутить сильніше. Хоча проміжки між потягуваннями все ще були нерівномірні.
О 22.30 на кріслі вона наміряла вже 4 пальці і підтвердила, що народжуємо, я написала чоловікові, потелефонувала Кошляк (домовлялася з нею, тримали зв‘язок годин з 17) і за мною прийшли переводити до РЗ. На цьому моменті я зрозуміла, що дарма лежала як дурко, ходити набагато легше))
Перевезли мене одразу до родзалу, страшного, радянського і сумного, наділи приблизно таку саму сорочечку. Розібрали сумки, взяли все необхідне і поставили катетер. Я намагалась протестувати, цей момент мені дуууже не сподобався.
Десь о 23 приїхав чоловік і майже одразу Кошляк. Близько 24 мене подивились, сказали, що розкриття вже 7см і треба вже проколювати пузир. Я трохи попитала чому і навіщо, але відпочатку налаштувалась, що лікареві довіряю і здалася)
Перейми посилились і подовжились, найлегше мені було їх пережидати стоячки, трошки нахилившись вперед, обпершись долонями на ліжко. Я пробувала й інші позиції - на стільчику та на м‘ячі - проте в цих позах дуже давило на кишківник і було дууже неприємно.
В перервах чоловік масажив поперек, плечі і шию. В самих переймах мені було легше просто зависнути і глибоко дихати.
Десь коло 1:30 почало ставати нестерпно, почало підтужувать, бо мені сказали лежати. Кошляк запропонувала ввести ношпу, аби пом‘якшити шийку і не допустити розриву, проте я відмовилась, сказала, що зможу втримати потугу. лежачи було дууже важко, приходилось дихати по-собачому.
Невдовзі (близько 2:20) Кошляк глянула, що розкриття вже повне, почала розказувати шо і як зараз треба буде робити: на висоті перейми затримати дихання, сильно-сильно потужити і повільно видихнути по команді. І так три рази. Я одночасно згадувала все, що на ютубі передивилась))
По-моєму, на ліжку я зробила один тренувальний підхід і один-два справжніх. Лікарі були незадоволені, голівка була досить високо і не порухалась. Кошляк скомандувала підготувати крапельницю з окситоцином. Мене перевели на стільчик. Як тільки я побачила ту крапельницю, до мене дійшла серйозність усього, я викинула всі думки і почала шалено тужить. Вони засміялись, що мене можна тільки налякати)))
Мене перевели назад на ліжко, під‘єднали таки крапельницю, але після наступної ж потуги мала вже народилася. Через таку швидкість довелося накладати шви, анестезію кололи, але все одно було відчутно.
Я зазделегідь обговорювала питання пуповини і коли почула слова «пуповина відпульсувала», сподіваюсь, так воно і було.
Пролежали ми півтори години, потім прийшла педіатр, забрала малу обтирати, зважувати, міряти.
Після цього усього мене помили і на каталці з малою на грудях перевезли в палату.
В цілому я задоволена як усе пройшло. Ставлення усього персоналу під час перебування було дуже доброзичливе, цукерок я нікому в кишені не розкладала)) Кошляк часто навідувалась, оглядала. Про ГВ ніхто нічого особливо не розказував, але в мене не було проблем, може через це. Один раз на огляді сказали, що груди твердуваті, треба зцідити трохи.
Спірні для мене моменти - катетер (було дуже незручно з ним), пузир та окситоцин. Для останніх гадаю, що таки були певні фактори, цікаво почути вашу думку.


Sent from my iPhone using Tapatalk

[Unika]

Привіт! я тут таки зібрала все докупи і настрочила))) дякую Каті і Юлі за натхнення! Перепрошую, що не спойлером (з телефона).
Народжувала в 56, договірні пологи.
20го, я повернулась в патологію після вихідних вдома (лежала там з 13го через високий тиск). Зранку на огляді завідуюча сказала, що шийка готова, чекаємо, а якщо до 24го нічого не буде - робимо холодну клізму для стимуляції.
Близько 12 дня в мене з‘явились якісь слабкі відчуття, не схожі на те, що було раніше, але я не дуже звернула увагу і заснула.
Близько 15-16ї я відчула потягування внизу живота і вирішила, що це дитина треться о сечовий міхур. Ці потягування повторювались, але проміжки часу були дууже різні - то 15 хвилин, то 5, я рішила, що несправжні.
Близько 19 я розказала про відчуття черговій лікарці, вона мені сказала, що якщо я не зрозуміла, значить поки що не воно. А вже години через півтори подивилася на кріслі, сказала, що 1,5 пальці розкриття, але, можливо, воно і вранці було. Сказала, що прийде ще о 22. Порадила полежати відпочити і дарма я послухалась, бо лежачи мене почало крутить сильніше. Хоча проміжки між потягуваннями все ще були нерівномірні.
О 22.30 на кріслі вона наміряла вже 4 пальці і підтвердила, що народжуємо, я написала чоловікові, потелефонувала Кошляк (домовлялася з нею, тримали зв‘язок годин з 17) і за мною прийшли переводити до РЗ. На цьому моменті я зрозуміла, що дарма лежала як дурко, ходити набагато легше))
Перевезли мене одразу до родзалу, страшного, радянського і сумного, наділи приблизно таку саму сорочечку. Розібрали сумки, взяли все необхідне і поставили катетер. Я намагалась протестувати, цей момент мені дуууже не сподобався.
Десь о 23 приїхав чоловік і майже одразу Кошляк. Близько 24 мене подивились, сказали, що розкриття вже 7см і треба вже проколювати пузир. Я трохи попитала чому і навіщо, але відпочатку налаштувалась, що лікареві довіряю і здалася)
Перейми посилились і подовжились, найлегше мені було їх пережидати стоячки, трошки нахилившись вперед, обпершись долонями на ліжко. Я пробувала й інші позиції - на стільчику та на м‘ячі - проте в цих позах дуже давило на кишківник і було дууже неприємно.
В перервах чоловік масажив поперек, плечі і шию. В самих переймах мені було легше просто зависнути і глибоко дихати.
Десь коло 1:30 почало ставати нестерпно, почало підтужувать, бо мені сказали лежати. Кошляк запропонувала ввести ношпу, аби пом‘якшити шийку і не допустити розриву, проте я відмовилась, сказала, що зможу втримати потугу. лежачи було дууже важко, приходилось дихати по-собачому.
Невдовзі (близько 2:20) Кошляк глянула, що розкриття вже повне, почала розказувати шо і як зараз треба буде робити: на висоті перейми затримати дихання, сильно-сильно потужити і повільно видихнути по команді. І так три рази. Я одночасно згадувала все, що на ютубі передивилась))
По-моєму, на ліжку я зробила один тренувальний підхід і один-два справжніх. Лікарі були незадоволені, голівка була досить високо і не порухалась. Кошляк скомандувала підготувати крапельницю з окситоцином. Мене перевели на стільчик. Як тільки я побачила ту крапельницю, до мене дійшла серйозність усього, я викинула всі думки і почала шалено тужить. Вони засміялись, що мене можна тільки налякати)))
Мене перевели назад на ліжко, під‘єднали таки крапельницю, але після наступної ж потуги мала вже народилася. Через таку швидкість довелося накладати шви, анестезію кололи, але все одно було відчутно.
Я зазделегідь обговорювала питання пуповини і коли почула слова «пуповина відпульсувала», сподіваюсь, так воно і було.
Пролежали ми півтори години, потім прийшла педіатр, забрала малу обтирати, зважувати, міряти.
Після цього усього мене помили і на каталці з малою на грудях перевезли в палату.
В цілому я задоволена як усе пройшло. Ставлення усього персоналу під час перебування було дуже доброзичливе, цукерок я нікому в кишені не розкладала)) Кошляк часто навідувалась, оглядала. Про ГВ ніхто нічого особливо не розказував, але в мене не було проблем, може через це. Один раз на огляді сказали, що груди твердуваті, треба зцідити трохи.
Спірні для мене моменти - катетер (було дуже незручно з ним), пузир та окситоцин. Для останніх гадаю, що таки були певні фактори, цікаво почути вашу думку.


Sent from my iPhone using Tapatalk

Спасибо за отчет! Очень живо все описано. За окситацин сколько читала и слышала на курсах, то это бебебе и фуфуфу. Лучше без него стараться обходиться. Хотя может иногда и показан. Была ли реальная необходимость именно в твоем случае или просто хотели ускорить процесс знает только доктор принимавший роды. Про пузырь тоже очень интересно послушать. Мне во вторых родах его прикололи уже где-то на 6 см открытия и понеслось. Сказали что такой толстый был что мог до полного раскрытия не лопнуть. Но хз.....мне все таки почему то кажется что он должен сам лопаться в нужный для этого момент...
Катетер вроде всем ставят. Чтоб потом не терять время, если что-то срочное. В первые роды точно был. Во вторых я его как-то и не помню.....

Отправлено с моего SM-G930F через Tapatalk

[Sway]

Привіт! я тут таки зібрала все докупи і настрочила))) дякую Каті і Юлі за натхнення! Перепрошую, що не спойлером (з телефона).
Народжувала в 56, договірні пологи.
20го, я повернулась в патологію після вихідних вдома (лежала там з 13го через високий тиск). Зранку на огляді завідуюча сказала, що шийка готова, чекаємо, а якщо до 24го нічого не буде - робимо холодну клізму для стимуляції.
Близько 12 дня в мене з‘явились якісь слабкі відчуття, не схожі на те, що було раніше, але я не дуже звернула увагу і заснула.
Близько 15-16ї я відчула потягування внизу живота і вирішила, що це дитина треться о сечовий міхур. Ці потягування повторювались, але проміжки часу були дууже різні - то 15 хвилин, то 5, я рішила, що несправжні.
Близько 19 я розказала про відчуття черговій лікарці, вона мені сказала, що якщо я не зрозуміла, значить поки що не воно. А вже години через півтори подивилася на кріслі, сказала, що 1,5 пальці розкриття, але, можливо, воно і вранці було. Сказала, що прийде ще о 22. Порадила полежати відпочити і дарма я послухалась, бо лежачи мене почало крутить сильніше. Хоча проміжки між потягуваннями все ще були нерівномірні.
О 22.30 на кріслі вона наміряла вже 4 пальці і підтвердила, що народжуємо, я написала чоловікові, потелефонувала Кошляк (домовлялася з нею, тримали зв‘язок годин з 17) і за мною прийшли переводити до РЗ. На цьому моменті я зрозуміла, що дарма лежала як дурко, ходити набагато легше))
Перевезли мене одразу до родзалу, страшного, радянського і сумного, наділи приблизно таку саму сорочечку. Розібрали сумки, взяли все необхідне і поставили катетер. Я намагалась протестувати, цей момент мені дуууже не сподобався.
Десь о 23 приїхав чоловік і майже одразу Кошляк. Близько 24 мене подивились, сказали, що розкриття вже 7см і треба вже проколювати пузир. Я трохи попитала чому і навіщо, але відпочатку налаштувалась, що лікареві довіряю і здалася)
Перейми посилились і подовжились, найлегше мені було їх пережидати стоячки, трошки нахилившись вперед, обпершись долонями на ліжко. Я пробувала й інші позиції - на стільчику та на м‘ячі - проте в цих позах дуже давило на кишківник і було дууже неприємно.
В перервах чоловік масажив поперек, плечі і шию. В самих переймах мені було легше просто зависнути і глибоко дихати.
Десь коло 1:30 почало ставати нестерпно, почало підтужувать, бо мені сказали лежати. Кошляк запропонувала ввести ношпу, аби пом‘якшити шийку і не допустити розриву, проте я відмовилась, сказала, що зможу втримати потугу. лежачи було дууже важко, приходилось дихати по-собачому.
Невдовзі (близько 2:20) Кошляк глянула, що розкриття вже повне, почала розказувати шо і як зараз треба буде робити: на висоті перейми затримати дихання, сильно-сильно потужити і повільно видихнути по команді. І так три рази. Я одночасно згадувала все, що на ютубі передивилась))
По-моєму, на ліжку я зробила один тренувальний підхід і один-два справжніх. Лікарі були незадоволені, голівка була досить високо і не порухалась. Кошляк скомандувала підготувати крапельницю з окситоцином. Мене перевели на стільчик. Як тільки я побачила ту крапельницю, до мене дійшла серйозність усього, я викинула всі думки і почала шалено тужить. Вони засміялись, що мене можна тільки налякати)))
Мене перевели назад на ліжко, під‘єднали таки крапельницю, але після наступної ж потуги мала вже народилася. Через таку швидкість довелося накладати шви, анестезію кололи, але все одно було відчутно.
Я зазделегідь обговорювала питання пуповини і коли почула слова «пуповина відпульсувала», сподіваюсь, так воно і було.
Пролежали ми півтори години, потім прийшла педіатр, забрала малу обтирати, зважувати, міряти.
Після цього усього мене помили і на каталці з малою на грудях перевезли в палату.
В цілому я задоволена як усе пройшло. Ставлення усього персоналу під час перебування було дуже доброзичливе, цукерок я нікому в кишені не розкладала)) Кошляк часто навідувалась, оглядала. Про ГВ ніхто нічого особливо не розказував, але в мене не було проблем, може через це. Один раз на огляді сказали, що груди твердуваті, треба зцідити трохи.
Спірні для мене моменти - катетер (було дуже незручно з ним), пузир та окситоцин. Для останніх гадаю, що таки були певні фактори, цікаво почути вашу думку.


Sent from my iPhone using Tapatalk

Спасибо за отчет! За почти 3 года ничего не изменилось))) Мне тоже ставили катетер. По-моему, он даже не пригодился... только синяк после него огромный остался.

[Unika]

Вот подробно пишут про прокалывание пузыря http://www.7ya.ru/article/Idem-na-pr...plodnyj-puzyr/

Отправлено с моего SM-G930F через Tapatalk

[katkateryna]

Спасибо за отчет! Очень живо все описано. За окситацин сколько читала и слышала на курсах, то это бебебе и фуфуфу. Лучше без него стараться обходиться. Хотя может иногда и показан. Была ли реальная необходимость именно в твоем случае или просто хотели ускорить процесс знает только доктор принимавший роды. Про пузырь тоже очень интересно послушать. Мне во вторых родах его прикололи уже где-то на 6 см открытия и понеслось. Сказали что такой толстый был что мог до полного раскрытия не лопнуть. Но хз.....мне все таки почему то кажется что он должен сам лопаться в нужный для этого момент...
Катетер вроде всем ставят. Чтоб потом не терять время, если что-то срочное. В первые роды точно был. Во вторых я его как-то и не помню.....

Отправлено с моего SM-G930F через Tapatalk

ну от чогось окситоцин в них препарат номер один. Мені докапали те, що поставили тоді (лікар, правда, запевняла, що там його по мінімуму), а потім ще 4 дні кололи щодня. Я вже нічого не казала, бо це мені, а не дитині. Можливо, хотіли, щоб краще молоко йшло (мала народилася 2650)

[katkateryna]

Спасибо за отчет! За почти 3 года ничего не изменилось))) Мне тоже ставили катетер. По-моему, он даже не пригодился... только синяк после него огромный остался.

В мене теж сходив тижні півтора( Я за катетер найбільше сперечалась, знайомій в ПЦ наче не ставили одразу

[Sway]

ну от чогось окситоцин в них препарат номер один. Мені докапали те, що поставили тоді (лікар, правда, запевняла, що там його по мінімуму), а потім ще 4 дні кололи щодня. Я вже нічого не казала, бо це мені, а не дитині. Можливо, хотіли, щоб краще молоко йшло (мала народилася 2650)

Окситоцин скорее не для молока, а для лучшего сокращения матки и отхождения лохий (выделений), как я понимаю. Мне тоже кололи 3 дня утром и вечером

[katkateryna]

Окситоцин скорее не для молока, а для лучшего сокращения матки и отхождения лохий (выделений), как я понимаю. Мне тоже кололи 3 дня утром и вечером

Можливо, хоча я від медсестри почула, що колють не всім.
А, мені ще не сподобалось, що я здавала купу всяких аналізів, а результатів навіть не побачила. І дозування окситоцину не знаю. Так наче це таємниці якісь... І обмінну карту не дали сфоткати! (не встигла вдома)

[Yulia13666]

Привіт! я тут таки зібрала все докупи і настрочила))) дякую Каті і Юлі за натхнення! Перепрошую, що не спойлером (з телефона).
Народжувала в 56, договірні пологи.
20го, я повернулась в патологію після вихідних вдома (лежала там з 13го через високий тиск). Зранку на огляді завідуюча сказала, що шийка готова, чекаємо, а якщо до 24го нічого не буде - робимо холодну клізму для стимуляції.
Близько 12 дня в мене з‘явились якісь слабкі відчуття, не схожі на те, що було раніше, але я не дуже звернула увагу і заснула.
Близько 15-16ї я відчула потягування внизу живота і вирішила, що це дитина треться о сечовий міхур. Ці потягування повторювались, але проміжки часу були дууже різні - то 15 хвилин, то 5, я рішила, що несправжні.
Близько 19 я розказала про відчуття черговій лікарці, вона мені сказала, що якщо я не зрозуміла, значить поки що не воно. А вже години через півтори подивилася на кріслі, сказала, що 1,5 пальці розкриття, але, можливо, воно і вранці було. Сказала, що прийде ще о 22. Порадила полежати відпочити і дарма я послухалась, бо лежачи мене почало крутить сильніше. Хоча проміжки між потягуваннями все ще були нерівномірні.
О 22.30 на кріслі вона наміряла вже 4 пальці і підтвердила, що народжуємо, я написала чоловікові, потелефонувала Кошляк (домовлялася з нею, тримали зв‘язок годин з 17) і за мною прийшли переводити до РЗ. На цьому моменті я зрозуміла, що дарма лежала як дурко, ходити набагато легше))
Перевезли мене одразу до родзалу, страшного, радянського і сумного, наділи приблизно таку саму сорочечку. Розібрали сумки, взяли все необхідне і поставили катетер. Я намагалась протестувати, цей момент мені дуууже не сподобався.
Десь о 23 приїхав чоловік і майже одразу Кошляк. Близько 24 мене подивились, сказали, що розкриття вже 7см і треба вже проколювати пузир. Я трохи попитала чому і навіщо, але відпочатку налаштувалась, що лікареві довіряю і здалася)
Перейми посилились і подовжились, найлегше мені було їх пережидати стоячки, трошки нахилившись вперед, обпершись долонями на ліжко. Я пробувала й інші позиції - на стільчику та на м‘ячі - проте в цих позах дуже давило на кишківник і було дууже неприємно.
В перервах чоловік масажив поперек, плечі і шию. В самих переймах мені було легше просто зависнути і глибоко дихати.
Десь коло 1:30 почало ставати нестерпно, почало підтужувать, бо мені сказали лежати. Кошляк запропонувала ввести ношпу, аби пом‘якшити шийку і не допустити розриву, проте я відмовилась, сказала, що зможу втримати потугу. лежачи було дууже важко, приходилось дихати по-собачому.
Невдовзі (близько 2:20) Кошляк глянула, що розкриття вже повне, почала розказувати шо і як зараз треба буде робити: на висоті перейми затримати дихання, сильно-сильно потужити і повільно видихнути по команді. І так три рази. Я одночасно згадувала все, що на ютубі передивилась))
По-моєму, на ліжку я зробила один тренувальний підхід і один-два справжніх. Лікарі були незадоволені, голівка була досить високо і не порухалась. Кошляк скомандувала підготувати крапельницю з окситоцином. Мене перевели на стільчик. Як тільки я побачила ту крапельницю, до мене дійшла серйозність усього, я викинула всі думки і почала шалено тужить. Вони засміялись, що мене можна тільки налякати)))
Мене перевели назад на ліжко, під‘єднали таки крапельницю, але після наступної ж потуги мала вже народилася. Через таку швидкість довелося накладати шви, анестезію кололи, але все одно було відчутно.
Я зазделегідь обговорювала питання пуповини і коли почула слова «пуповина відпульсувала», сподіваюсь, так воно і було.
Пролежали ми півтори години, потім прийшла педіатр, забрала малу обтирати, зважувати, міряти.
Після цього усього мене помили і на каталці з малою на грудях перевезли в палату.
В цілому я задоволена як усе пройшло. Ставлення усього персоналу під час перебування було дуже доброзичливе, цукерок я нікому в кишені не розкладала)) Кошляк часто навідувалась, оглядала. Про ГВ ніхто нічого особливо не розказував, але в мене не було проблем, може через це. Один раз на огляді сказали, що груди твердуваті, треба зцідити трохи.
Спірні для мене моменти - катетер (було дуже незручно з ним), пузир та окситоцин. Для останніх гадаю, що таки були певні фактори, цікаво почути вашу думку.


Sent from my iPhone using Tapatalk

Спасибо за отчетик. Огромный плюс что ребенка не сразу меряли,а положили на тебя. Пока швы накладывали тоже лежал?
И мне тоже невыносимо было лежать в схватках,а легче всего было оперевшись вперёд на что-то)

Отправлено с моего LG-D724 через Tapatalk

[Sway]

Можливо, хоча я від медсестри почула, що колють не всім.
А, мені ще не сподобалось, що я здавала купу всяких аналізів, а результатів навіть не побачила. І дозування окситоцину не знаю. Так наче це таємниці якісь... І обмінну карту не дали сфоткати! (не встигла вдома)

Обменку на руки уже не отдают.. Только выписки.
Муж покупал 6 ампул окситоцина, как просили. Не помню дозировку, я так поняла, она стандартная. Кололи ампулу за раз. Вот почему назначали окситоцин, я тоже не поняла, но спорить желания не было.

[katkateryna]

Спасибо за отчетик. Огромный плюс что ребенка не сразу меряли,а положили на тебя. Пока швы накладывали тоже лежал?
И мне тоже невыносимо было лежать в схватках,а легче всего было оперевшись вперёд на что-то)

Отправлено с моего LG-D724 через Tapatalk

Так! лежала, кричала і обкакувала мене) Це нормально так відволікало від швів))
Угу, лежати найгірше, мені навіть за несильних перейм лежачи було важко

[katkateryna]

Обменку на руки уже не отдают.. Только выписки.
Муж покупал 6 ампул окситоцина, как просили. Не помню дозировку, я так поняла, она стандартная. Кололи ампулу за раз. Вот почему назначали окситоцин, я тоже не поняла, но спорить желания не было.

у виписці взагалі нічого немає. Навіть термін моєї вагітності невірний))
Згадала ще одну претензію до 56: в патології капали актовегін, читала, що це якась єрєсь з недоведеною ефективністю. Ще й з крові телят, що мене дико засмутило

[okinava]

ух ты, теперь и в Караване есть курсы Антошки - здорово, а то с Фрунзенского на Титова ездить было не очень удобно

Живу возле Каравана-так ни разу именно туда и не попала, сперва по времени неудобно было, затем они группу якобы уже набрали, мест нет. Хожу в итоге в нашу правду и в центре, ни разу даже предварительной записи не понадобилось, пришла и все.

[пингвинёнок]

Юля и Кати! Спасибо за отчеты! Хочу высказать свое мнение по поводу ГВ! Пока я лежала в роддоме, много раз приходили разные врачи, медсестры, кто помогал правильно приложить ребенка, отвечали на вопросы и меня не сцеживали!!!! Когда затвердела одна грудь, позвали медсестру Юлю, которая хорошо ее размассировала, показала мне как это лучше делать дома и оставила свои координаты. Щербакова лично на обходе усадила меня правильно, чтобы спина не болела, показала как лучше дома кормить с подушкой. Еще есть там одна врач, которая подошла к каждой кормящей( когда под лампы детей забрали) и в зависимости от формы и размеров груди показала способы прикладывания, удобные позы кормления и т.д. После этого все сидели(нас человек 10 было) отложив в сторону бутылочки, выпрямив спины и кормили под ее присмотром своих крох. Поэтому смело скажу, что в 1РД повернуты на правильном ГВ. Только нужно не стесняться спрашивать. Сейчас дома мне очень помогают и советы Щербаковой, и прочих людей, кто показал, рассказал и т.д. Подробно я постараюсь написать это в своем отчете.

[пингвинёнок]

я больше не была нигде, но Антошкой довольна! единственный минус - курсы в Караване! я к ним пришла в октябре, они сказали - по записи. оставила свой №. так вот, смс мне пришло неделю назад только . если бы не было возможности ездить на другие курсы, то я бы пролетела по факту. а так, была в центре, на Титова, на Правде и в Караване. сами курсы понравились, очень! и кстати, Светлана Мороз, тоже, про ГВ шикарно рассказывает и объясняет все. а вот дыхание в родах меня немного смутило... но это на фоне Кобасы. а по факту, пока, я не знаю, что из этих вариантов реально работает... но способ дыхания Кобасы я часто и в беременность использую, отлично расслабляет.

девочки, у меня живот ходуном ходит! скажите, что это ни о чем даже на моем сроке . чот я переживаю, не перевернется ли он в результате

Настя, у меня живот ходуном ходил до последнего, причем было уже реально больно, а в день родов затихла - дала маме подремать перед своим появлением! И на таком сроке вряд ли перевернется, места мало для кардинального переворота.

[dream1]

Всем привет. Вчера родила. Мальчик 2350, 48 см. Рожала в ПЦ